Справа № 1570/1645/2012
25 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
при секретарі Височенко Н.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу № 100 від 26 січня 2012 року в частині звільнення начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, визнання незаконним та скасування наказу № 39 о/с від 08.02.2012 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день фактичного поновлення на роботі, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та, доповнивши позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначив, що наказом ГУ МВС України в Одеській області № 100 від 26.01.2012 року за грубі порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у неповідомленні в чергову частину Ізмаїльського МВ про скоєння тяжкого злочину в с. Новопокровка, він, підполковник міліції ОСОБА_1 -начальник Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУ МВС України в Одеській області звільнений з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На підставі цього наказу був виданий наказ № 39 л/с від 08.02.2012 року про звільнення позивача в запас Збройних сил України з 17.02.2012 року за п. 66 (за дискредитацію). Позивач зазначає, що він не порушував вимог ст. 7 ч. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки відразу вночі з 07.01.2012 року на 08.01.2012 року він доповів про факт, який йому повідомили по телефону, своєму безпосередньому начальнику Мечетному І.В. -першому заступнику начальника Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області, а також відповідальному по Ізмаїльському МВ ГУМВС України в Одеській області 07.01.2012 року -майору міліції ОСОБА_9.. Також позивач зазначає, що він виконав всі вимоги п.2.3 Інструкції про порядок прийому, реєстрації та розгляду в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, які скоєні або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2004 року № 400. Також при звільненні не враховано, стаж роботи в органах внутрішніх справ, який складає понад 30 років, а також, що на момент звільнення позивач не мав жодного діючого стягнення та мав багато заохочень.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 100 від 26.01.2012 року ГУМВС України в Одеській області в частині звільнення його - начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66(за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України за грубі порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось в неповідомленні в чергову частину Ізмаїльського МВ про скоєння тяжкого злочину в с. Новопокровка; визнати незаконним та скасувати наказ № 39 о/с від 08.02.2012 року начальника ГУМВС України в Одеській області в частині звільнення його -підполковника міліції ОСОБА_1(М-011255), начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ(по обслуговуванню м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, в запас Збройних Сил України за п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України; зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ(по обслуговуванню м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня його звільнення по день фактичного поновлення на роботі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління МВС України в Одеській області в судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що 07.01.2012 року начальнику Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковнику міліції ОСОБА_1 на мобільний телефон зателефонував мешканець с. Новопокровка Ізмаїльського району ОСОБА_4 і повідомив, що з пасовища не прийшла його отара овець. Після отримання повідомлення ОСОБА_1 зателефонував до чергової частини Ізмаїльського міськвідділу, але, враховуючи, що телефонна лінія була зайнята, він подзвонив начальнику слідчого відділення Ізмаїльського МВ майору міліції ОСОБА_9, який на той час знаходився на добовому чергуванні в якості відповідального по ОВС, та доповів йому про зазначену подію. Останній дав доручення підполковнику міліції ОСОБА_1 виїхати на місце пригоди та встановити всі обставини, після чого доповісти йому особисто. З'ясувавши обставини події, підполковник міліції ОСОБА_1 доповів про них майору міліції ОСОБА_9., який сказав, що направить на місце події слідчо-оперативну групу міськвідділу. Проте в порушення п.2.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України № 400-04 про скоєння крадіжки отари овець начальник Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ підполковник міліції ОСОБА_1 в чергову частину Ізмаїльського МВ не доповів. На підставі вищевикладеного, представник відповідача зазначив, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ діяли на підставі та в межах норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник відповідача Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області до судового засідання не з'явився, про явку сповіщений належним чином, згідно заяви просить розглянути справу за відсутності представника Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача - Головного Управління МВС України в Одеській області, суд встановив наступне.
Підполковник міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з травня 1991 року, з вересня 2011 року -на посаді начальника Кам'янського СВМ Ізмаїльського МВ(з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) Головного управління МВС України в Одеській області.
Начальником штабу ГУМВС України в Одеській області полковником міліції Магазинником Б.В. за дорученням керівництва Головного управління проведено службову перевірку по факту не реєстрації працівниками Ізмаїльського МВ ГУМВС в Одеській області повідомлення про крадіжку отари овець у с. Нова Покровка Ізмаїльського району Одеської області, за результатами якої складено та затверджено висновок службового розслідування від 26.01.2012 року. В ході перевірки встановлено, що 07.01.2012 року начальнику Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ підполковнику міліції ОСОБА_1 на мобільний телефон зателефонував мешканець с. Новопокровка Ізмаїльського району ОСОБА_4 і повідомив, що з пасовища не прийшла його отара овець. Після отримання повідомлення ОСОБА_1 зателефонував до чергової частини Ізмаїльського МВ майору міліції ОСОБА_9, який на той час знаходився на добовому чергуванні в якості відповідального по ОВС, та доповів йому про зазначену подію. Останній дав доручення підполковнику міліції ОСОБА_1 виїхати на місце пригоди та встановити всі обставини, після чого доповісти йому особисто. Прибувши до с. Новопокровка ОСОБА_1 встановив, що 07 січня 2012 року близько 17:00 год. невідомі особи застосували фізичний вплив відносно гр-на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця зазначеного населеного пункту, одягнули йому на голову мішок, який в області шиї замотали клейкою стрічкою, після чого приклали до скроні предмет, схожий на ніж та заволоділи отарою овець в кількості 461 шт., які належали гр-ну ОСОБА_4.
