Справа № 1570/1727/2012
30 липня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТАЙМ-С»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0000322300, -
З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «ТАЙМ-С»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0000322300.
В судовому засіданні 30.07.2012 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з Приватним підприємством «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ», оплатив отримані від нього товарно-матеріальні цінності, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в зв'язку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на підтвердження у встановленому законом порядку безтоварності господарських відносин позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
На підставі наказу відповідача від 07.02.2012 року №96 та направлення на перевірку від 07.02.2012 року №25/23 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 07.02.2012 року по 13.02.2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТАЙМ-С»з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»за січень 2011 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №257/22/34553803 від 20.02.2012 року (а.с.6-20), на підставі якого, відповідачем 29.02.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000322300 (а.с.56) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7000,00 грн., штрафних санкцій 1,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Представники позивача вважає, що на момент здійснення господарських операцій з ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»це підприємство було зареєстровано в ЄДРЮОФОП, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в зв'язку із чим, виписані цим підприємством податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства за відповідні податкові періоди, а тому повинні бути визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту перевірки та визнані протиправними податкові повідомлення-рішення.
У власних запереченнях проти позову від 25.04.2012 року №2019/9/10-0010 (а.с.68-72) представник відповідача заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем здійснювались господарські операції з ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ», яке було створено без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ним угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги позивачу, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства у зазначених податкових періодах.
Суд вважає, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте в межах вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.
Між позивачем та ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»31.01.2011 року був укладений договір на поставку товарно-матеріальних цінностей №1/2101-11 (а.с.21-23).
Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ», а саме: рахунок (а.с.38), видаткова накладна (а.с.39), податкова накладна (а.с.37) та виконання позивачем умов договору щодо проведення оплати вартості придбаних ТМЦ, а саме платіжне доручення (а.с.36).
Вказані суми були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Враховуючи, що на одержані за видатковими накладними товари позивач отримав від постачальника товарів, робіт (послуг) податкові накладні, оплатив ці товари в повному обсязі та використало їх в своїй господарській діяльності, а тому виконав всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України в редакції, яка діяла на момент здійснення операцій поставки та проведення перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).
Виходячи з положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України для віднесення відповідним сум податків, сплачених у складі ціни товару, до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету постачальниками товарів/послуг.
Згідно ст..3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємства -підприємцями.
Згідно ст..42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
В відповідності до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст..43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.
В відповідності до положень Цивільного кодексу України «…Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників…». В відповідності до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Також в відповідності до ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб -підприємців вносяться відомості про осіб, обраних (що призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або особах, що мають право скоювати дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати документи, договори і інше. Відповідно до ст..19 даного Закону у разі зміни керівника ТОВ зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр. Повідомлення про внесення таких змін в Єдиний державний реєстр прямують державним реєстратором до відповідних органів державної податкової служби, статистики, Пенсійного фонду і т.п. для однозначної ідентифікації відповідних осіб юридичної особи.
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та особою, яка має право вчиняти дії від імені ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»без доручення вказана ОСОБА_4
Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати видаткові та податкові накладні від імені Приватного підприємства «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ».
Разом з тим, відповідно до постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Федюка О.Т. від 09.09.2011 року (а.с.78-81) була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3, який впродовж 2006-2010 років створив без наміру здійснення підприємницької діяльності низьку підприємств, в тому числі ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ». Відповідно до протоколу додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 30.11.2011 року (а.с.93), останній зазначив, що він особисто восени 2010 року організував «конвертаційний центр»до складу якого входило ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ», які були зареєстровані на підставних директорів, які ніякою господарською діяльністю не займались та директори бухгалтерських документів не підписували.
Згідно протоколу допиту директора ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»ОСОБА_4 від 28.09.2011 року (а.с.73-75) вона дала згоду стати засновником та директором ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ», при цьому ніякі засновницькі документи, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові декларації від імені цього підприємства вона не підписувала, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ПП «АНТРЕ ЕДВЕРТАЙЗІНГ»та посадові особи цих підприємств їй невідомі та з ними вона не зустрічалась, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не має.
Як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи договір постачання, видаткові накладні та податкові накладні (а.с.36-39), за якими позивач відніс суми до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформований податковий кредит відповідних податкових періодів.
Саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції норм податкового законодавства у спірних правовідносинах та з'ясування всіх обставин справи та перевірку доводів податкового органу відповідно до положень ч.4,5 ст.11 КАС України, орієнтує Вищий адміністративний суд України у своєму об зорному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».
Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ТАЙМ-С» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0000322300 - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.
30 липня 2012 року
.