Справа № 1990/11-197/12Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.
Провадження № 11/1990/197/12 Доповідач - Декайло П.В.
Категорія - ч.2 ст.191, ст.290, ч.3 ст.364 КК України
04 липня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Крукевича М. Н., Римар Т. М.,
за участю прокурора - Сеник Н.В.
засудженого - ОСОБА_1
представника цивільного позивача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями прокурора Сеник Н.В., яка приймала участь в розгляді справи у суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іловиця Шумського району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого помічником Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра, урядових нагород немає, раніше не судимого, -
засуджено за:
- за ч.2 ст.191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 1 рік;
- за ст.290 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі;
- за ч.3 ст.364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 2 роки з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 2 роки з конфіскацією майна.
Також ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України та останнього виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили -залишено без змін -підписку про невиїзд.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь автогосподарства УМВС України в Тернопільській області 127738 грн. завданої шкоди, а також 375 грн. 36 коп. судових витрат.
Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст.81 КПК України.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1, працюючи на посаді помічника Міністра відділу представників Міністра апарату Міністра внутрішніх справ України з 05 березня 2005 року по 14 березня 2007 року, а з 14 березня 2007 року по 30 вересня 2007 року, перебуваючи в розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України, будучи службовою особою, що здійснює функції представника органу влади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби привласнив державне майно і зловживаючи своїм службовим становищем, спричинив тяжкі наслідки державним інтересам, а також підробив ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу за наступних обставин.
Так, 04 лютого 2005 року автогосподарство УМВС України в Тернопільській області з центральної бази ресурсного забезпечення МВС України отримало для службового користування новий автомобіль "Шкода Октавія", 2004 року випуску, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 з об'ємом 1,8 Т, балансовою вартістю 127738 грн.
26 квітня 2005 року наказом начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Тернопільській області №16 цей автомобіль для службового користування закріплено за помічником Міністра (представником в УМВС України в Тернопільській області) відділу представників Міністра апарату МВС України ОСОБА_1
15 серпня 2005 року ОСОБА_1, керуючи вищевказаним службовим автомобілем "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1, в м. Шумськ, по вул. Чирянка потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої автомобіль був пошкоджений.
Надалі, ОСОБА_1, як працівник міліції, будучи обізнаним з вимогами Закону України "Про міліцію", Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (дія цього положення поширюється на осіб рядового та начальницького складу МВС України), Порядком списання транспортних засобів в органах і підрозділах МВС України, затвердженого наказом МВС України №246 від 14 квітня 2005 року, що регламентують забезпечення належного збереження державного майна і відшкодування завданих збитків, умисно, щоб приховати факт спричинення майнової шкоди автогосподарству УМВС України в Тернопільській області, про пошкодження ним службового автомобіля керівництво МВС України та автогосподарство УМВС України в Тернопільській області не повідомив і автомобіль для зберігання в автогосподарство не передав.
З серпня 2005 року по вересень 2007 року ОСОБА_1, нехтуючи вищевказаними вимогами щодо збереження державного майна, пошкоджений ним службовий автомобіль переховував на Шумському хлібоприймальному комбінаті в с. Ліски Збаразького району і в м. Тернополі по вул. Об'їзна, 23, чим позбавив можливості автогосподарство УМВС України в Тернопільській області, як власника транспортного засобу, визначити технічний стан цього автомобіля, суму спричинених збитків, провести відновлювальний ремонт і розпорядитись ним.
У грудні 2005 року -січні 2006 року ОСОБА_1, не бажаючи відшкодовувати завдані автогосподарству УМВС України в Тернопільській області збитки, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, придбав у невстановлених осіб викрадений автомобіль "Шкода Октавія", 2005 року випуску, кузов НОМЕР_4, для використання його як службового взамін пошкодженого, умисно, разом з невстановленими слідством особами, підробив номер кузова цього автомобіля, тобто повністю змінив його ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на номер НОМЕР_6.
21 червня 2006 року ОСОБА_1, умисно, всупереч інтересам служби, щоб скрити факт використання ним викраденого автомобіля як службового, через заступника начальника автогосподарства УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_3 виготовив і подав в Тернопільське МРЕВ УДАІ в області документи для отримання свідоцтва про реєстрацію службового автомобіля "Шкода Октавія", 2004 року випуску і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 21 червня 2006 року, яке використовував при поїздках викраденим автомобілем "Шкода Октавія", 2005 року випуску.
На початку вересня 2007 року ОСОБА_1, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів, звернувся до приватного підприємця ОСОБА_4 з проханням продати агрегати та деталі пошкодженого ним в 2005 році під час дорожньо-транспортної пригоди службового автомобіля "Шкода Октавія", 2004 року випуску.
ОСОБА_4, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_1, впродовж вересня 2007 року в м. Тернополі по вулиці Об'їзна, 23 продав двигун НОМЕР_3 з об'ємом 1,8 Т, лонжерони, капот з службового автомобіля на загальну суму 11675 грн. і ці кошти в кінці вересня 2007 року передав ОСОБА_1, який їх привласнив і витратив на власні потреби.
Також в кінці вересня 2007 року, ОСОБА_1, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів і в особистих інтересах, продавши двигун, лонжерони та капот автомобіля на загальну суму 11675 грн., відчужив невстановленим слідством особам кузов пошкодженого автомобіля НОМЕР_6 і інші комплектуючі деталі, в результаті чого спричинив тяжкі наслідки автогосподарству УМВС України в Тернопільській області на загальну суму 127738 грн., а також інтересам держави у вигляді підриву авторитету, як демократичної, соціально-правової республіки, що зобов'язана забезпечувати захист державної власності, підриву авторитету та престижу міліції, як органу на який покладено виконання цієї функції.
У зміненій апеляції прокурор Сеник Н.В., яка приймала участь в розгляді справи у суді першої інстанції, просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2011 року скасувати, через неправильне застосування кримінального закону та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 1 рік, за ч.3 ст.364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 2 роки з конфіскацією майна і за ч.3 ст.27 -ст.290 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі та на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 2 роки з конфіскацією майна і відповідно до ст.54 КК України позбавити останнього спеціального звання.
Вважає, що не здобуто доказів безпосереднього вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст.290 КК України, але доведено, що на його вказівку іншими невстановленими слідством особами підроблено номер кузова автомобіля "Шкода Октавія", 2005 року випуску, тобто він організував та керував вчиненням цього злочину, а тому дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст.27 -ст.290 КК України.
Також стверджує про те, що судом не застосовано кримінальний закон, який підлягає застосуванню, а саме на підставі ст.54 КК України ОСОБА_1 слід позбавити спеціального звання.
Окрім цього, вказує на те, що судом не мотивовано стягнуту з ОСОБА_1 на користь УМВС України в Тернопільській області шкоду в розмірі 127738 грн., а тому вирок в частині вирішення цивільного позову слід скасувати та направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вказаний вирок суду скасувати, а справу направити прокурору Тернопільської області для організації проведення досудового слідства та зобов'язати органи досудового слідства під час додаткового розслідування справи: призначити і провести товарознавчу експертизу для встановлення вартості автомобіля "Шкода Октавія" станом до 15 серпня 2005 року, тобто до дня дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження і на час інкримінованих йому злочинів, з урахуванням пошкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди; дати правову оцінку діям ОСОБА_5, який проводив ремонт пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля; призначити відповідну криміналістичну експертизу щодо встановлення дати зміни індивідуального номера кузова автомобіля, наявного в автогосподарстві УМВС України в Тернопільській області; вирішити питання про закриття безпідставно порушеної стосовно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; дати правову оцінку діям колишнього старшого слідчого прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 з приводу його притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ч.191 КК України, коли кримінальна справа за цією статтею КК України не порушувалась, а рішення за ч.5 ст.191 КК України органом розслідування не прийнято.
Вважає зазначений вирок необґрунтованим, несправедливим та незаконним, через однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Стверджує про те, що даний вирок не відповідає вимогам ст.334 КПК України, так як мотивувальна частина обвинувального вироку не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, не викладено мотивів зміни обвинувачення, не вказано підстав для задоволення цивільного позову та не зазначено підстав визнання проведення процесуальних дій з порушенням законодавства.
Посилається на недотримання судом вимог ст.370 КПК України, у зв'язку з чим було істотно порушено його право на захист, а також позбавлено суд можливості постановити законний та обґрунтований вирок.
Зазначає також про те, що обвинувальний висновок складено з істотним порушенням вимог ст.223 КПК України.
Окрім цього, вказує на те, що визначені органами досудового слідства мотиви вчинення ним злочинів є надуманими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, так як справжньою метою його дій було відновити пошкоджений автомобіль та повернути останній у справному стані автогосподарству УМВС України в Тернопільській області.
На його думку органами досудового слідства не вірно вказаний та не доведений матеріалами справи предмет злочину, передбаченого ст.290 КК України.
Заслухавши доповідача -суддю апеляційного суду, міркування прокурора, яка виступивши в судових дебатах підтримала доводи зміненої апеляції та вважає, що вирок Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2011 року слід скасувати, через неправильне застосування кримінального закону і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст.191, ч.3 ст.364, ч.3 ст.27 -ст.290, ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням владних повноважень строком на 2 роки з конфіскацією майна та відповідно до ст.54 КК України позбавити останнього спеціального звання, а також скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову і справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, засудженого ОСОБА_1, під час його виступу в судових дебатах та з останнім словом, який підтримав подану ним апеляцію та просить даний вирок суду скасувати, а справу направити прокурору Тернопільської області для організації проведення досудового слідства, думку представника цивільного позивача ОСОБА_2, під час судових дебатів, про законність і обґрунтованість вказаного вироку суду в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Таких вимог закону, при постановленні вироку по даній справі, судом першої інстанції дотримано не було.
Колегією суддів також встановлено, що при постановленні вироку судом першої інстанції не дотримано вимог ст.334 КПК України, щодо формулювання мотивувальної частини вироку, яка має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, чим допущено істотне порушення вимог Кримінально-процесуального закону.
Зокрема, як убачається з мотивувальної частини вироку, а саме з фабули обвинувачення, яку судом першої інстанції визнано доведеною, "ОСОБА_1, умисно, щоб приховати факт спричинення майнової шкоди автогосподарству УМВС України в Тернопільській області, про пошкодження ним службового автомобіля керівництво МВС України та автогосподарство УМВС України в Тернопільській області не повідомив і автомобіль для зберігання в автогосподарство не передав та не бажав відшкодовувати завдані автогосподарству УМВС України в Тернопільській області збитки".
Проте, як слідує з матеріалів справи, сам факт дорожньо-транспортної пригоди був відомий з моменту її виникнення, як стороннім громадянам так і правоохоронним органам та органам прокуратури.
Так, підтвердженням цього є: передача з Шумського РВ УМВС України в Тернопільській області в УМВС України в Тернопільській області телеграми про дорожньо-транспортну пригоду, виїзд оперативно-слідчої групи Шумського РВ УМВС України та прокуратури Шумського району на місце пригоди, протокол огляду місця події від 16 липня 2005 року, постанова прокурора Шумського району про порушення кримінальної справи за фактом дорожньої-транспортної пригоди від 16 серпня 2005 року, передача порушеної кримінальної справи прокурором Шумського району прокурору Кременецького району для організації подальшого розслідування, направлення слідчими у зв'язку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою в автогосподарство УМВС України в Тернопільській області та в УМВС України в Тернопільській області чисельних запитів щодо пошкодженого автомобіля, його вартості, стосовно ОСОБА_1, як особи, яка допустила дорожньо-транспортну пригоду і отримання відповідей на них, призначення слідчим та проведення експертом НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області судово-трасологічної експертизи пошкодженого транспортного засобу та інші докази.
Тому, вищевказане формулювання обвинувачення, в частині того, що ОСОБА_1 умисно не повідомляв керівництво МВС України та автогосподарство УМВС України в Тернопільській області про пошкодження ним службового автомобіля, на думку колегії суддів є суперечливим, оскільки даний факт був загальновідомим.
Окрім цього, за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди прокурором Шумського району 16 серпня 2005 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, однак 17 лютого 2006 року та повторно 20 березня 2009 року, із-за відсутності в діях ОСОБА_1 складу зазначеного злочину, вказану справу провадженням закрито.
З цього приводу жодних матеріальних претензій ні автогосподарство УМВС України в Тернопільській області, ні МВС України, ні інші його органи на місцях до ОСОБА_1 не пред'являли, а тому колегія суддів вважає, що з фабули обвинувачення, зокрема в тій частині, що ОСОБА_1 не бажав відшкодувати завдані автогосподарству УМВС України в Тернопільській області збитки, не зрозуміло, чому саме останній повинен був відшкодовувати збитки зазначеному автогосподарству, оскільки його вина у даній дорожньо-транспортній пригоді відсутня.
Формулюючи обвинувачення за ст.290 КК України, яке визнане доведеним, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив, що "ОСОБА_1, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, разом з невстановленими слідством особами, підробив номер кузова викраденого автомобіля "Шкода Октавія", 2005 року випуску, тобто повністю змінив його ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на номер НОМЕР_6".
Вищезазначене формулювання обвинувачення на думку колегії суддів є неконкретним та неповним, оскільки в ньому не вказано на якій території, яким способом і при яких обставинах вчинено дане підроблення.
Дослідивши роль ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.290 КК України та встановивши об'єктивну сторону цього злочину, що саме ОСОБА_1, разом з невстановленими особами, підробив номер кузова викраденого автомобіля "Шкода Октавія", 2005 року випуску, суд першої інстанції в кінцевому результаті прийшов до висновку, що номер кузова цього автомобіля змінено лише з відома ОСОБА_1, а не ним самим (т.8, а.с.113).
Також суд першої інстанції залишив поза увагою те, що з приводу виділених старшим слідчим прокуратури Тернопільської області Гупалом П.М. матеріалів стосовно невстановлених осіб, за фактом підроблення номера кузова автомобіля, слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Підгірною О.Р. винесено постанову від 10 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях невстановлених осіб складу злочину, передбаченого ст.290 КК України (т.8, а.с.75).
Наявність даної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 травня 2010 року свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.290 КК України, з невстановленими слідством особами -суб'єктами злочину, у діях яких відсутній склад зазначеного злочину, що у свою чергу говорить про необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у цій частині.
Викладаючи у мотивувальній частині вироку визнаний доведеним обсяг обвинувачення за ч.2 ст.191 та ч.3 ст.364 КК України, суд першої інстанції допустив нечітке та суперечливе його формулювання, вказавши, що "ОСОБА_4, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_1, впродовж вересня 2007 року продав двигун, лонжерони та капот з службового автомобіля на загальну суму 11675 грн. і ці кошти в кінці вересня 2007 року передав ОСОБА_1, який їх привласнив та витратив на власні потреби.
В кінці вересня 2007 року, ОСОБА_1, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів і в особистих інтересах, продавши двигун, лонжерони та капот автомобіля на загальну суму 11675 грн., відчужив невстановленим слідством особам кузов пошкодженого автомобіля і інші комплектуючі деталі, в результаті чого спричинив тяжкі наслідки автогосподарству УМВС України в Тернопільській області на загальну суму 127738 грн., а також інтересам держави у вигляді підриву авторитету, як демократичної, соціально-правової республіки, що зобов'язана забезпечувати захист державної власності, підриву авторитету та престижу міліції, як органу на який покладено виконання цієї функції".
Зокрема, в обвинувальному висновку зазначено про те, що свідок ОСОБА_9 підтвердив показання свідка ОСОБА_4 щодо передачі ОСОБА_1 грошових коштів від продажу комплектуючих ушкодженого автомобіля "Шкода Октавія".
Однак, з показань свідка ОСОБА_9, даних ним на досудовому та судовому слідстві, убачається, що останній не пам'ятає, чи передавав ОСОБА_1 гроші від ОСОБА_10 (т.4, а.с. 56-60; т.8, а.с.102).
Проте, суд першої інстанції цьому факту жодної правової оцінки не дав та не навів у вироку показання свідка ОСОБА_9
З вищенаведеного обсягу обвинувачення за ч.2 ст.191 та ч.3 ст.364 КК України, на думку колегії суддів, не зрозумілим є те, чому продаж двигуна, лонжеронів і капота з службового автомобіля на загальну суму 11675 грн., органи досудового слідства та суд першої інстанції кваліфікували за ч.2 ст.191 КК України, а вже продаж тих самих запчастин на загальну суму 11675 грн. і подальше відчуження кузова службового автомобіля та інших комплектуючих деталей з нього, в результаті чого спричинено тяжкі наслідки автогосподарству УМВС України в Тернопільській області на загальну суму 127738 грн., окремо кваліфікували за ч.3 ст.364 КК України, і чому сума збитків завдана за останнім злочином не зменшена до 116063 грн. (127738 грн. - 11675 грн. = 116063 грн.).
Також органи досудового слідства та суд першої інстанції не встановили, у якій формі ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.364 КК України, чи у формі зловживання владою, чи у формі зловживання службовим становищем, оскільки у вищевказаному формулюванні обвинувачення, визнаному судом доведеним, зазначено про обидві форми, а в кінцевому результаті суд вказав, що даний злочин ОСОБА_1 вчинив лише у формі використання службового становища.
Не конкретизував суд першої інстанції у вироку і те, в чому саме полягають тяжкі наслідки інтересам держави, зокрема підрив авторитету, як демократичної, соціально-правової республіки, що зобов'язана забезпечувати захист державної власності, підрив авторитету та престижу міліції, як органу на який покладено виконання цієї функції, що є обов'язковою умовою наявності складу злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, яка органами досудового слідства інкримінується ОСОБА_1
Крім того, рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову УМВС України в Тернопільській області не відповідає вимогам закону.
Так, згідно до ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" із змінами станом на 30 травня 2008 року, слід звернути увагу судів на необхідність мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись при цьому статтями 28, 328 КПК України, відповідними нормами ЦПК України та роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна".
Всупереч цим вимогам закону, суд першої інстанції в судовому засіданні докази про понесені цивільним позивачем витрати не дослідив та не з'ясовував підстав і розміру заявлено цивільного позову.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.334 КПК України, яке перешкодило постановленню законного, обґрунтованого і справедливого вироку, а тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, за результатами якого слід постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону, детально проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням вказівок апеляційного суду Тернопільської області, ретельно перевіривши всі доводи, наведені в апеляціях засудженого та прокурора.
За таких обставин, змінена апеляція прокурора Сеник Н.В., яка приймала участь в розгляді справи у суді першої інстанції та апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора Сеник Н.В., яка приймала участь в розгляді справи у суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області П.В. Декайло