30 липня 2012 р. Справа № 5376/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
при секретарі судових засідань: Долинській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
13 травня 2011 року позивач - ТзОВ «Океан» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Дрогобицькому районі у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.04.2011 року № 0000492301.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів у ПП«Галич-Тур», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко», є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання товару та послуг та документами по факту реалізації придбаного товару в торговій мережі Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що Товариство не несе відповідальності щодо несплати сум податків до бюджету його контрагентами ТзОВ «КФ Арміда» та ТзОВ «Арія вин». За такі дії настає відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих господарюючих суб'єктів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 15.04.2011р. № 0000492301.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини Товариства з його контрагентами ПП «Галич-Тур», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Щодо контрагентів ТзОВ «КФ Арміда» та ТзОВ «Арія вин» апелянт зазначає, що перевіркою встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість, оскільки контрагентами не декларувались суми ПДВ по операціях з Товариством. Отже, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.
23.07.2012 року від Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС до Львівського апеляційного адміністративного суду поступило клопотання про заміну відповідача - ДПІ у Дрогобицькому районі на його правонаступника - Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби, яке в судовому засіданні 30.07.2012 року судом задоволено.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., результати якої оформлені актом № 254/23-1/31264068 від 04.04.2011 року.
Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в сумі 160 330,00 грн., в тому числі за січень 2009 року - 31 684,00 грн., березень 2009 року - 1 145,00 грн., липень 2009 року - 1055,00 грн., жовтень 2009 року - 10 316,00 грн., листопад 2009року - 41 456,00 грн., грудень 2009 року - 14 120,00 грн., червень 2010 року - 29 551,00 грн., липень2010 року - 31 003,00 грн.. Крім того, у даному акті податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем всупереч ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України вчинено господарські зобов'язання на підставі нікчемного правочину сторонами якого є позивач та ПП «Галич-Тур» , ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
На підставі вказано вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492301 від 15.04.2011 року, яким ТзОВ «Океан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 200 430 грн. в тому числі 160 330 грн. за основним платежем та 40 083 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що перевірка реальності господарської діяльності повинна здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КВ-3 на предмет ремонту приміщень Товариства по вул. П. Орлика,18 у м. Дрогобич, актами приймання виконаних підрядних робіт на предмет вищезгаданого ремонту приміщення Товариства, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними. Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено окрім вище перелічених письмових доказів Протокол №33 зборів учасників Товариства від 19.04.2010 року, згідно яких збори постановили провести ремонт залу ресторану у ІІ-ІІІ кварталі 2010 року. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його скасування.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що позивачем з його контрагентами було укладено ряд договорів, зокрема з: ПП «Галич-Тур», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «КФ Арміда» на поставку продуктів харчування, ТзОВ «Віктор і Ко» на виконання будівельно-монтажних робіт. Сплачені в ціні придбаних товарів та виконаних робіт суми ПДВ позивачем віднесено до податкового кредиту в Деклараціях з податку на додану вартість за січень 2009 року - січень 2010 року на загальну суму 160 330 грн..
Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами (Т.1 а.с. 39-40, Т.2 а.с.22-23), податковими накладними (Т.1 а.с.50, 86-111, 130-146, 165-211, т.2 а.с. 4-5, 11, 14, 36-47, 53-54, 70-92), видатковими накладними (т.1 а.с.66-85, 112-129, 212-249, 253-268, т.2 а.с.6, 8, 12, 15, 24-35), Довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КВ-3 на предмет ремонту приміщень Товариства по вул. П. Орлика, 18 у м. Дрогобич (Т.1 а.с.41, Т.2 а.с.55, 64), актами приймання виконаних підрядних робіт на предмет вищезгаданого ремонту приміщення Товариства (т.1 а.с. 42-49, т.2 а.с. 56-63, 65-69), платіжними дорученнями (т.1 ах. 61-65, 150-162, т.2 а.с.1-3, 17-21, 48-52), товарно-транспортними накладними (т.2а.с.7, 9-10,13,16).
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено Протокол №33 зборів учасників Товариства від 19.04.2010 року, згідно яких збори постановили провести ремонт залу ресторану у ІІ-ПІ кварталі 2010 року. Як зазначено в акті перевірки, відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №7/13-06-9908 від 30.11.2010р. ТзОВ "Віктор Ко" видано ліцензію №479676 Серії АВ від 29.05.2009р. «На проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» (згідно переліку робіт в додатку до ліцензії), яка дійсна з 29.05.2009р. по 23.08.2011р..
Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та його контрагентами ПП «Галич-Тур», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «КФ Арміда», ТзОВ «Віктор і Ко» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту у січні 2009 року - січні 2010 року суми ПДВ, що ним реально сплачені в ціні виконаних робіт та придбаного у його контрагентів товару та відповідно сформовано бюджетне відшкодування.
Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.
Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні податкового кредиту позивачу.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про контрагентів позивача внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є платниками ПДВ.
Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.
Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується за законі та є незаконним.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі № 2а-5498/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі виготовлено та підписано 31.07.2012 року.