"31" липня 2012 р. № 124143/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року у справі за позовом ТзОВ «Світ СР» до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановила:
У липні 2011 року ТзОВ «Світ СР» звернулося з позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач зазначав, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року за результатами якої прийнято акт №169/23-0/35217411 від 21.06.2011 року.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0000412301 та №0000422301.
Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 06.07.2011 року №0000412301 позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31250 грн., в тому числі 25 000 грн. за основним платежем та 6250 грн. за штрафними санкціями.
Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 06.07.2011 року №0000422301 позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 39 063 грн., в тому числі 31250 грн. за основним платежем та 7813 штрафні санкції.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення у Камянка-Бузькому районі від 06.07.2011 року №0000412301 та №0000422301.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу апелянта задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року за результатами якої прийнято акт №169/23-0/35217411 від 21.06.2011 року.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0000412301 та №0000422301.
Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 06.07.2011 року №0000412301 позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31250 грн., в тому числі 25 000 грн. за основним платежем та 6250 грн. за штрафними санкціями.
Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 06.07.2011 року №0000422301 позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 39 063 грн., в тому числі 31250 грн. за основним платежем та 7813 штрафні санкції.
З акту перевірки вбачається, що позивач здійснював взаєморозрахунки з ТзОВ «Торгівельна компанія», зокрема, ТзОВ «Світ СР» згідно договору поставки від 20.08.2010 року б/н отримано від ТзОВ «Торгівельна компанія» 3 верстати на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. 25 000,00 грн. ПДВ.
По податковому обліку дані операції віднесені до складу валових витрат та враховані у скоригованих валових витратах в рядку 06 Декларації за 2010 рік у сумі 125 000 грн.
Суму ПДВ згідно отриманих податкових накладних від ТзОВ «Торгівельна компанія» включено до податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та податкових деклараціях з ПДВ, що подані в ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі, за серпень 2010 року у сумі 25 000,00 грн.
Податковий орган вважає, що оскільки при перевірці підприємства не доведено належними документами реальність операцій, не підтверджено місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, є економічно необхідним для виконання такого постачання товару, що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків.
Пункт 5.1. статті 5 цього ж Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.2994 року № 334/94 - ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94 - ВР) зазначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі- Закон № 168/97 ВР), дає визначення платнику податку, а саме це - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Пунктом 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкова накладна, виписана для позивача його контрагентом містила всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР реквізити, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаною особою, вважається підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу.
На підтвердження дотримання вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме придбання трьох верстатів, позивачем надано копії: договору поставки № 20/-8-2 від 20.08.2010 року, укладеного між ТзОВ «Торговельна компанія»(постачальник) та ТзОВ «Світ СР»(покупець); податкової накладної № 11574 від 20.08.2011 року на суму 150000 грн; видаткової накладної № 11574 від 20.08.2011 року на суму 150000 грн; платіжного доручення №181 від 21 серпня 2010 року на суму 150000 грн; акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.06.2011 року.
Основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих ТМЦ від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.
Проте, згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи перевізника.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентами господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника, чи транспорту яким постачальник має право користуватись на підставі договору оренди, лізингу тощо.
Відповідач вважає, що ТзОВ «Світ СР» має ознаки нікчемності правочинів. Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.
Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню, що відповідачем не зроблено.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Торговельна компанія» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року у справі №2а-8111/11/1370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.08.2012 року