"31" липня 2012 р. № 104762/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського міжрайонного прокурора на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року у справі за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора до Ужгородського МДПІ, треті особи: ДП «ДГ Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН, Національна академія аграрних наук про визнання рішень недійсними,-
встановила:
У листопаді 2011 року Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до Ужгородської МДПІ, треті особи: ДП «ДГ Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН, Національна академія аграрних наук про визнання рішень недійсними.
Позивач зазначав, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 02.09.2011 року у зв'язку із не погашенням боржником ДП «ДГ Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН виниклої заборгованості, у сумі 118,7 тис. грн., по сплаті податку з фізичних осіб та податку на додану вартість. Першим заступником Ужгородської МДПІ Фатулою М.М. прийнято рішення згідно якого майно, належне державі, та яке перебуває в управлінні Національної академії наук та ДП «ДГ Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН, як його структурної одиниці, а саме комплекс - літній табір великої рогатої худоби, що розташований за адресою Ужгородський район, с. Ратівці, вул.. Ракоці, 43. Описано та внесено до податкової застави згідно акту про опис майна від 07.09.2011 року, складеним начальником відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Петрушкою Е.В.
Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду та просив скасувати рішення першого заступника Ужгородської МДПІ Фатули М.М. «про опис майна ДП «ДГ Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН у податкову заставу» від 02.09.2011 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.09.2011 року першим заступником начальника Ужгородської МДПІ, Фатулою М.М. було прийнято рішення «Про опис майна у податкову заставу ДП ДГ «Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН». В даному рішенні вказано, що «у разі, якщо на момент складення акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу,- опису підлягає майно, право власності на яке він набуде у майбутньому».
На виконання даного рішення від 02.09.2011 року, було складено акт опису майна від 07.09.2011 року. На вищевказане рішення від 02.09.2011 року про опис майна боржника, Ужгородським міжрайонним прокурором було внесено протест на адресу начальника Ужгородської МДПІ, який 02.11.2011 року був відхилений.
Наявність податкового боргу ДП ДГ «Агрофірма Еліта» ЗІАПВ НААН України сторонами не заперечується та підтверджена належними доказами, зокрема корінцем податкової вимоги від 02.09.2011 року, листом Ужгородської МДПІ, погодженням майна для податкової застави директора ДП ДГ «Агрофірма Еліта, копією облікової картки платника, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р., постановою про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПКУ, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Ужгородською МДПІ підприємству було надіслано податкову вимогу № 297 . 02.09.2011 було прийнято Рішення про опис майна підприємства у податкову заставу та 05.09.11 р. інспекцією вручено директору підприємства лист від 05.09.2001 №4381/10/24-018 (а.с.62) «Про погашення податкового боргу», яким повідомлено платника про виникнення права податкової застави та зобов'язано надати до інспекції перелік ліквідних активів, які можливо використати як джерело погашення податкового боргу та одночасно запропоновано надати детальну інформацію про дебіторів підприємства, суму заборгованості яких можуть бути спрямовані в рахунок погашення податкового боргу.
Згідно листа ДП ДГ «Агрофірма «Еліта»від 07.09.11 №23 для погашення податкового боргу в податкову заставу Підприємством прийнято рішення про передачу приміщення «літнього табору ВРХ», згідно схеми, балансова вартість якого становить 253153,0 грн., в той же час інших заходів щодо погашення податкового боргу не надано. 07.09.2011 року податковим керуючим Ужгородської МДПІ Е.В. Петрушкою було складено Акт № 2 опису майна ДП ДГ «Агрофірма «Еліта», яке добровільно виділено платником у податкову заставу на загальну суму 253153,00 грн..
Згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 88.1. ст. 88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України). Згідно п. 89.1. Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до п. 89.2. ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Відповідно до п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
На виконання ст. 89 Податкового кодексу України Державна податкова адміністрація України затвердила Наказом від 24.12.2010 № 1043 Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1438/18733.
Згідно п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби (затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1043) визначено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Відповідно до п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України та пункту 2.1. Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПКУ право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу. Підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПКУ передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу». Відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу»від 02.10.1992 р. №2654, із змінами та доповненнями (далі - Закон №2654), предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Проте, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що оспорюване рішення про опис майна боржника від 02.09.2011 року призвело до порушення ст. 1, 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», оскільки в рішенні про опис майна в податкову заставу від 02.09.2011 року вказано, що опису підлягає наявне майно, або майно, що може бути набутим у майбутньому. Оскільки, ДП ДГ «Агрофірма Еліта»являється госпрозрахунковою організацією, то, навіть при відсутності майна на момент винесення рішення від 02.09.2011 року ДП ДГ «Агрофірма Еліта»могло набути таке майно в майбутньому. А порушення, які, на думку позивача, були допущені в подальшому, при складанні акту опису майна боржника від 07.09.2011 р. (в якому було вказано конкретне майно) не можуть бути підставою для скасування рішення про опис майна від 02.09.2011 р.
Рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна в податкову заставу - це тільки намір, який не породжує обов'язку для платника податку надати певне конкретне майно в податкову заставу, а лише вказує на необхідність здійснення відповідних процедур передбачених ст. 89 ПКУ та Порядком застосування податкової застави органами ДПС. Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що відповідач діяв у межах дозволених чинним законодавством
З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Ужгородського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року у справі №2а-3908/11/0770 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
З. Матковська