Справа № 119/1578/12
02 серпня 2012 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.
за участю: секретаря - Тріфонової С.О.
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 липня 2012 року,
Заочним рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 02 липня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивачів Совєтська селищна рада АР Крим, до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією, не чинити перешкоди у подальшому, зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користування прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення огорожі у вигляді сітки-рабіци довжиною 30 метрів, висотою 1,5 метрів і кам'яного паркану довжиною 9 метрів, висотою 2 метри, які розташовані за вказаною адресою.
ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, посилаючись на те, що він 02 липня 2012 року мав намір бути присутнім у судовому засіданні, проте, прямуючи до суду, поряд з будинком, в якому він мешкає, біля поліклініки Совєтського РТМО випадково підвернув ногу і був вимушений терміново звернутися до лікарні за допомогою, а тому через розлад опорно-рухового апарату втратив можливість з'явитися у судове засідання, на підтвердження чого надав довідку поліклініки Совєтського РТМО.
У тому числі в якості доказів, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача, вказував, що судом не була надана належна оцінка наступним доказам: постанова Совєтського райсуду АР Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 2а-1962/11/0119, відповідно до якої встановлено що «матеріалами справи підтверджуються й доводи позивачів про те, що зазначена в оскаржуваному рішення земельна ділянка є прибудинковою територією, оскільки згідно інформації, наданої Головним архітектором Совєтського району АР Крим, прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, не визначена і не встановлена проектом розподілу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови прибудинкової території. Згідно інформації, наданої Відділом Держкомзему в Совєтському районі АР Крим, на зберіганні у зазначеному відділі державного акту про право приватної власності або на право користування земельною ділянкою за цільовим призначенням обслуговування багатоквартирного житлового будинку за вищезазначеною адресою не має»; ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-1962/11/0119 про залишення без змін постанови Совєтського райсуду АР Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 2а-1962/11/0119 та закриття апеляційного провадження; інформація від Головного архітектора Совєтського району, відповідно до якої прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, не визначена та невстановлена проектом розподілу території мікрорайону (кварталу) і проектом забудови прибудинкової території; інформація від відділу держкомзему в Совєтському районі АР Крим, відповідно до якої державного акту про право приватної власності на право користування земельною ділянкою, цільове призначення для обслуговування багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на зберіганні в архіві відділу немає, рішень від органів, які уповноважені розпоряджатися земельною ділянкою, щодо передачі даної земельної ділянки у власність або у користування на адресу ОСОБА_3 не надходило; лист Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим від 24 липня 2011 року «про правомірність відмови в узгодженні документації по землеустрою», яким надана правова оцінка юридичного висновку відділу держкомзему в Совєтському районі АР Крим від 07 червня 2011 року за № 475/01-11, відповідно до якого, «якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, а також віднесені до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, у власність або користування не передавалися, її розмір та конфігурація не визначені проектом розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідною землевпорядною документацією, то такої земельної ділянки не існує»; заперечення проти позову Совєтської селищної ради від 11 липня 2011 року.
Крім того, надав додатково в якості доказів наступні документи: постанову про закінчення виконавчого провадження за примусовим виконанням за виконавчим документом: виконавчим листом № 2-17 від 19 лютого 2008 року, виданого на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 05 червня 2007 року; копію листа управління містобудування, архітектури, реформування та розвитку житлово-комунального господарства Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим від 25 квітня 2012 року № 132/13.2-11; копію листа Головного архітектора Совєтського району від 05 квітня 2012 року; матеріали технічної інвентаризації гаражу за адресою: АДРЕСА_1; матеріали технічної інвентаризації гаражу за адресою: АДРЕСА_1; копію листа Совєтського РТМО від 18 квітня 2012 року № 861; копію рішення виконкому Совєтської селищної ради АР Крим від 30 листопада 2009 року № 86; копію рішення виконкому Совєтської селищної ради народних депутатів Кримської області від 14 квітня 1982 року № 44; матеріали технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1; копію рішення постійно діючого третейського суду при концерні «ДНС» від 21 лютого 2007 року № Д1-02/001-Н-2007.
Одночасно просить суд забезпечити докази, а саме, витребувати матеріали цивільної справи 22-ц-666-Ф/07 (2-17 2007 рік), які знаходяться в архіві Совєтського райсуду АР Крим, призначити судове землевпорядну експертизу для визначення конфігурації прибудинкової території та витребувати із Джанкойського МБРТІ інформацію за ким зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1, АР Крим.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, третя особа Совєтська селищна рада АР Крим явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутністю їх представника, в якій рішення у справі залишили на розсуд суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 231 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти перегляду заочного рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 липня 2012 року, послалася на письмові заперечення проти заяви, у тому числі вказала, що відповідачем не доведено поважність причин неявки у судове засідання, крім того зазначила, що у день розгляду справи вона та інші сусіди бачили ОСОБА_3, який дуже вільно пересувався по території домоволодіння, до того ж мав можливість сповістити суд про причини своєї неявки, проте цього не зробив, вважала, що всі докази по справі судом досліджено у повному обсязі, а ті докази, які надані ОСОБА_3 до заяви про перегляд заочного рішення, не мають суттєвого значенні у справі, оскільки на думку позивачки відповідач навмисно бажає вісти суд в оману, намагаючись нав'язати суду той факт, що він не є власником, а тому не мав можливості чинити перешкоди у прибудинковій території. Також зауважила, що відповідач мав можливість оскаржити рішення суду про відкриття провадження у справі і попереднього судового засідання у частині заміни неналежного відповідача у справі, проте цього не зробив.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, справу № 2-38/11 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивачів Совєтська селищна рада АР Крим, до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією, не чинити перешкоди у подальшому було призначено до розгляду на 02 липня 2012 року на 13 годину 30 хвилин, про що належним чином сповіщено сторони, проте відповідач у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло, у зв'язку з чим, судом 02 липня 2012 року ухвалене заочне рішення по суті заявлених вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 посилається на те, що у судовому засіданні він не був присутній з поважної причини, оскільки прямуючи до суду, поряд з будинком, в якому він мешкає, біля поліклініки Совєтського РТМО випадково підвернув ногу і був вимушений терміново звернутися до лікарні за допомогою, а тому через розлад опорно-рухового апарату втратив можливість з'явитися у судове засідання.
На підтвердження вищевказаних обставин ОСОБА_3 надав довідку поліклініки Совєтського РТМО, яка датована 17 липня 2012 року, та містить у собі відомості про те, що ОСОБА_3 дійсно 02 липня 2012 року знаходився на прийомі у лікаря травматолога та йому поставлено діагноз розтягування зв'язок правого голіностопного суглоба.
Окрім цього, вказує на те, що зазначений факт відображений також у журналі медичного огляду і на прийомі у лікаря йому було рекомендовано: «покой травмированной конечности, тугая повязка и ограничение нагрузки на травмированную конечность».
Проте, будь-яких доказів на підтвердження цього відповідачем ОСОБА_3 суду не надано, як і доказів на підтвердження того, що він не мав можливості з'явитися у судове засідання через встановлений діагноз лікаря.
З наданої довідки не вбачається час звернення ОСОБА_3 до лікаря та період його знаходження на прийомі.
Крім того, ця довідка була виписана ОСОБА_3 17 липня 2012 року, а саме, вже після отримання ним копії заочного рішення від 02 липня 2012 року та ухвали про заочний розгляд від 02 липня 2012 року, які він згідно розписки отримав 11 липня 2012 року, що дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач в порушення вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо добросовісного здійснення своїх процесуальних прав та виконування процесуальних обов'язків, не мав наміру сповіщати суд про причини своєї неявки у судове засідання, призначене на 02 липня 2012 року.
До того ж ОСОБА_3 не був позбавлений можливості сповістити суд про причини своєї неявки у судове засідання, призначене на 02 липня 2012 року, у телефонному режимі, проте цим правом не скористався як у день судового засідання, в який постановлено заочне рішення, та і у наступному, а вимушений був сповістити про це суд вже після отримання 11 липня 2012 року копії заочного рішення.
За таких обставин судом прийнято обґрунтоване рішення про заочний розгляд справи.
Крім того, при подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення відповідач не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, справа розглядається у Совєтському районному суді АР Крим з грудня 2010 року, однак, документи, які на думку відповідача є доказами, які мають істотне значення для вирішення цієї справи надані відповідачем лише зараз в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, та не були надані ним протягом всього часу розгляду позовної заяви, що на думку суду свідчить про намір відповідача щодо навмисного затягування розгляду даної цивільної справи.
Адже, згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, редакція якої набрала чинності з 30 липня 2010 року, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (ч. 2 ст. 131ЦПК України).
Положення цієї статті було роз'яснено сторонам судом на оборотній стороні ухвали Совєтського райсуду АР Крим про відкриття провадження у справі від 02 лютого 2011 року (а.с. 45 цивільної справи № 2-38/11).
Проте, надаючи заперечення проти позову у попереднє судове засідання, призначене на 06 травня 2011 року, відповідачем як у самих запереченнях проти позовуу не було зазначено спірну на його думку інформацію щодо зареєстрованого у Джанкойському МБРТІ права власності на квартиру АДРЕСА_1, так і не було надано відповідних документів, а саме, технічних паспортів за адресою АДРЕСА_1, які в якості істотних доказів надано до теперішньої заяви про перегляд заочного рішення, хоча зазначені технічні паспорти датовані 17 березнем 2011 року та 1 вереснем 2005 року, відповідно, тобто які вже були видані відповідачу на час проведенні попереднього судового засідання у справі, про що йому було відомо, проте під час всього розгляду справи відповідачем вказаних документів суду не надавалося.
У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 131 ЦПК України подано до суду в якості доказів копії технічних паспортів за адресою АДРЕСА_1.
Відповідачем не доведено суду, що ці докази подано не своєчасно з поважних причин.
Так, згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається з початку (ч. 2 ст. 33 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-38/11 відповідачем була оскаржена ухвала Совєтського районного суду АР Крим про відкриття провадження від 02 лютого 2011 року (а.с. 53 цивільної справи № 2-38/11).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 березня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_3 на вищевказану ухвалу суду залишена без розгляду (а.с. 60 цивільної справи № 2-38/11).
При цьому, як вбачається зі змісту самої скарги ОСОБА_3 доводами незаконності та необґрунтованості ухвали Совєтського райсуду АР Крим про відкриття провадження у справі відповідачем зазначено лише порушення судом при прийняття позовної заяви правил підсудності, оскільки відповідач ОСОБА_3 мешкає (зареєстрований) за адресою АДРЕСА_2.
Інших доводів у апеляційній скарзі ОСОБА_3 не міститься.
А отже, ОСОБА_3 достеменно знаючи про наявність вищевказаних документів, які були надані ним в якості доказів, які мають суттєве значення у справі, на думку суду навмисно приховав ці обставини.
Крім того, відповідно адресної довідки, яка надана Совєтським РВ ГУ МВС України в АР Крим від 18 лютого 2011 року, ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, з 26 жовтня 1999 року (а.с. 55 цивільної справи № 2-38/11).
Відповідач ОСОБА_3 не був позбавлений права звернення до суду із заявою в порядку ст. 33 ЦПК України щодо заміни неналежного відповідача у справі, проте цим право не скористався.
Крім того, в якості істотного доказу з порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України відповідачем надано до суду копію рішення постійно діючого третейського суду при концерні «ДНС» від 21 лютого 2007 року № Д1-02/001-Н-2007.
До того ж згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, якою передбачено, що сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України згідно з принципом диспозитивності повно та всебічно досліджені і враховані всі докази, які були надані сторонами під час розгляду справи.
Розпорядження правами щодо предмету спору має здійснюватися сторонами з урахуванням меж здійснення цивільних прав, що передбачені ст. 13 ЦК України, а саме: в межах, передбачених законом, та у встановлений законом процесуальній формі; без порушення прав інших осіб, без завдання шкоди довкіллю або культурній спадщині; без наміру завдати шкоди іншій особі; з додержанням моральних засад суспільства.
Отже, подання суду доказів у встановлений законом строк у відповідності до ст. 11 ЦПК України є обов'язком ОСОБА_3, який ним у ході розгляду справи добросовісно не виконаний.
У відповідності до п. 1 ст. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.
Відповідно ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Що стосується вимог ОСОБА_3 про забезпечення доказів, яке ним заявлено одночасно у заяві про перегляд заочного рішення, суд вважає, що вирішення цього питання під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення є неможливим, оскільки нормами цивільного-процесуального законодавства розгляд такої заяви на даній стадії судового розгляду не передбачений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 210, 231 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного суду
Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова