Справа № 1570/2914/2012
31 липня 2012 року м. Одеса
09 год. 05 хв.
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Балан Я.В.,
розглянувши у скороченому проваджені справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп.,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп., в якому позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в управлінні як платник страхових внесків та є страхувальником відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV. Згідно розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має узгоджену заборгованість по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп. В добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
З огляду на викладене, ухвалою судді від 11.05.2012 року було відкрите скорочене провадження по адміністративній справі за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп., в якій відповідачу було запропоновано надати на адресу суду заперечення проти позову та докази, які у нього є або заяву про визнання позову у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали безпосередньо до канцелярії суду або шляхом надіслання поштою.
Вказана ухвала була надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 за якою відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте поштове повідомлення було повернуто на адресу суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особі було надіслано судову кореспонденцію на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі, вона вважається належним чином повідомленою.
Відповідно до ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача. В даному випадку справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наведені позивачем обставини по справі та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суддя прийшов до висновку щодо достатності підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі.
20.09.2005 р. виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1, номер запису про державну реєстрацію № 2 553 000 0000 002351 (аркуш справи 4).
Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп. яка виникла у зв'язку з несплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (аркуш справи 8).
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV регулюються принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, питання призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, серед основних завдань управління визначено збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку.
Відповідно до вимог статей 1, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV відповідач є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 08.07.2010 р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 р. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частин фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу та не більше страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV визначено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунком як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР вiд 26.06.1997 р. Цим законом встановлено ставку збору у розмірі 33,2%.
З огляду положень закону та як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснював сплату страхових внесків за період липень-грудень 2010 р. у розмірі 252 грн. 00 коп., водночас різниця по страховим внескам яка несплачена відповідачем станом на теперішній час становить 1 540 грн. 80 коп.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
На адресу позивача було надіслано вимогу № Ф-1075-7 від 14.07.2011 р. про сплату боргу по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп., яка була отримана відповідачем 16.07.2011 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням із відміткою про вручення (аркуш справи 6, 7). Таким чином вищевказана сума заборгованості являється узгодженою, оскільки вимога про сплату боргу була отримана боржником, у встановленому законом порядку заборгованість позивач не оскаржував.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно п.п.7 п.5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003 р., ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 540 грн. 80 коп. -задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 1 540 (одна тисяча п'ятсот сорок ) грн. 80 (вісімдесят) коп. на користь Управління пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі р/р 256073126666 та 256063136666, код 37743414 в Ізмаїльському відділенні Ощадбанку № 6708, МФО 388120.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
: Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Я.В. Балан