31 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4082/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Авдєєнку Є.В.
за участю:
представників позивача - Вербицької П.А., Марченко Н.В.,
представника відповідача - Фастівець Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства телерадіокомпанії "Анна" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, третя особа: Управління державної казначейської служби у м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
20 червня 2012 року Колективне підприємство телерадіокомпанія "Анна" (по тексту -позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (по тексту - відповідач), третя особа: Управління державної казначейської служби у м. Полтаві про визнання дій щодо неповернення суми переплати єдиного податку неправомірними та зобов'язання повернути надміру сплачену суму єдиного податку в розмірі 12210 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення частини тринадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України. Позивач вважає, що ним помилково сплачено зайві кошти у складі єдиного податку (42%) в розмірі 12210 грн., які відраховувалися до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, а тому відповідач повинен їх повернути.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючі тим, що частка єдиного податку (42%), яка надходить до бюджету Пенсійного фонду після розщеплення органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском, а тому повертати частку єдиного податку, порядок сплати якого регулюється нормами податкового законодавства, органи Пенсійного фонду України не можуть.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи і вимоги заявленого позову.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, напарив суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Колективне підприємство телерадіокомпанія "Анна" зареєстровано як юридична особа 08.07.1999 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ) -30486147.
Позивач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протягом 2008 - 2010 років перебував на обліку в Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, реєстраційний номер 162602346.
Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В період з 2008 -2011 років Колективне підприємство телерадіокомпанія "Анна" перебувало на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтв про право сплати єдиного податку.
У 2008-2011 роках зі сплачених позивачем сум єдиного податку відділенням Державного казначейства України були здійснені відрахування до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98.
Оскільки позивач сплатив страхові внески відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в повному обсязі - це, на його думку, призвело до утворення переплати, розмір якої становить 12210 грн.
Із матеріалів справи слідує, що в період з 15.03.2012 по 16.03.2012 відповідачем за заявою страхувальника проведено позапланову перевірку Колективного підприємства телерадіокомпанії "Анна" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.05.2007 по 31.12.2011, а також достовірності відомостей, поданих до відділу ПОІС та М за 2009-2011 роки.
За наслідками перевірки відповідачем 16.03.2012 складено довідку №80, зі змісту якої слідує, що в ході проведеної перевірки, порушень щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків та єдиного соціального внеску не встановлено.
08.04.2012 позивачем до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві було направлено заяву про повернення йому надлишково перерахованих коштів.
28.04.2012 Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на адресу позивача направлено лист, яким відмовлено у поверненні коштів, оскільки при звірці з органами державної податкової служби не виявлено помилково або надміру сплачених сум єдиного податку, а тому правові підстави щодо їх повернення відсутні.
Не погодившись із позицією відповідача та відмовою останнього у поверненні коштів, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо неповернення суми переплати єдиного податку неправомірними та зобов'язання повернути надміру сплачену суму єдиного податку в розмірі 12210 грн.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вiд 26.06.1997 № 400/97-ВР, яким, як і Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також Закон №1058-IV) та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI), не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.
Згідно положень частин третьої, четвертої та шостої статті 18 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обов'язку сплати таких внесків.
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Так, згідно статті 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
У той же час приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення статті 6 Указу стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать названому Закону, а тому застосуванню не підлягають.
При цьому, суд враховує, що Верховний суд України в постанові від 11.04.2011 вказав: " у постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2008 року Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суперечить цьому Закону і застосуванню не підлягає."
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", статтею 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Аналіз наведених положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Вказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кореспондуються з нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до пунктів 2 та 3 Прикінцевих положень якого позивач є платником єдиного внеску, нараховує та сплачує єдиний внесок відповідно до цього Закону. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.
Щодо посилання позивача на частину тринадцять статтю 9 Закону № 2464-VI, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.
Частиною тринадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України.
Так, пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 №988/18283 визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:
1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);
2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату сум страхових внесків та єдиного соціального внеску, визначених ним самостійно у поданих до управління щомісячних звітах, а також сум єдиного податку, що сплачувався ним на окремий рахунок відділення Державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог Колективного підприємства телерадіокомпанії "Анна" відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Колективного підприємства телерадіокомпанії "Анна" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, третя особа: Управління державної казначейської служби у м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 2 серпня 2012 року.
Суддя С.О. Удовіченко