Також у висновку зазначено, що з'ясувавши обставини події, підполковник міліції ОСОБА_1 доповів про них майору міліції ОСОБА_9., який сказав, що направить на місце події слідчо-оперативну групу міськвідділу. При цьому майор міліції ОСОБА_9 не надав вказівки про реєстрацію повідомлення підполковника міліції ОСОБА_1 в ЖРЗПЗ МВ. 08.01.2012 року майор міліції ОСОБА_9 повідомив про злочин, що мав місце напередодні в с. Новопокровка, першого заступника начальника відділу -начальника кримінальної міліції Ізмаїльського МВ підполковника міліції Мечетного І.В, який особисто на місце не виїхав, а доручив помічнику начальника відділу -оперативному черговому Ізмаїльського МВ майору Кириленку С.А. для перевірки інформації, що надійшла від начальника Кам'янського селищного відділення міліції, направити до с. Новопокровка слідчо-оперативну групу, який, не зареєструвавши отриману інформацію до ЖРЗПЗ міськвідділу, направив на місце події слідчо-оперативну групу (а.с.101-106).
Наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 100 від 26.01.2012 року начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 за грубі порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, наказу МВС України від 14.04.2004 року № 400, що виразилось у неповідомленні до чергової частини Ізмаїльського МВ про скоєння тяжкого злочину в с. Новопокровка, звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.9-13).
Наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 39 о/с від 08.02.2012 року підполковника міліції ОСОБА_1 (М-011255), начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України 17 лютого 2012 року (а.с.8).
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990 № 565-Х11 (із змінами та доповненнями) працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Таким чином, працівник міліції під час виконання службових обов'язків, зобов'язаний вживати заходів щодо припинення правопорушень, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, та не допускати вчинення таких дій зі свого боку, з метою зміцнення авторитету органів внутрішніх справ та недопущення дискредитації органів внутрішніх справ України.
Згідно до п. 66 Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі -Положення), особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Судом встановлено, що у висновку службового розслідування від 26.01.2012 року та наказах ГУ МВС України в Одеській області № 100 від 26.01.2012 року та № 39 о/с від 08.02.2012 року зазначено, що дії, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, виразились у неповідомленні позивачем до чергової частини Ізмаїльського МВ про скоєння тяжкого злочину в с. Новопокровка.
Пунктом 1 Наказу МВС України від 04.10.2003 № 1155 "Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України» визначено вважати за порушення Закону України "Про міліцію" кожен факт нереагування або неналежного реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та несвоєчасної реєстрації цих повідомлень. За такими фактами протягом трьох днів проводити службові розслідування, за результатами яких приймати рішення про притягнення винних до суворої дисциплінарної відповідальності, включно до звільнення з органів внутрішніх справ, та направлення матеріалів до прокуратури.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2, 2.3 Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», затвердженої наказом МВС України від 14.04.2004 року № 400, приймання заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, незалежно від місця і часу їх вчинення, повноти отриманих даних, а також особистості заявника, здійснюється тим органом внутрішніх справ, до якого надійшло звернення чи повідомлення, цілодобово оперативним черговим (оперативний черговий МВС, ГУБОЗ МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, помічник начальника міськрайліноргану - оперативний черговий, помічник начальника чергової частини - оперативний черговий, старший оперуповноважений (оперуповноважений) - черговий, старший інспектор (інспектор) - черговий, помічник оперативного чергового, а також працівники інших служб, призначені підмінними черговими в установленому порядку). Оперативний черговий, прийнявши заяву чи повідомлення про злочин, зобов'язаний діяти згідно з Інструкцією з організації реагування ОВС на повідомлення про злочини, затвердженою наказом МВС України від 04.10.2003 року N 1155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.03.2004 за N 259/8858, негайно направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу та вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його, організувати невідкладні дії з розкриття злочину у короткий термін. За межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили злочин, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Згідно п.1.3. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 року № 1155 відповідальний від керівництва, як старший оперативний начальник добових нарядів та сил і засобів, що залучені до охорони громадського порядку, уживає всіх заходів для отримання вичерпної інформації про оперативну ситуацію на території обслуговування, вимагає від підпорядкованих структурних підрозділів та нарядів надання найбільш повних відомостей, необхідних для оперативного інформування.
Відповідно до п.2.1. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003, № 1155 2.1. При надходженні заяви, повідомлення про злочин чи іншу надзвичайну подію черговий, діючи відповідно до вимог Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 N 1155, з'ясовує характер і обставини того, що сталося, забезпечує направлення на місце події слідчо-оперативної групи та інших нарядів і водночас доповідає про подію відповідальному від керівництва, начальнику ОВС, а у випадках, передбачених Переліком, - до вищестоящої чергової частини.
Відповідно до Постової відомості на 07.01.2012 року, затвердженої начальником Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області, відповідальним по ОВС був ОСОБА_9 (а.с.226-228).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" накази є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
За таких підстав судом встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1 після отримання повідомлення зателефонував до чергової частини Ізмаїльського міськвідділу, але, враховуючи, що телефонна лінія була зайнята, він подзвонив майору міліції ОСОБА_9, який на той час знаходився на добовому чергуванні в якості відповідального по ОВС, після чого, за дорученням останнього, позивач виїхав на місце пригоди та, встановивши обставини, на виконання доручення, доповів про них майору міліції ОСОБА_9, отже позивачем було повідомлено у встановленому законодавством порядку про обставини, що свідчать про скоєння злочину, що підтверджується зібраними по справі доказами.
Крім цього після повідомлення ним про скоєння злочину на місце події Ізмаїльським МВ ГУМВС України була направлена слідчо-оперативна група, а, відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 року № 400, слідчо-оперативна група направляється на місце події оперативним черговим після прийняття заяви чи повідомлення про злочин.
Таким чином, суд вважає доводи відповідача, що під час проведення службового розслідування були встановлені дії позивача, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, необґрунтованими, оскільки підполковник міліції ОСОБА_1 діяв у відповідності до норм діючого законодавства, в межах своїх повноважень та відповідно до посадової інструкції.
Крім цього в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Ізмаїльського МВ ГУ МВС України в Одеській області по факту зловживання владою та службовим положенням, а також приховування злочину за ст. 364 ч.3, 396 ч.1 КК України від 05.03.2012 року старший слідчий Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області Мерданський, розглянувши матеріали кримінальної справи № 89201200007, встановив, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 виконали всі необхідні дії, направлені на проведення повної та всесторонньої дослідчої перевірки по вищезазначеному факту, та діяли в межах їх посадових інструкцій (а.с.137-152).
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
За таких підстав суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 100 від 26 січня 2012 року в частині звільнення начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 39 о/с від 08.02.2012 року в частині звільнення у Запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України 17.02.2012 року підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області винесено неправомірно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги щодо скасування цих наказів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2012 року по день поновлення на посаді, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 5 315, 90 грн.(а.с.15,254).
Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 поновлюється на роботі, та у відповідності до п.3 ч.1 ст. 256 КАС України постанова в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області та в частині стягнення з Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5 315, 90 грн. підлягає негайному виконанню.
Також позивач просить стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, понесені ним, а саме на проїзд до м. Одеси для розгляду адміністративної справи в сумі 726,44 грн. та на оплату правової допомоги адвокату в сумі 6345 грн.
Відповідно до ч. 1. ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В обґрунтування витрат на проїзд до міста Одеси для розгляду адміністративної справи в сумі 726,44 грн. позивачем надано ксерокопії чеків та ксерокопії квитків на автобус.
Суд не приймає до уваги надані позивачем в обґрунтування витрат на проїзд в розмірі 726, 44 грн. ксерокопії чеків та ксерокопії квитків на автобус, оскільки, суд вважає, що ксерокопії чеків та ксерокопії квитків на автобус є неналежними документами, щодо підтвердження судових витрат на проїзд позивача. Оригіналів чеків та квитків на автобус позивачем суду надано не було.
Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення судових витрат на оплату правової допомоги адвокату в сумі 6 345 грн., оскільки на підтвердження понесених витрат позивачем надано суду ксерокопії квитанцій, в яких, крім іншого, не зазначено по якій саме справі ОСОБА_1 оплачувались послуги адвоката. А також, суд вважає, що ксерокопії квитанцій є неналежними документами, щодо підтвердження судових витрат на правову допомогу адвоката. Оригіналів квитанцій позивачем суду надано не було.
Крім цього постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 року № 127 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590»внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590, додатку до вказаної постанови виключено такі позиції: «1. Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення: 2) якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день».
З урахуванням викладеного, у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, оскільки відсутні належним чином документально підтверджені судові витрати, то відсутні підстави для їх присудження на користь позивача.
За таких обставин, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 100 від 26 січня 2012 року в частині звільнення начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 39 о/с від 08.02.2012 року в частині звільнення у Запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області.
Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області.
Стягнути з Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2012 року по день поновлення на посаді виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 5 315, 90 грн..
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника Кам'янського селищного відділення міліції Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області та в частині стягнення з Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5 315, 90 грн..
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2012 року.
Суддя О.А. Левчук
.