"31" липня 2012 р. № 125518/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія скла" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія скла" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000762301,-
встановила:
У серпні 2011 року позивач звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000762301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року. В акті перевірки зазначено про ряд порушень, зокрема, недотримання підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 164887грн. 38 коп., з яких 131910грн. 00коп. за основним платежем, 32977грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 12 березня 2011 року №0000762301 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7876 гривень 25копійок, у тому числі за основним платежем 6301гривня 00копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 1575гривень 25копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ "Нова лінія скла". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з 27.05.2005 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №139669, з 06.06.2005 року перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, про що видано довідку про взяття на облік платника податків №888 від 29.09.2010 року.
Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Нова лінія скла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року. Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 131910грн. 00коп., у тому числі за четвертий квартал 2007 року в сумі 6301грн. 00коп., за перший квартал 2008 року в сумі 43908грн. 00коп., за другий квартал 2008 року в сумі 28711грн. 00коп., за третій квартал 2008 року в сумі 51189грн. 00коп., за четвертий квартал 2008 року в сумі 37грн. 00коп., за третій квартал 2009 року в сумі 50 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2009 року в сумі 1714грн. 00коп. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 6051грн. 00коп., в тому числі за третій квартал 2010 року в сумі 6051грн. 00коп. Такі висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період, за який проводилася перевірка, допустив заниження валових доходів та завищення валових витрат, що вплинуло на об'єкт оподаткування податком на прибуток.
Заниження валових доходів мало місце через порушення ТзОВ «Нова лінія скла» підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не включення до їх складу суми умовно нарахованих відсотків на суми поворотної фінансової допомоги, що залишилися неповернутими на кінець звітних періодів, за договорами, укладеними з ЗАТ «Універмаг «Луцьк» №28/03/08 від 28.03.2008 року та №25/06/09 від 25.06.2009 року, з СП «Західна нафтова компанія» №30/05/08 від 30.05.2008 року, з СП «Західна нафтова група» №2409/10 від 24.09.2010 року, з ТД «Континіум-Галичина» №2312 від 23.12.2009 року. Внаслідок цього порушення позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 13345грн. 00коп., у тому числі за перший квартал 2008 року 88грн. 00коп., четвертий квартал 2008 року 148грн. 00коп., другий квартал 2009 року 199грн. 00коп., четвертий квартал 2009 року 6859грн. 00коп., другий квартал 2010 року 144грн. 00коп., третій квартал 2010 року 5907грн. 00коп.
Крім того, перевіркою було виявлено інше порушення щодо завищення валових витрат ТзОВ «Нова лінія скла», допущене через невиконання позивачем приписів пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та віднесення процентів за договором позики, укладеним з ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс», до валових витрат, тоді як такі відсотки не підпадають під визначення процентів, що вживається для цілей оподаткування згідно з визначенням, наведеним в пункті 1.10 статті 1 вказаного Закону. ТзОВ «Нова лінія скла» завищено валові витрати на загальну суму 520344грн. 00коп., в тому числі за четвертий квартал 2007 року на 25204грн. 00коп., за перший квартал 2008 року 175542грн. 00коп., за другий квартал 2008 року 114844грн. 00коп., за третій квартал 2008 року 204754грн. 00коп.
На підставі акту перевірки №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року Луцькою ОДПІ 12.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762301, яким ТзОВ «Нова лінія скла» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 164887грн. 38коп., у тому числі за основним платежем 131910грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 32977грн. 50коп.
В подальшому позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА у Волинській області про результати розгляду первинної скарги №2088/10/25-006 від 12.05.2011 року, ДПА України про результати розгляду повторної скарги №13045/6/25-045 від 19.07.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення №0000762301 від 12.03.2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25 коп., водночас довів правомірність прийняття даного податкового повідомлення-рішення в іншій частині, з огляду на таке.
З акту перевірки №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року вбачається, що кошти надходили на реєстраційний рахунок ТзОВ «Нова лінія скла» частинами протягом грудня 2007 року та використані позивачем на придбання простих іменних акцій та часток у статутному капіталі юридичних осіб. За період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року позивачем віднесено до складу валових витрат нараховану суму відсотків у розмірі 520344грн. 00коп., у тому числі у четвертому кварталі 2007 року 25204грн. 00коп., у першому кварталі 2008 року 175542грн. 00коп., у другому кварталі 2008 року 114844грн. 00коп., у третьому кварталі 2008 року 204754грн. 00коп.
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.
Пунктами 5.3 5.7 статті 5 цього ж Закону визначено, які витрати не включаються до валових витрат, та регламентовано особливості віднесення окремих витрат до валових витрат платника податків. Зокрема, пунктом 5.5 статті 5 даного Закону врегульовані особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, а саме: до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону).
В статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено визначення термінів, в якому вони вживаються в цьому законі, зокрема, в пункті 1.10 статті 1 Закону вказано, що проценти доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.
Згідно із пунктом 1.11 статті 1 цього ж Закону кредит це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Фінансовий кредит це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства (підпункт 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону).
Таким чином, на підставі наведеного, до складу валових витрат платник податків вправі включити будь-які витрати, пов'язані із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку із веденням господарської діяльності платника податку, при цьому, в цілях оподаткування сплачені проценти повинні відповідати визначенню, наведеному у пункті 1.10 статті 1 вказаного Закону.
Судом вірно встановлено, що отримана позивачем позика за договором від 11.12.2007 року №732, укладеним з резидентом ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс», не є кредитом (в тому числі, фінансовим) в розумінні пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позикодавець (ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс») не є фінансовою установою.
При цьому, відсотки, сплачені позивачем за цим договором, не є процентами у розумінні пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що використовується для цілей оподаткування, оскільки, як передбачено абзацом сьомим пункту 1.10 статті 1 вказаного Закону, платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.
З цього слідує, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки акту перевірки від 22.02.2011 року №799/23-2/33559558 про те, що позивачем в порушення пунктів 1.10, 1.11 статті 1, пунктів 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно віднесено до складу валових витрат нараховану суму відсотків за вказаним договором позики від 11.12.2007 року №732 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року у розмірі 520344грн. 00коп. (у тому числі, у четвертому кварталі 2007 року 25204грн. 00коп., у першому кварталі 2008 року 175542грн. 00коп., у другому кварталі 2008 року 114844грн. 00коп., у третьому кварталі 2008 року 204754грн. 00коп.).
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Строки подання податкової звітності до набрання з 01.01.2011 року чинності ПК України були визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті4 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що діяла до 31.12.2010 року), зокрема, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Як слідує із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 22.02.2011 року №799/23-2/33559558 (а.с.58), за порушення в частині завищення валових витрат Луцькою ОДПІ визначено ТзОВ «Нова лінія скла» податкове зобов'язання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25коп. (в тому числі, за основним платежем 6301грн. 00коп., за штрафними санкціями 1575грн. 25коп.) після закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Враховуючи, що встановлений законодавством граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2007 рік припав на 09.02.2008 року, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000762301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток прийнято 12.03.2011 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав права самостійно визначати суму податкового зобовязання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року. Відтак, донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 6301грн. 00коп. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1575грн. 25коп. за четвертий квартал 2007 року згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25коп. (у тому числі, за основним платежем 6301грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1575грн. 25коп.) є протиправним та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Разом з тим, в задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення слід відмовити, оскільки податкове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції в решті сум за допущені порушення визначені позивачу правомірно.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія скла" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі №2а-2365/11/0370- без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська