Дата документу 17.07.2012
Іллічівський міський суд Одеської області
Справа № 2-1856/11
17 липня 2012 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого судді -Пушкарського Д.В.,
при секретарі - Покровській С.Л.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представників відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь солідарно борг у сумі 400000 гривень, а також сплачене держмито в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 18 лютого 2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400000 гривень для придбання квартири та її влаштування, з умовою повернення позичених грошей за першою вимогою. 11 травня 2011 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення позичених коштів, але станом на теперішній час гроші не повернуті, в зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з відповідним позовом. Враховуючи, що на момент укладення з відповідачем ОСОБА_5 договору позики останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства України борг повинно стягнути з обох подружжя солідарно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав та зазначив, що на даний час у відповідача не має можливості повернути отримані у позику кошти, так як вони були повністю використані на придбання житла та його влаштування.
Представник відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що ніяких коштів відповідачка не запозичувала та про існування розписки дізналась тільки у суді.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 19 жовтня 2001 року у перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 4 липня 2011 року розірвано.
18 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_5 отримав позику від позивача в сумі 400000 (чотириста тисяч) гривень, зобов'язавшись повернути кошти за першою вимогою ОСОБА_4, що підтверджується розпискою (а.с.10).
23 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_5 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
11 травня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з вимогою повернути грошові кошти, але до теперішнього часу відповідач борг не повернув (а.с.9).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст.1046 і 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.65 Сімейного кодексу при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже суд приходить до висновку, що грошові кошти отримані відповідачем ОСОБА_5 у позику були використані останнім в інтересах сім'ї.
У відповідності до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно зі ст.ст. 11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_5 про неможливість виконати зобов'язання в зв'язку з відсутністю у нього грошових коштів, так як боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також, судом не приймається до уваги твердження відповідачки ОСОБА_6 про те, що вона нібито нічого не знала про запозичені кошти і ніякої згоди на отримання коштів у позику не давала. З пояснень відповідачки ОСОБА_6 вбачається, що вона разом з чоловіком приймала участь у придбанні квартири, оговорювала необхідність її придбання та підтвердила той факт, що на придбання квартири необхідних грошових коштів у неї з чоловіком не було.
Відповідно до ч.3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При укладенні договорів одним із подружжя згідно ч.2 ст. 65 СК України вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Письмова згода одного із подружжя повинна бути подана у випадку укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також стосовно цінного майна.
Таким чином, оскільки предметом договору позики укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 є саме грошові кошти - письмова згода одного із подружжя при укладенні договору позики не є обов'язковою, оскільки значення має саме мета позики, зокрема, чи було використане отримане на потреби сім'ї.
Відповідно до ст. 541 ЦК солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України суд ,-
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 борг в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський, суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Д.В.Пушкарський