Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 липня 2012 року Справа № 1170/2а-4721/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,
за участі представників позивача Коріцького О.Д., Ковальової О.А.
та відповідача Сагайдачної В.В., Карпушева Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомне - транспортне устаткування»(далі - Товариство) до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство «Інтермаш»(далі -Підприємство)) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство звернулося до суду з позовом до фіскального органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2011 року, якими збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 152695,80 грн. та накладено штрафну санкцію -38173,95 грн. і з податку на додану вартість -122156,68 грн. та застосовано штрафну санкцію -30539,17 грн.(Том 1 а.с.3-11).
Ухвалою суду від 21 листопада 2011 року до участі у справі, як третю особу на стороні позивача, залучено Підприємство (Том 1 а.с.251).
Представник Товариства пояснив, що від укладення договорів купівлі-продажу з Підприємством впродовж строку, який перевірявся фіскальним органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.
А тому, вважає, що Товариство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами та включило у валові витрати кошти, які сплачені на підставі тих договорів.
Представник Підприємства надіслав до суду заяву, в якій не заперечував наявності господарських відносин з Товариством та клопотав про розгляд справи за його відсутності (Том 2 а.с.1-2).
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Товариство з Підприємством, не спрямовувались на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.
На її думку, доказом того є акт перевірки Підприємства.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 01 серпня 2008 року Товариство (покупець) та Підприємство (продавець) уклали договір купівлі-продажу комплектуючого обладнання місткових кранів (Том 1 а.с.25-26).
Згідно видаткових накладних від 17, 27 серпня, 17, 29 вересня, 06, 31 жовтня, 05 листопада 2008 року Підприємство поставило позивачу обладнання на загальну суму 732940 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 122156,68 грн.) (Том 1 а.с.30-36).
Товариство сплатило Підприємству кошти у безготівковій формі (банківський переказ) (Том 1 а.с.45-52).
Впродовж серпня -листопада 2008 року Підприємство виписало Товариству податкові накладні (Том 1 а.с.37-44).
Позивач податок на додану вартість включив до податкового кредиту декларацій 2008 року: серпень -23233,33 грн.; вересень -25756,67 грн.; жовтень -65833,34 грн.; листопад -7333,33 грн. (Том 2 а.с.60-74).
Кошти у сумі 610783,32 грн., котрі сплачені Підприємству (без урахування податку на додану вартість), Товариство включило до валових витрат 3 і 4 кварталів 2008 року (Том 2 а.с.58-59).
Перевезенням вантажу займався позивач.
Цей факт визнає Підприємство (Том 2 а.с.1-2).
Згідно матеріалів справи перевезенням вантажу займалась фізична -особа підприємець ОСОБА_1 на підставі договорів , які уклало Товариство у липні, вересні та жовтні 2008 року (Том 1 а.с.157-159, Том 2 а.с.35-45).
Як докази здійснення перевезень Підприємство надало є не тільки договори транспортування, а й акти виконаних робіт, банківські виписки, які підтверджують оплату послуг, товарно-транспортні накладні.
Таким чином, витрати на перевезення Товариство включило до валових витрат 2008 року.
Цього не заперечували представники сторін.
Більше того, 21 червня 2010 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі за позовом Товариства до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (Том 2 а.с.89-90).
Рішення суду переглянуте в апеляційному порядку та залишене без змін (Том 2 а.с.102-104).
Так, суд дійшов висновку, що Товариство правомірно включило витрати на перевезення протягом 2008 року до складу валових витрат, оскільки надання послуг підтверджено документально.
Разом з тим, позивач надав докази, що обладнання, придбане у Підприємства, використане при ремонті кранів, котрі належать іншим суб'єктам господарської діяльності (Том 1 а.с.53-150).
12 вересня 2011 року відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача стосовно взаємовідносин з Підприємством впродовж серпня -листопада 2008 року (Том 1 а.с.13-22).
Проводячи перевірку, ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського і податкового обліку Товариства.
За результатом перевірки ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.
Так, вони дійшли висновку, що правочини, котрі уклали Товариство та Підприємство є нікчемними, оскільки не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювались ними.
Як доказ того послались на акт перевірки Підприємства.
Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року, яким Товариству збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 152695,80 грн. та накладено штрафну санкцію -38173,95 грн. і з податку на додану вартість -122156,68 грн. та застосовано штрафну санкцію -30539,17 грн.(Том 1 а.с.23-24).
09 вересня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства впродовж серпня -грудня 2008 року (Том 2 а.с.9-19).
Проводячи перевірку, ревізори дійшли висновку, що Підприємство впродовж цього часу укладало договори стосовно придбання та подальшого продажу продукції, які не спрямовувались на реальне настання правових наслідків, котрі обумовлювались ними.
Ця перевірка проведена на підставі постанови органу досудового слідства в межах розслідування кримінальної справи, яка порушена 29 квітня 2011 року за частиною 3 статті 212 КК України (ухилення від сплати податків) стосовно службових осіб Підприємства (Том 2 а.с.33).
За результатом проведення перевірки Підприємства фіскальний орган не приймав податкові повідомлення-рішення, а направив акт до органу досудового слідства.
Досудове слідство у кримінальній справі триває і на даний час.
Орган досудового слідства не досліджував реальність виконання договорів, котрі уклали Товариство та Підприємство, у зв'язку з відсутністю для цього підстав (Том 2 а.с.33).
Предметом ж кримінального розслідування є відображення Підприємством у податковій звітності неіснуючих фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Альтус»та ПП «КК «Агро-Торг»».
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, на думку відповідача, доказом того, що господарські операції між Товариством та Підприємством не мали місце є акт перевірки останньої юридичної особи, котра призначалась відповідно до кримінально-процесуального закону.
Так, проводячи перевірку діяльності Підприємства, ревізори дійшли висновку, що юридична особа не одержувала від ПП «Альтус»та ПП «КК «Агро-Торг»»обладнання, яке надалі відповідно до документів бухгалтерського і податкового обліку реалізувала Товариству.
Акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.
Надалі акт вивчає керівник фіскального органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.
У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.
Зокрема, цією нормою права передбачено, що фіскальний орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.
Однак, у випадку призначення перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Це передбачено приписами пункту 9 статті 86 Податкового кодексу України.
Отже, висновки ревізорів за результатом проведення перевірки діяльності Підприємства перевіряє орган досудового слідства, а надалі і суд.
За результатом проведення перевірки діяльності Підприємства податкова інспекція не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклав платник податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи повноваженнями, передбаченими пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.
Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на акт перевірки Підприємства, як незаперечний доказ недійсності його правочинів.
Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.
Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення фіскального органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, котрим встановленні певні обставини, тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклали Товариство та Підприємство.
Більше того, орган досудового слідства не ставить під сумнів реальність цих господарських операцій.
Слід зазначити, що в судовому засіданні Товариство надало суду достатню кількість доказів (які не бажав оцінювати відповідач при проведенні перевірки) стосовно виконання ним та Підприємством зобов'язань за договорами.
Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (податкові та видаткові накладні, банківська виписка руху коштів по рахунку, товарно-транспортні накладні, договори на перевезення).
Факт здійснення перевезень обладнання з території Підприємства встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Разом з тим, Товариство надало беззаперечні докази використання обладнання, яке придбали у Підприємства, при ремонті кранів, що належать іншим суб'єктам господарської діяльності (договори ремонту, договори підряду, плани виробництва, гранично-забірні картки, акти приймання робіт, видаткові накладні, банківські виписки, котрі підтверджують оплату виконаних робіт).
Оскільки фіскальний орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.
Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача прийнятті за відсутності належних доказів (виключно на припущеннях), а тому є протиправними і їх належить скасувати.
Отже, позов необхідно задовільнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 12 жовтня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підйомне - транспортне устаткування»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 122156,68 грн. та накладено штрафну санкцію у 30539,17 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 12 жовтня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Підйомне - транспортне устаткування»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 152695,80 грн. та накладено штрафну санкцію у 38173,95 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомне - транспортне устаткування»судові витрати у сумі 28,23 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2012 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей