Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
23 липня 2012 року Справа № 1170/2а-3443/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,
за участі представників позивача Бурмаки С.А.
та відповідача Сокольченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства «Формула Млин» товариства з обмеженою відповідальністю «Формула ТТГ»(далі - Підприємство) до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Підприємство звернулося до суду з позовом до фіскального органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32046,67 грн. та накладено штрафну санкцію - 8011,67 грн.
Представник позивача підтримав вимоги заяви.
Стверджував, що від укладення договорів з ПП «Агро-По» (далі -Підприємство 1), ПП «Дол -В»(далі -Підприємство 2), ПП «Транс -ВМ»(далі -Підприємство 3) впродовж періоду, котрий перевірявся, настали реальні правові наслідки, що обумовлювались ними.
А тому, вважає, що Товариство правомірно сформувало в податкових деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів суми податкового кредиту за цими правочинами.
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклав позивач зі згаданими контрагентами впродовж періоду, який перевірявся, не спрямовувались на реальне настання наслідків, що обумовлювалися ними.
На її думку, доказами того є акти перевірок діяльності цих юридичних осіб.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 31 травня 2008 року Підприємство придбало у Підприємства 1 мішки у кількості 2000 шт. на загальну суму 2500 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 500 грн.) (Том 1 а.с.157).
Того ж дня Підприємство 1 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.158).
Підприємство податок на додану вартість у сумі 500 грн. включило до податкового кредиту декларації за червень 2008 року (Том 1 а.с.159-161).
В судовому засіданні представник позивача повідомив, що доставкою товару займалось Підприємство 1 та ціна за такі послуги включалась до загальної вартості.
02 березня 2009 року Підприємство і Підприємство 2 уклали договір про очистку бункерів для зберігання борошна (Том 1 а.с.120).
10 березня того ж року сторони підписали акт про виконанні роботи, згідно якого Підприємство зобов'язано сплатити Підприємству 2 29200 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 4866,67 грн.) (Том 1 а.с.121).
Того ж дня Підприємство 2 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.122).
Підприємство податок на додану вартість у сумі 4866,67 грн. включило до податкового кредиту декларації за березень 2009 року (Том 1 а.с.123-125).
01 червня 2009 року Підприємство і Підприємство 2 уклали договір на проведення ремонту покрівлі (Том 1 а.с.126).
Згідно акту приймання виконаних робіт за червень 2009 року вартість робіт склала 73800 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 12300 грн.) (Том 1 а.с.128-129).
30 червня 2009 року Підприємство 2 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.130)
Підприємство податок на додану вартість у сумі 12300 грн. включило до податкового кредиту декларації за червень 2009 року (Том 1 а.с.131-133).
02 жовтня 2009 року Підприємство і Підприємство 2 уклали договір про очистку та заміну каналізаційних труб (Том 1 а.с.143).
29 жовтня того ж року сторони підписали акт про виконанні роботи, згідно якого Підприємство зобов'язано сплатити Підприємству 2 16260 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 2710 грн.) (Том 1 а.с.135).
Того ж дня Підприємство 2 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.136).
Підприємство податок на додану вартість у сумі 2710 грн. включило до податкового кредиту декларації за жовтень 2009 року (Том 1 а.с.137-139).
У листопаді 2009 року Підприємство 2 на замовлення Підприємства провело демонтаж залізничної колії.
Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт вартість послуг склала 16260 грн. (Том 1 а.с.141-143).
30 листопада 2009 року Підприємство 2 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.144).
Підприємство податок на додану вартість у сумі 2710 грн. включило до податкового кредиту декларації за листопад 2009 року (Том 1 а.с.145-152).
29 травня 2009 року Підприємство придбало у Підприємства 3 автозапчастини до службового автомобіля (Том 1 а.с.165, 171).
Того ж дня Підприємство 3 виписало податкову накладну (Том 1 а.с.164).
Підприємство податок на додану вартість у сумі 2760 грн. включило до податкового кредиту декларації за травень 2009 року.
В судовому засіданні представник позивача повідомив, що доставкою товару займалось Підприємство 3 та ціна за такі послуги включалась до загальної вартості.
25 вересня 2009 року Підприємство придбало у Підприємства 3 металевий лист на загальну суму 37200 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 6200 грн.) (Том 1 а.с.167).
Того ж дня Підприємство 3 виписало податкові накладні (Том 1 а.с.166)
Підприємство податок на додану вартість у сумі 6200 грн. включило до податкового кредиту декларації за вересень 2009 року (Том 1 а.с.168-169).
28 березня 2011 року відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача стосовно взаємовідносин зі згаданими підприємствами впродовж червня 2008 року, березня, травня -червня, вересня - листопада 2009 року (Том 1 а.с.21-35).
Проводячи перевірку, ревізори не досліджували документи первинного та бухгалтерського обліку Підприємства.
За результатом перевірки ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.
Так, вони дійшли висновку, що правочини, котрі уклали Підприємство та його контрагенти, є нікчемними, оскільки не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювались ними.
Як доказ того послались на акти перевірок Підприємства 1, Підприємства 2, Підприємства 3.
Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32046,67 грн. та накладено штрафну санкцію - 80011,67 грн. (Том 1 а.с.8).
Так, 02 серпня, 15 вересня, 01 листопада 2010 року іншим органом податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства 1, Підприємства 2, Підприємства 3 (Том 1 а.с.163-118).
Проводячи перевірку, ревізори дійшли висновку, що ці підприємства укладали договори стосовно придбання та подальшого продажу продукції, які не спрямовувались на реальне настання правових наслідків правових наслідків, котрі обумовлювались ними.
Під час тих перевірок ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платників податку.
За результатом проведення тих перевірок фіскальний орган не приймав податкові повідомлення-рішення та інші рішення негативного характеру стосовно підприємств (Том 1 а.с.62).
15 квітня 2011 року органом досудового слідства порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 205 КК України стосовно ОСОБА_3 за фактом створення Підприємства 2 з метою прикриття незаконної діяльності ПП «Престо -Буд»(Том.2 а.с.110-112)
Кримінальна справа перебуває в провадженні органу досудового слідства (Том 2 а.с.108-109).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року відмовлено Кіровоградській об'єднаній державній інспекції у задоволені позову щодо скасування державної реєстрації та визнанні установчих документів Підприємства 2 недійсними (Том 2 а.с.132-134).
Рішення суду першої інстанції переглянуте в апеляційному порядку та залишене без змін (Том 2 а.с.135-136).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.
Надалі акт вивчає керівник фіскального органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.
У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.
Зокрема, цією нормою права передбачено, що фіскальний орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.
Судом встановлено, що за результатом проведення перевірок діяльності контрагентів Підприємства податкова інспекція не винесла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи повноваженнями, передбаченими пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.
З огляду на те суд дійшов висновку, що керівник податкового органу не погодився з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклали Підприємство 1, Підприємство 2, Підприємство 3.
Отже, фіскальним органом враховані податкові зобов'язання цих платників податку з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Підприємством.
Проводячи перевірку діяльності позивача, податкові ревізори посилались на акти перевірок контрагентів, як незаперечні докази недійсності його правочинів.
Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.
Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення фіскального органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Підприємство.
За таких обставин рішення відповідача щодо збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість є необґрунтованим і протиправним.
Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів (які не бажав оцінювати відповідач при проведенні перевірки) стосовно виконання ним та його контрагентом зобов'язань за договорами.
Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Підприємства.
Оскільки фіскальний орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.
Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
Слід зазначити, що відповідач не перевіряв фактичного виконання робіт та наявності придбаних товарів.
Отже, фіскальний орган не прагнув довести, що такі роботи не виконувались, а товари не поставлялись.
У такому випадку відповідач зобов'язаний був доводити, що походження товарів і виконання робіт не пов'язане з Підприємством 1, Підприємством 2, Підприємством 3.
Доказом того могли слугувати показання свідків, письмові матеріали справи, вирок суду, які б доводили, що товари реалізовувались та послуги надавались не згаданими юридичними особами.
Факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача є лише припущенням органу досудового слідства, яке підлягатиме перевірці в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів за договорами, укладеними з Підприємством 1, Підприємством 2, Підприємством 3 відповідно до приписів пункту 5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, позов необхідно задовільнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 11 квітня 2011 року, яким дочірньому підприємству «Формула Млин» товариства з обмеженою відповідальністю «Формула ТТГ»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32046,67 грн. та накладено штрафну санкцію -8011,67 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Формула Млин» товариства з обмеженою відповідальністю «Формула ТТГ»судові витрати у сумі 3,40 грн. шляхом безспірного списання коштів із рахунка Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2012 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей