Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0604/2-129/12
Категорія
06 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Крижанівській М.М.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 квітня 2012 року, -
ОСОБА_1 у жовтні 2009 року звернулася до суду з цим позовом. Просила постановити рішення суду яким зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом приведення меж належних їм земельних ділянок у відповідність до правовстановлюючих документів.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Зокрема зазначає, що при проведенні приватизації земельних ділянок, відповідачі без її на те згоди за рахунок належної їй земельної ділянки збільшили свої земельні ділянки, зменшивши розмір її ділянки на 36 кв.м. Вказані обставини підтверджені висновком експерта №79 від 05.03.2010 року та показами експерта в судовому засіданні. Проте вказаний експертний висновок суд безпідставно не взяв до уваги, що призвело до неправильного вирішення спору.
Справа № 0604/2-129/12 Головуючий в суді 1-ї інст.:Шелепа А.А.
Категорія 45 Суддя-доповідач: Заполовський В.Й.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Оскаржуючи рішення суду, позивачка посилається на те, що при вирішенні спору суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 05.03.2010 року, що призвело до неправильного вирішення спору.
Таке твердження не можливо визнати обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.152 ЗК України - держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони являються співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. Зокрема позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 належить по ј його частин, а відповідачу ОСОБА_3 1/2 частина вказаного домоволодіння.
Разом з тим, позивачці ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.07.2005 року належить земельна ділянка за вище вказаною адресою площею 250 м.кв. у складі земельної ділянки площею 1000 м. кв. Згідно з договором оренди від такого ж числа позивачці було надано в оренду земельну ділянку за тією ж адресою площею 124 м.кв.
Решта землі перебуває у власності та у користуванні відповідачів.
Позивачка посилаючись на те, що відповідачі порушили її право землекористування, зайнявши 36 кв.м. її земельної ділянки, у відповідності до вимог ст.152 ЗК України просила суд зобов'язати їх усунути такі порушення шляхом приведення меж земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, до наявних у них правовстановлюючих документів.
Тобто, вимога позивачки означає покладення обов'язку на відповідачів перенести межові знаки згідно з проектними даними в розмірах земельної ділянки, яка виділялася їм у користування. Однак така вимога є неконкретною, оскільки не зазначено які саме межові знаки та на яку відстань підлягають перенесенню.
Факт зайняття частини земельної ділянки позивачки відповідачами заперечуються.
На підтвердження наявності вказаних обставин позивачка посилається на висновок експерта №79 від 05.03.2010 року та пояснення цього ж експерта надані ним в суді.
Проте, зміст зазначених документів та пояснення експерта, безспірно не підтверджують факт зайняття частини земельної ділянки позивачки відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та в яких розмірах зокрема кожний із них.
Крім того, як свідчить зміст вказаного висновку експерта, він зроблений без дослідження експертом технічної документації щодо встановленого землекористування сторін, без визначення початкових меж їх земельних ділянок та, як визнано експертом в суді, з допущенням технічних помилок (а.с.41 - 52).
Тому суд після допиту експерта в судовому засіданні обгрунтовано, відповідно до вимог цивільно процесуального законодавства, зазначений висновок експерта №79 від 05.03.2010 року не прийняв до уваги.
Для можливості підтвердження факту створення відповідачами перешкод позивачці у користуванні земельною ділянкою, стороною позивачки в суді клопотань про надання додаткових доказів заявлено не було.
Інші докази, які б підтверджували створення відповідачами перешкод позивачці у користуванні земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні та такі не надані в ході апеляційного розгляду справи.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що наявні у справі документи та інші надані докази безспірно не доводять факту створення позивачці перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема факту зайняття її частини земельної ділянки відповідачами.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обгрунтованим, такий висновок узгоджується з матеріалами справи.
Підстав для скасування рішення суду в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
Тому рішення суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :