"31" липня 2012 р. № 125101/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень рішень, та податкової вимоги,-
встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги.
Позивач зазначав, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період 21.11.2008 р. по 30.06.2010 р. приватним підприємцем ОСОБА_2 за результатами якої складено акт №57/170/НОМЕР_1 від 01.02.2011 року.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000771710 від 15.02.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 68 468,10 грн., в тому числі: 54 771,28 грн. основного платежу та 13 692,82 грн. штрафних санкцій. 02.03.2011 року відповідачем винесена податкова вимога №417, про сплату суми боргу у розмірі 68 468,10 грн.
Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000781710 від 15.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 21946,66 грн. та 5486,66 грн. - штрафні санкції.
Вважаючи прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу незаконним, позивач звернувся до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000771710 від 15.02.2011 року, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 68464,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржили ОСОБА_2 та ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах. ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області просить скасувати оскаржену постанову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000771710 від 15.02.2011 року. ОСОБА_2 просить скасувати оскаржену постанову, та позов задоволити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги апелянтів задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.11.2008 року по 30.06.2010 року ДПІ в Городенківському районі була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2, за результатами якої 01.02.2011 року був складений акт перевірки № 57/170/НОМЕР_1.
На підставі вказаного акту перевірки та адміністративного узгодження прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.02.2011 року № 0000771710, яким ОСОБА_2, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податок з доходів фізичних осіб у сумі 68464,10 грн., з яких за основним платежем 54771,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями-13692,82 грн.; № 0000781710 від 15.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 27433,32 грн., з яких за основним платежем -21946,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5786,66 грн.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000771710 від 15.02.2011 року.
Перевіряючі дійшли до висновку, що фізична особа - платник податків ОСОБА_2 виплачував доходи у вигляді заробітної плати 16 найманим особам, а податок з доходів фізичних осіб був не нарахований та не перерахований до бюджету, а тому позивачу було донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 54771,28 грн.
Висновок податкового органу про те, що СПД ОСОБА_2 використовував працю 16 осіб, без оформлення з ними трудових відносин ґрунтується на поясненнях відібраних працівниками відділу податкової міліції Коломийської оДГП.
Як вбачається із пояснень 16 осіб, усі вони працювали без оформлення трудових відносин на Кунисівському цегельному заводі у період з 2008 року по 2009 рік, заробітну плату отримували від ОСОБА_3, а згідно акта прийому-передачІ Цегельного заводу в с. Кунисівці Городенківського району СПД ОСОБА_2 набув даний завод 02.02.2009 року.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1003 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами (далі по тексту -Порядок № 1003).
При цьому згідно п. 5 Порядку № 1003 Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 7 Порядку № 1003 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів
Суд вважає, що відповідачем в акті перевірки було зазначено дані, які є необгрунтованими та не підтвердженні належними доказами. На думку суду, належними доказами є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства, а також висновки інших контролюючих органів, а не матеріали відділу податкової міліції та письмові пояснення громадян. Зазначені документи можуть братися до уваги лише у сукупності з іншими доказами, які повинні міститися саме у первинних документах.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем взагалі не встановлено та не підтверджено належними доказами факт перебування громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у трудових відносинах з позивачем.
Тобто ДПІ в Городенківському районі в ході перевірки не було встановлено, чи є СПД ОСОБА_2 по відношенню до громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 податковим агентом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто його обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати до Державного бюджету України податок з доходів цих осіб.
Наведене свідчить про відсутність підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 54771,28 грн. та штрафних санкцій в сумі 13692,82 грн. за податковим повідомленням рішенням №0000771710 від 15.02.2011 року.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ в Городенківському районі № 417 від 02.03.2011 року то така підлягає скасуванню, оскільки скасоване податкове повідомлення-рішення на підставі якого вона була видана.
Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000781710 від 15.02.2011 року судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 21.11.2008р. по 30.06.2010 р. (акт від 01.02.2011 року у №57/170/НОМЕР_1) було встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 неправомірно включав до декларацій з податку на додану вартість в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
В судовому засіданні встановлено, що підприємець ОСОБА_2 з 25.12.2009р. по 30.06.2010р. господарську діяльність не проводив, виробництво цегли не здійснював, що підтверджується наданими для перевірки документами та поданими платником податків деклараціям по податку на додану вартість, які свідчать про те, що підприємець ОСОБА_2 за грудень 2009р., січень, березень, травень та червень 2010 року не здійснював господарську діяльність.
Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України та п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент здійснення підприємницької діяльності, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість, має право зменшити грошове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну
територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому
числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та
ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду або при передачі таких активів на
баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України та в разі
отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України,
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами
оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до вимог п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, послуг; дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вимог п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума сплаченого в зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В судовому засіданні встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 включено до складу податкового кредиту, в декларації по податку на додану вартість суми податку на додану вартість, які не пов'язані з господарською діяльністю, за використану електроенергію, хоча встановлено, що через електролічильник підприємця ОСОБА_2 електроенергія подавалася на водонасосну станцію, з якої здійснювалася подача води в школу села Кунисівці Городенківського району та для потреб населення цього ж села в період з січня 2009р. по червень 2010р., що підтверджується довідкою Кунисівської сільської ради.
Таким чином, позивачем занижено чисту суму податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 21 946,66 грн., чим порушено вимоги п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент здійснення підприємницької діяльності.
Доказами обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000781710 від 15.02.2011 року є акт перевірки від 01.02.2011 року №57/170/НОМЕР_1, копії декларацій з податку на додану вартість, довідка Кунисівської сільської ради.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДПІ у Городенківському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року у справі №2а-1338/11 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.08.2012 року