Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0603/715/2012
Категорія 27
31 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Павицької Т.М.
суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.
з участю секретаря Крижанівської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк" про визнання договору іпотеки недійсним за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року, -
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що 13.12.2007 року між ВАТ „Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №52107Z154. У забезпечення виконання зобов"язання за кредитним договором 13.12. 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1. На час укладення договору іпотеки в квартирі проживали та були зареєстровані її неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітня онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки договір іпотеки на порушення ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" було укладено без згоди органу опіки і піклування, позивачка просила визнати цей договір недійсним з підстав, передбачених ст.ст.203,215 ЦПК України.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №52107Z154 від 13 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк".
В апеляційній скарзі ПАТ „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітній син позивачки та малолітня донька відповідачки на момент укладення спірного договору фактично проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка є єдиним і постійним місцем їхнього проживання, а тому іпотечний договір, який укладений без згоди органу опіки та піклування є недійсним.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2007 року між ВАТ „Державний експортно-імпортний банк" (правонаступником якого відповідач) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №52107Z154, відповідно до умов якого останній взяв в банку кредит у розмірі 27 000 доларів США строком до 12 грудня 2017 року.
13 грудня 2007 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ „Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого банком прийнято від неї в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6
Згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
На момент укладання вказаного договору іпотеки від 13 грудня 2007 року, іпотекодавцем до Банку та нотаріусу надавалася довідка № 2 від 12 грудня 2007 року, видана об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Супутник", з якої вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Відомостей, щодо інших осіб, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 довідка не містить (а.с.36).
Крім того, суд не звернув уваги на положення п. 1.4. договору іпотеки від 13 грудня 2007 року за яким іпотекодавець засвідчила, що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких іпотекодавець зобов"язаний утримувати за законом чи договором. Зміст Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" іпотекодавцю роз"яснено.
Таким чином, при посвідченні спірного правочину нотаріус перевірив факт проживання чи реєстрації у спірній квартирі малолітніх, чи неповнолітніх дітей.
В апеляційній інстанції представник відповідача пояснила, якби у довідці від 12 грудня 2007 року було зазначено, що в квартирі зареєстровані неповнолітні діти, то такий би договір без згоди органу опіки та піклування не був би посвідчений.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Сторони, а саме ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не надали доказів про те, що посадові особи, які видавали довідку № 2 від 12 грудня 2007 року притягнуті до кримінальної відповідальності. Відповідальність щодо надання недостовірної інформації про те, що в квартирі не проживають діти лежить на ОСОБА_2, як матері малолітньої ОСОБА_5
За таких обставин, колегія суддів вважає, що укладення договору про передачу в іпотеку спірної квартири не порушувало прав та законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і отримання дозволу на укладення такого договору від органу опіки та піклування необхідності не викликало.
При вирішенні спору суд першої інстанції зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
У зв"язку з цим та відповідно до ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,307,309,314, 316, 317, 319 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк" задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року скасувати ту хвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ „Укрексімбанк" про визнання договору іпотеки недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді