26 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4415/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача - Середи В.В.,
представника відповідача - Даниленка А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
03 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство "АвтоКраз" (далі - ПАТ "АвтоКраз", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 р. №27 про нарахування податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 6 500,25 грн., №28 про нарахування податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 222 613,66 грн., №29 про нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України у розмірі 1 301,65 грн., №30 про нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України у розмірі 44 522,75 грн. та №31 про нарахування податкового зобов'язання за платежем штраф за порушення податкового законодавства у розмірі 221 507,03 грн.
Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що при ввезенні на мину територію України дизельних двигунів "ЯМЗ 238 Д" для складання моторних транспортних засобів товарної позиції групи 87 до автомобілів КрАЗ підприємство правомірно скористалося пільгою по сплаті мита (преференція-065) на підставі умов, передбачених ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р. (далі -Угода від 24.06.1993р.), оскільки жоден документ, який надавався до митного оформлення не був визнаний таким, що містить неправдиві дані або неточні відомості і, при цьому, документи, що використовувалися під час митного оформлення, перевірялися безпосередньо митницею та були прийняті митним органом як такі, що відповідають встановленим нормам. Той факт, що вказані двигуни після їх дооснащення в подальшому були експортовані нерезиденту ніяким чином не свідчить про порушення ст. 1 Угоди від 24.06.1993 р., оскільки сама подія ввезення товару на територію України є доказом того, що "товар призначений для митної території іншої Договірної Сторони" в незалежності від того, які дії з цим товаром будуть вчинятися у майбутньому.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, покладаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що митницею встановлено факт використання товарів, які ввезені в рамках Угоди від 24.06.1993 р. не за призначенням (товари під час імпорту не були призначені для митної території України), тобто, пільги по сплаті мита при ввезенні цих товарів заявлені позивачем під час митного оформлення безпідставно. У зв'язку з використанням позивачем раніше ввезених дизельних двигунів в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано пільги при ввезенні даного товару на митну територію України, як це передбачено Угодою від 24.06.1993 р. та умовами зовнішньоекономічних контрактів №512-ДП/ЭЗК/1/09 від 01.06.2009 р. та №804-806-ДП/ЭЗК/1/10 від 30.12.2010 р., укладених підприємством з ТОВ "Силовые агрегаты - Группа ГАЗ", при ввезенні на митну територію України вищевказаних товарів, позивач повинен сплачувати ввізне мито в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
У період з 18.05.2012 р. по 29.05.2012 р. працівниками Полтавської митниці проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" вимог законодавства з питань митної справи при ввезенні на митну територію України товарів "Двигуни дизельні ЯМЗ…", висновки якої оформлено актом від 29.05.2012 р. №Н/0005/12/806000000/0005808735. Перевіркою встановлено, що для використання в якості комплектуючих при виробництві продукції ПАТ "АвтоКрАЗ" на митній території України на підставі зовнішньоекономічних контрактів №512-ДП/ЭЗК/1/09 від 01.06.2009 р. та №804-806-ДП/ЭЗК/1/10 від 30.12.2010 р., укладених підприємством з ТОВ "Силовые агрегаты - Группа ГАЗ", (м. Ярославль, пр-кт Жовтня, 75, Російська Федерація) були ввезені товари "Двигуни дизельні ЯМЗ-238…" для складання моторних транспортних засобів товарної позиції групи 87 до автомобілів "КрАЗ". При ввезенні на митну територію України даних дизельних двигунів підприємство скористалося пільгою по сплаті мита (преференція-065) на підставі умов, передбачених ст. 1 Угоди від 24.06.1993 р. (зі змінами та доповненнями).
В той же час перевіркою встановлено, що позивач на підставі зовнішньоекономічних договорів №CAIRO/N/NZ/KRAZ/2008/30 від 10.12.2008 р., №194 PU від 20.03.2009 р., №ЕІ-80-15182R-455-11-R2704 від 28.04.2011 р., №31-23-6034-455 від 25.04.2011 р., укладених ПАТ "АвтоКрАЗ" з нерезидентами, здійснив вивезення 63 дизельних двигунів, раніше ввезених на підставі ст. 1 Угоди від 24.06.1993 р., з метою реалізації їх в якості запасних частин до автомобілів "КрАЗ".
Звідси перевіркою зроблено висновок про те, що здійснивши вивіз раніше ввезених двигунів за межі митної території України ПАТ "АвтоКрАЗ" було порушено умови застосування митного режиму -імпорт, встановлені Митним кодексом України, шляхом невикористання згідно із заявленою метою імпортованих товарів на митну територію України та умови статті 1 Угоди від 24.06.1993 р. Внаслідок невиконання вимог Угоди від 24.06.1993 р. в частині отримання пільги по сплаті ввізного мита Підприємством були порушені вимоги застосування звільнення від ввізного мита передбаченого для кодів товарів 8408209990, 8408205790 згідно УКТЗЕД визначених групою 84 розділу IV "Митного тарифу України", що призвело до заниження податкового зобов'язання Підприємства по сплаті ввізного мита у розмірі 184 589,18 грн., та відповідно вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 917,85 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 29.05.2012 р. №Н/0005/12/806000000/0005808735 Полтавською митницею 19.06.2012 р. винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №27 про нарахування ПАТ "АвтоКрАЗ" податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 6 500,25 грн., з них 6 498,25 грн. -за основним платежем, 2,00 грн. -за штрафними санкціями;
- №28 про нарахування податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 222 613,66 грн., з них 178 090,93 грн. -за основним платежем, 44 522,73 грн. -за штрафними санкціями;
- №29 про нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України у розмірі 1 301,65 грн., з них 1 299,65 грн. -за основним платежем, 2,00 грн. -за штрафними санкціями;
- №30 про нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України у розмірі 44 522,75 грн., з них 35 618,20 грн. -за основним платежем, 8 904,55 грн. -за штрафними санкціями;
- №31 про нарахування податкового зобов'язання за платежем штраф за порушення податкового законодавства у розмірі 221 507,03 грн.
Вважаючи неправомірними висновки митного органу, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Згідно з п. 1.2 ст. 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 цієї ж статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно з ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Як свідчать матеріали справи і цього не заперечують сторони, на підставі зовнішньоекономічних контрактів №512-ДП/ЭЗК/1/09 від 01.06.2009 р. та №804-806-ДП/ЭЗК/1/10 від 30.12.2010 р., укладених ПАТ "АвтоКрАЗ" із ТОВ "Силовые агрегаты - Группа ГАЗ" (м. Ярославль, пр-кт Жовтня, 75, Російська Федерація) позивачем протягом 2009-2012 р.р. були ввезені товари "Двигуни дизельні ЯМЗ-238…" для складання моторних транспортних засобів товарної позиції групи 87 до автомобілів "КрАЗ". При ввезенні на митну територію України даних дизельних двигунів підприємство скористалося пільгою по сплаті мита (преференція-065) на підставі умов, передбачених ст. 1 Угоди від 24.06.1993 р. (зі змінами та доповненнями).
На момент ввезення дизельних двигунів за пільговим тарифом вантажні митні декларації, перелік яких наведений в акті перевірки, були прийняті Полтавською митницею до оформлення зі здійсненням митного контролю, який згідно з п. 23 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314, включає в себе перевірку правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподаткуванні, застосування векселів, правильності заповнення граф 47 та B ВМД).
Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
На підставі наведеної норми Полтавською митницею вже після митного оформлення товару було встановлено, що позивачем на підставі зовнішньоекономічних договорів №CAIRO/N/NZ/KRAZ/2008/30 від 10.12.2008 р., №194 PU від 20.03.2009 р., №ЕІ-80-15182R-455-11-R2704 від 28.04.2011 р., №31-23-6034-455 від 25.04.2011 р., укладених ПАТ "АвтоКрАЗ" з нерезидентами, було здійснено вивезення 63 дизельних двигунів, раніше ввезених на підставі ст. 1 Угоди від 24.06.1993 р., з метою реалізації їх в якості запасних частин до автомобілів "КрАЗ".
Статтею 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що Договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.
Звідси слід зробити висновок, що сам факт ввезення товару на територію України є доказом того, що товар призначений для митної території іншої Договірної Сторони незалежно від того, які дії з цим товаром будуть вчинені у майбутньому.
З наданих представником позивача пояснень суд встановив, що двигуни, які були ввезені ПАТ "АвтоКрАЗ" в Україну з Російської Федерації були оформленні згідно ВМД в режимі "імпорт 40" в подальшому піддані переробці згідно маршрутного техпроцесу "Переробка двигунів для машинокомплектів". Як наслідок були отримані інші моделі двигунів. При цьому, в результаті виконання робіт згідно маршрутного техпроцесу "Переробка двигунів для машинокомплектів" двигуни зазнали переробки внаслідок доповнення їх обладнанням.
Заперечуючи факт переробки придбаних позивачем двигунів, відповідач посилається на норми ст.ст. 277, 279 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (який був чинним на момент декларування товару), якими надається визначення критерію достатньої переробки.
Проте, вказані норми Митного кодексу України застосовуються лише при визначенні країни походження товару, тоді як даний спір стосується питання ввезення та використання товару на території України.
Отже, використання ПАТ "АвтоКрАЗ" маршрутного техпроцесу "Переробка двигунів для машинокомплектів" свідчить про те, що товар, про який вказано в акті перевірки було використано на митній території України, тобто використано за призначенням.
Безпідставними також слід визнати твердження митниці про порушення ПАТ "АвтоКрАЗ" умов зовнішньоекономічних контрактів №512-ДП/ЭЗК/1/09 від 01.06.2009 р. та №804-806-ДП/ЭЗК/1/10 від 30.12.2010 р., укладених з ТОВ "Силовые агрегаты - Группа ГАЗ", оскільки такі не є складовою законодавства України чи міжнародних договорів, а їх зміст стосується лише учасників договірних відносин.
Про відсутність порушень правил митного оформлення товару свідчать також постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 12.06.2012 р. та від 20.06.2012 р., якими скасовані постанови заступника начальника Полтавської митниці про визнання винними у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 354 Митного кодексу України, винесених відносно декларантів Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин суд приходить до висновку про неправомірність дій митного органу з донарахування сум ввізного мита, ПДВ та відповідно застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.
З огляду на приписи ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені позивачем під час звернення до суду з даним позовом підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 19 червня 2012 року №27, №28, №29, №30 та №31.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (ідентифікаційний код 05808735) витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31.07.2012 р.
Суддя Є.Б. Супрун