Справа № 2-42/12 Провадження № 22-ц/0290/1010/2012Головуючий в суді першої інстанції:Гарник М.С.
Категорія: 34 Доповідач: Матківська М. В.
Апеляційного суду Вінницької області
від 30 липня 2012 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.
При секретарі: Сніжко О.А.
За участю: позивача ОСОБА_2, його представника -адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МТС»
на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 січня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «МТС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, -
В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП «МТС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 квітня 2011 року біля 16 год. 30 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем КАМАЗ 53-29, державний номерний знак НОМЕР_1 та буксируючи причіп ГБК, державний номерний знак НОМЕР_2, що належать на праві власності ПП «МТС», в смт. Чечельник Вінницької області по вул. Жовтневій не справився з керуванням та здійснив наїзд на належний йому на праві приватної власності автомобіль Опель Вектра 2.0І, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого зазначений автомобіль було пошкоджено. ОСОБА_5 знаходиться у трудових відносинах із власником автомобіля -ПП «МТС».
Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області встановлена вина ОСОБА_5 у порушенні Правил дорожнього руху.
Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №01/468 від 10 липня 2011 року сума завданого позивачу матеріального збитку складає 35 855,23 грн., із яких 25 500 грн. позивачу буде виплачено ПАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується листом страхової компанії. В зв'язку з чим позивач вважає, що різницю між фактичним розміром збитків та сумою страхового відшкодування в розмірі 10 355,23 грн. йому повинен відшкодувати відповідач ПП «МТС».
Також позивач зазначив, що він являючись приватним підприємцем, надавав послуги з перевезення пасажирів, однак в зв'язку з пошкодженням автомобіля був позбавлений можливості працювати і отримувати дохід; розмір неотриманого ним доходу за травень -листопад 2011 року складає 7 616,00 грн., із розрахунку 1 088,00 грн. за один місяць.
Крім того, йому завдано моральних страждань, оскільки внаслідок цієї пригоди він отримав нервовий стрес, що позначилось на його здоров'ї, йому було неприємно тривалий час бачити розбитим автомобіль, який був єдиним засобом для існування та джерелом доходу його сім'ї, він був вимушений вирішувати питання пов'язані із ремонтом автомобіля, витрачати свій час на проведення експертизи тощо.
В зв'язку з цим позивач просив стягнути із власника джерела підвищеної небезпеки -ПП «МТС»матеріальну шкоду в сумі 17 971,00 грн., із яких: 10 355,00 грн. -різниця між фактичним розміром збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та сумою страхового відшкодування і 7 616,00 грн. -не отриманий дохід; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. і судові витрати: 500 грн. за проведення експертного дослідження, 350 грн. за оплату послуг адвоката, 179,71 грн. і 198 гр. сплаченого судового збору.
Заочним рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 січня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП «МТС»на користь ОСОБА_2 21 001 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
23 лютого 2012 року додатковим рішенням стягнуто з ПП «МТС»на користь ОСОБА_2 196,70 грн. судового збору.
Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 лютого 2012 року залишено без задоволення заяву ПП «МТС»про перегляд заочного рішення.
Відповідач ПП «МТС»подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального й процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року по справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2012 року провадження у справі відновлено після отримання судом висновку експерта № 01/546 від 05.06.2012 року.
У судовому засіданні позивач і його представник апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи, у судове засідання не з'явився.
Третя особа ОСОБА_5 належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не з'явився у судове засідання і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що 09 квітня 2011 року біля 16 год. 30 хв. в смт. Чечельник Вінницької області з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем КАМАЗ-5320, державний номерний знак НОМЕР_1 та буксирував причіп ГБК, державний номерний знак НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_5 здійснив наїзд на транспортні засоби, що були припарковані біля тротуару, в тому числі на автомобіль Опель Вектра, державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 (а. с. 4-6).
Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2011 року була встановлена вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; адміністративне провадження відносно ОСОБА_5 по ст. 124 КУпАП закрито за закінченням 3-х місячного строку для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП (а. с. 4).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано технічних пошкоджень автомобілю Опель Вектра 2.0 І, державний номерний знак НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА 797262 від 10.07.2010 року належить ОСОБА_2 (а. с. 12).
Вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням його автомобіля, згідно висновку експерта № 01/546 від 5.06.2012 року складає 35 855,23 гр. (а. с. 139-146).
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до облікової картки державного транспортного засобу власником автомобіля КАМАЗ 5320, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода, є Приватне підприємство «МТС»м. Одеса (а. с. 5).
Із матеріалів справи, зокрема із листа ПАТ «Страхова група «ТАС»від 17.10.2011 року № Г10.00/11586, вбачається, що цивільно-правова відповідальність ПП «МТС»була застрахована Вінницькою РД АТ «Страхова група «ТАС»за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/3576387 від 03.06.2010р. та що позивачу ОСОБА_2 буде перераховано страхове відшкодування за заподіяну шкоду в сумі 25 500,00 грн. -у розмірі ліміту відповідальності страховика (а. с. 19).
У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року № 1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
По справі встановлено, що ОСОБА_2 пошкодженням належного йому автомобіля, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 01/546 від 5.06.2012 року, причинено шкоду на суму 35 855,23 гр., а сума страхового відшкодування складає 25 500 гр.
Отже, відповідач повинен сплатити позивачу різницю, яка у грошовому виразі складає 10 355,23 гр. (35 855,23 гр. -25 500 гр.).
Також із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, а саме відповідно до Ліцензії НОМЕР_4, виданої 01.03.2011 року, має дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів на таксі; строк дії ліцензії: необмежений з 23.02.2011 року (а.с. 63).
У Ліцензійній картці НОМЕР_5 зазначено дані про автотранспортний засіб, на якому позивачу дозволено здійснювати дозволений вид діяльності, а саме: автомобіль Опель Вектра 2.0 І, державний номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 64), тобто автомобіль, який зазнав пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Із довідки Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції № 680/17 від 15.07.2011 року вбачається, що згідно книги обліку доходів і витрат № 718 від 08.02.2011 року дохід ОСОБА_2 за період з лютого по квітень 2011 року, включно, склав 3 265,00 грн. (а. с. 20), тобто середньомісячний дохід позивача становить 1 088,00 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення із відповідача недоотриманої суми доходу за період з травня по листопад 2011 року в сумі 7 616,00 грн., а доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення в цій частині є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.
Пунктом 22.3 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 9.3 статті 9 зазначеного Закону встановлено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який становить 51 000 грн. на одного потерпілого.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу завдано душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди його майна: належного йому автомобіля.
Таким чином, з урахуванням зазначених норм закону, така моральна шкода має відшкодовуватись особою винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_5, який не був залучений до участі у справі відповідачем, а є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо стягнення моральної шкоди із відповідача ПП «МТС», як власника джерела підвищеної небезпеки.
До ОСОБА_5 позивач не заявляв будь-яких вимог, у тому числі і вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача в тій частині, що моральна шкода має бути відшкодована страховиком відповідно до п. 22.3 ст. 22 та п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»є безпідставними, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки завдана позивачу така моральна шкода не пов'язана із ушкодженням його здоров'я.
Крім цього, колегія суддів враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України надані у п. 9 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року, згідно яких постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно висновку експерта № 01/546 від 5.06.2012 року судової авто-товарознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля Опель Вектра 2.0 1, державний номерний знак НОМЕР_3, 1992 року випуску становить 35 855,23 гр., вартість відновлювального ремонту автомобіля являється більшою і складає 39 857,10 гр., тому вартість матеріального збитку приймається рівною вартості транспортного засобу на момент ДТП, що становить суму 35 855,23 гр. (а. с . 139-141).
Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, у разі виплати власнику автомобіля повної вартості цього автомобіля, що був пошкоджений, залишки його повинні бути передані особі, яка відшкодувала шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
По справі позивачем понесені такі судові витрати: судовий збір 179,71 гр. (а. с. 1) і 198 гр. (а. с. 67), оплата за товарознавче дослідження пошкодженого автомобіля в сумі 500 гр. (а. с. 17, 18), витрати на правову допомогу -350 гр. (а. с. 49).
До задоволення підлягають позовні вимоги позивача: про відшкодування шкоди в сумі 10 355,23 гр. і про стягнення не отриманого доходу в сумі 7 616 гр., на загальну суму 17 971,23 гр.
З урахуванням положення статті 88 ЦПК України на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати: 180 гр. судового збору, за надання правової допомоги 350 гр. (квитанція № 12 від 16.12.2011 року - а. с. 49) і 1008 гр. (квитанція № 7 від 14 травня 2012 року, залучена судом апеляційної інстанції), а також 500 гр. за проведення товарознавчого дослідження, а разом 2038 гр. (180 + 350 + 1008 + 500).
Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення повинно бути зазначено встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яким особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. У резолютивні частині слід зазначати висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 13 постанови «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 року резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші запитання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову у позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
Оскаржуване рішення суду за своїм змістом не відповідає таким вимогам процесуального закону.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
Керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року № 1961-ІV, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МТС»задовольнити частково.
Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 січня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «МТС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «МТС»(код ЄДРПОУ 32752010; юридична адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 10355,23 гр. і не отриманий дохід в сумі 7 616 гр., а разом 17 971,23 гр. та судові витрати в сумі 2038 гр.
Зобов'язати ОСОБА_2 після отримання повного відшкодування визначеної шкоди, передати відповідачу Приватному підприємству «МТС»пошкоджений автомобіль марки Опель Вектра 2.0 1, державний номерний знак НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, 1992 року випуску, ринковою вартістю 35 855,23 гр., поклавши на Приватне підприємство «МТС»всі витрати, пов'язані із переоформленням права власності.
У решті позову в задоволенні відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Копія вірна :