"31" липня 2012 р. № 125479/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької ОДПІ на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року у справі за позовом ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» до Луцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановила:
У серпні 2011 ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» звернулося з позовом до Луцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач зазначав, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» у зв'язку з виникненням потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» та ненаданням повного документального підтвердження на запит Луцької ОДПІ за жовтень 2009 року за результатами якої складено акт №2163/23-3/33537597 від 06.04.2011 року.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ст. 228 ЦК України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» завищено податковий кредит на суму 301 520,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2009 року на суму ПДВ 301 520,00 грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822302 від 20.04.2011 року яким позивачу визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 376 900,00 грн., в тому числі 301 520,00 грн. - основного платежу, 75 380,00 грн. - штрафних санкцій.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення та акт перевірки незаконним, позивач звернувся до суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.04.2011 року №0000822302. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржила Луцька ОДПІ. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Відповідач просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу апелянта задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» у зв'язку з виникненням потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» та ненаданням повного документального підтвердження на запит Луцької ОДПІ за жовтень 2009 року за результатами якої складено акт №2163/23-3/33537597 від 06.04.2011 року.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ст. 228 ЦК України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» завищено податковий кредит на суму 301 520,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2009 року на суму ПДВ 301 520,00 грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822302 від 20.04.2011 року яким позивачу визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 376 900,00 грн., в тому числі 301 520,00 грн. - основного платежу, 75 380,00 грн. - штрафних санкцій.
Висновок податкового органу про завищення товариством податкового кредиту за жовтень 2009 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Віста Плюс» на придбання товарів, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ПП «Віста Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання задекларованих обсягів постачання, що в свою чергу встановлено актом позапланової перевірки ПП «Віста Плюс».
З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2009 року між ПП «Віста Плюс» (продавцем) та ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (покупцем) було укладено договір №08/2610-09 купівлі-продажу товарів.
На виконання вказаного договору ПП «Віста Плюс» здійснило протягом жовтня 2009 року поставку позивачу продуктів харчування, розрахунки за товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Віста Плюс», що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Загальна сума поставок за жовтень 2009 року становить 1809 120 грн., в тому числі ПДВ в сумі 301520,00 грн.
Вартість отриманих від ПП «Віста Плюс» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2009 року. Сума ПДВ включена товариством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009.
Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Отже, обов'язковою умовою для віднесення витрат платника податку у зв'язку з придбанням товарів до валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (правоволодільцем) та ТзОВ «Арго-Р» (користувачем) 01 вересня 2005 року укладено договір комерційної концесії, згідно якого позивач надав користувачу за плату право користування комплексом належних йому прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край».
Відповідно до договору №7вп від 01 листопада 2005 року, укладеного між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (продавцем) та ТзОВ «Арго-Р» (покупцем), предметом якого є реалізація позивачем товарів, останній протягом жовтня 2009 року здійснював поставку продуктів харчування, що підтверджується податковими та видатковими накладними. Асортимент продукції, що поставлялась на ТзОВ «Арго-Р», ідентичний асортименту продукції, придбаної позивачем у ПП «Віста Плюс».
Таким чином, факт понесених витрат позивача у зв'язку з придбанням товарів у ПП «Віста Плюс» та правомірність віднесення таких витрат до валових витрат товариства підтверджений придбанням товарів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також відповідними розрахунковими документами.
Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
З наведеного вбачається, що ТзОВ «Наш Край ЛЦ» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у зв'язку з придбанням ТМЦ у ПП «Віста Плюс», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.
Щодо нікчемності згаданого правочину. Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до акту перевірки ДПі у Франківському районі м. Львова ПП «Віста Плюс» від 08.11.2010 року №5521/23-4/36610119, з посиланням на ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України зроблено висновок, що наведені в деклараціях по ПДВ дані про обсяги поставок і придбання товарів, з яких податкові зобов'язання і податковий кредит за період з 01.10.2009 року по 28.02.2010 року склали 17 807 457 та 17 800 620 відповідно є недійсними і мають ознаки нікчемності.
Однак, актом перевірки ПП «Віста Плюс» не конкретизовано, який саме товар придбавався у постачальників, по яких неможливо провести зустрічні перевірки, як і не було встановлено, що саме цей товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Наш Край ЛЦ».
ПП «Віста Плюс» на момент здійснення господарської операції із позивачем було зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується актом перевірки даного підприємства, відтак мало право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ТзОВ «Наш Край ЛЦ» податкові накладні вказаним контрагентом фіктивні чи підроблені.
Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ПП «Віста Плюс» базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару податковим органом не досліджувався, не встановлювався звязок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю товариства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні даної господарської операції.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушення, допущені ПП «Віста Плюс» у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ТзОВ «Наш Край ЛЦ», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Щодо законності проведення позапланової перевірки та складання акту слід зазначити наступне.
Позапланова виїзна перевірка позивача проведена відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 11.03.2011 року №671, у якому, як на підставу прийняття, зазначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено судом, 12.01.2011 року Луцькою ОДПІ за вих.№144/10/26-313 було направлено керівнику ТзОВ «Наш Край ЛЦ» письмовий запит з вимогою надати письмові пояснення та копії документів фінансово-господарської діяльності, що свідчать про проведені операції у жовтні 2009 року та січні 2010 року між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» та ПП «Віста Плюс».
На виконання вимоги податкового органу ТзОВ «Наш Край ЛЦ» листом від 21.01.2011 року №96 надало відповідні письмові пояснення, до яких додавались копії документів, тобто позивач дотримався вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в частині надання пояснень у 10-денний термін з дня отримання письмового запиту Луцької ОДПІ.
Разом з тим, податкове законодавство не містить обмеження у проведенні позапланової перевірки платника податків в разі неповного (часткового) надання останнім відповідних документів. В наказі на проведення перевірки Луцькою ОДПІ зазначено про ненадання ТзОВ «Наш Край ЛЦ» повного документального підтвердження, вказаний наказ позивачем не оскаржувався, податковий орган був допущений до проведення перевірки, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконними дій відповідача по проведенню перевірки товариства і, складення акту перевірки.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року у справі №2а-2294/11/0370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська