ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 липня 2012 р. № 2а-4115/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.
представників:
від позивача -Салада Т.М.,
від відповідача -Білоус А.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Елекс»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПП «Елекс»звернулося в адміністративний суд з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2012 року за №0000572303, №0000562303 та №0000582303.
Позивач в позовній заяві стверджує, що на підтвердження правомірності, реальності та товарності проведених операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»ним надавались усі необхідні первинні бухгалтерську документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Також, продовжується в позовній заяві, на час здійснення господарських операцій обидва підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому, виходячи з принципу індувідуальної відповідальності, позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків контрагентом чи недостовірність його відомостей.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.
Відповідач в запереченні на адміністративний позов стверджує, що єдиною метою проведення фактично не здійснених, але документально оформлених господарських операцій по придбанню послуг від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»є отримання позивачем -вигодонабувачем податкової вигоди і як наслідок несплата платежів до бюджету. В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача з його контрагентом не мали реального товарного характеру.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Елекс»з питань достовірності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток по ПП «Елекс»з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, ДПІ у Стрийському районі Львівської області складено акт від 29.02.2012 року за №532/23-4/31755120 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року:
- за №0000572303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87634 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -70107 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -17527 грн. 00 коп.;
- за №0000562303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 347389 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -277911 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -69478 грн. 00 коп.;
- за №00000582303, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2299 грн. 00 коп.
Перевіркою встановлено:
- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено подато на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 277911 грн. 00 коп.
- порушення підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого, зокрема, занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 70107 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2010 року на суму 22068 грн. 00 коп. та за грудень 2010 року на суму 48039 грн. 00 коп. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2299 грн. 00 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Щодо порушень оподаткування податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Між ПП «Елекс»(замовник) та ТзОВ «Лугпромсантехмонтаж»(підрядник) 28.10.2010 року було укладено договір №10-001/ЛМ, згідно з умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника своїми силами та засобами виконати роботи по електропостачанню обладнання свердловин мінеральних лікувальних розсолів за адресою с.Горішнє, Стрийського району, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх.
Між ПП «Елекс»(замовник) та ТзОВ «Лугпромсантехмонтаж»(підрядник) 01.12.2010 року було укладено договір №10-002/ЛМ згідно з умов якого підрядник зобов'язується на завданням замовника своїми силами та засобами виконати роботи по електропостачанню на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх.
В підтвердження обставин виконання вищеневедених господарських угод позивачем надано договори, додатки до договорів, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, робочий проект зовнішнього електропостачання з кресленнями до нього.
Також, на підтвердження обставин використання виконаних ТзОВ «Лугпромсантехмонтаж»робіт у своїй господарській діяльності та отримання економічної вигоди позивачем надано договори на виконання підрядник робіт, укладених з ДП «Львівенергорембуд»ВАТ «Львівобленерго», Львівським центром по розвитку та захисту господарських формувань, ДП «СКК «Моршинкурорт»ЗАТ «Урпрофоздоровниця», довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних будівельних робіт.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.
Орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на і обставини, які викладені в акті перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську за №803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року».
Так, в акті перевірки зазначається, що у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємством-постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг).
В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій договори, додатки до договорів, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, робочий проект зовнішнього електропостачання з кресленнями до нього, тощо; докази подальшого використання наданих послуг в господарській діяльності.
Також, слід зазначити, що в матеріалах справи наявна постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року, якою визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо проведення перевірки та складення за №803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року». Дана постанова набрала законної сили згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року.
При цьому, слід зазначити, що дана постанова судом до уваги не береться, оскільки вона не підтверджує та не спростовує реальності господарських операцій.
Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на що платником податків було представлено Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з якого ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість.
Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.
За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.
А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується фактичність виконання контрагентом позивача робіт (послуг), які були використані останнім у своїй господарській діяльності.
Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість слід також зазначити наступне.
Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.
Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.
Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Враховуючи безпідставність збільшення відповідачем позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, неправомірним є також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2299 грн. 00 коп.
З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії, з врахуванням положень ст.105 та ч.1 ст.162 КАС України.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року за №0000572303, №0000562303 та №0000582303.
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «Елекс»(код ЄДРПОУ 31755120), що знаходиться за адресою Львівсьа область, м.Стрий, вул.Матвійціва, 4а, 2146 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 липня 2012 року.
Суддя В.Я.Мартинюк