Cправа № 2a-0770/1197/12
Рядок статзвітності № 5.8.2
Код 12
30 липня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуюча суддяі Плеханова З.Б.
судді Ващилін Р.О., Гаврилко С.Є. за участю секретаря судового засідання Федорової Г.Ф. та сторін, які беруть участь у справі:
позивачів: , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,
відповідача: Закарпатська обласна рада, представник- ІвановаЯ.О.
третя особа без самостійних вимог: Міністерство регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон)- представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: Міністерство регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) до Закарпатської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення ., -
Вступна та резолютивна частини оголошені 30 липня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 серпня 2012 року.
ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Закарпатської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 310 "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій", обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем порушений порядок прийняття оскаржуваного рішення, порушено законодавство про інформацію, про корупцію, про державні засади регуляторної політики та прийнято рішення з перевищенням наданих відповідачу повноважень.
Зокрема, позивачі зазначають, що Голова Закарпатської обласної ради підписав розпорядження № 169/01-44 від 20 жовтня 2011 року "Про скликання сьомої сесії обласної ради" з датою засідання 04 листопада 2011 року. Дане розпорядження було оприлюднене 20 жовтня 2011 року на сайті Закарпатської обласної ради, однак в порядку денному питання "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій" відсутнє, чим самим порушено право громадян на участь в місцевому самоврядуванні - відкритість та гласність.
Крім того, позивачі вказують, що проект оскаржуваного рішення був не оприлюднений, в тому числі, відсутній на сайті облради, що є порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації", який гарантує виборцям право ознайомлюватися з проектами органів місцевого самоврядування за 20 днів до їх розгляду, а текст рішення оприлюднюється в 5-денний термін після його прийняття. Проект рішення відсутній і на час розгляду даної судової справи, текстова частина рішення та обласні схема з'явилися на сайті 27 січня 2012 року, а локальні схеми відсутні і до цього часу.
Позивачі вказують на порушення відповідачем Закону України "Про засади запобігання і протидію корупції", що виразилося в тому, що звернення депутата Трикура В.Ф. про необхідність розгляду питання "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій" на сесії було подано в раду після підписання розпорядження по скликання сесії, що свідчить про особисту зацікавленість вказаного депутата у прийнятті оскаржуваного рішення, так як він, будучи заступником мера міста Ужгорода має пряме відношення до господарської діяльності ТОВ "Агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку території ", керівником якого раніше він був.
Також позивачі вважають, що відповідач порушив вимоги Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", оскільки схеми планування території на регіональному рівні як планувальна документація розробляються у розвиток Генеральної схеми планування території України , прийняття жодних схем як підоснов для розробки майбутніх схем планування території ДБН не передбачено, а схеми планування окремих частин території України, до яких належать і гірські території Карпат, розробляються виключно за рішенням Кабінету Міністрів, а тому законодавством про органи місцевого самоврядування та вищевказаним містобудівним законодавством взагалі не передбачені такі повноваження, які затвердження "Схеми розташування малих гідроелектростанцій".
Крім того, позивачі зазначають про порушення відповідачем вимог законодавства про державні засади регуляторної політики , що виразилося в тому, що оскаржуване рішення відповідач розглянув у загальному порядку, уникнувши процедури , передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яка передбачає обговорення проекту протягом 30 днів, відсутній аналіз регуляторного впливу, а прийняте рішення не надруковане в ЗМІ.
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, пояснили, що відповідачем також порушено вимоги Водного кодексу України, так як позивачів позбавлено права на участь у здійсненні заходів щодо використання і охорони та відтворення водних ресурсів. Також позивачі зазначили, що протиправність оскаржуваного рішення підтверджується висновками громадської експертизи, зробленої комісією з реалізації планів соціально-економічного розвитку області, раціонального використання ресурсів та поліпшення рівня інвестиційної привабливості регіону та комісією з питань захисту довкілля, медичної екології та екологічної безпеки Громадської Ради при Закарпатській ОДА, членами якої є позивачі. Зазначені висновки підтверджують можливість настання екологічної катастрофи в разі реалізації оскаржуваного рішення шляхом будівництва 360 ГЕС на річках Закарпаття.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю заперечив проти позову з мотивів викладених у письмових запереченнях, зазначив, що оскаржуване рішення було винесено на розгляд сесії відповідно до окремої процедури, яка зазначена в Регламенті роботи обласної ради, а оскільки проект був поданий депутатом після оприлюднення розпорядження 20 жовтня 2011 року, то питання не могло бути включено до порядку денного сесії до зазначеної дати, і вказане у розпорядженні. Також відповідач заперечив проти посилання позивачів в частині неоприлюднення рішення, оскільки обов'язок оприлюднення в даному випадку покладався на розпорядника інформації - ТОВ "Агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку території ". Стосовно розміщення на офіційному сайті обласної ради вже прийнятого рішення, то представник відповідача зазначає, що рішення від 04.11.2011 року оприлюднено протягом 5 робочих днів шляхом розміщення на сайті в повному обсязі з датою 11.11.2011 року. На сайті розміщено текстову частину рішення та карту, яку для зручності публічного перегляду було конвертовано в документ формату PDF, що є доступним та безкоштовним, оскільки первинна карта була розроблена в програмі Auto CAD 2007 ( ця програма призначена для службового користування та є платною). Сама карта є картографічною основою у масштабі 1:100000. Локальні схеми , які розроблені для районів в масштабі 1: 50000 містять одну й ту саму інформацію, у зв'язку з цим вона не міститься окремо, а розташована на карті. Безпосередньо для районів відповідні карти-схеми передано в електронному вигляді в програмі Auto CAD 2007 для програмування окремих схем районів. Щодо твердження позивачів про порушення законодавства про корупцію, то представник відповідача у письмових запереченнях вказав про голослівність та надуманість такого твердження, оскільки самі позивачі не заперечують, що відповідно до рішення облради від 25 лютого 2011 року № 161 розробка рішень ради, які стосуються використання водних ресурсів області здійснює ТОВ "Агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку території ", а так як воно не є суб'єктом права звернення з проектом рішення , то воно звернулося до депутата Трикура В.Ф.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон), яке було залучено судом в якості третьої особи без самостійних вимог просило розглянути справу без їх участі та надіслало письмові пояснення, в яких підтримало позовні вимоги, зазначивши, що Закарпатська обласна рада, як замовник в межах своїх повноважень визначила, що виконавцем робіт по розробці "Схема планування території Закарпатської області" є Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю.М. Білоконя, що належить до сфери управління Мінрегіону згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1114-р. Розробка завершена у травні 2012 року і на сьогоднішній день проходить державну експертизу. Після отримання позитивного висновку державної експертизи, розроблені схеми планування території областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад. Оскільки на даний час не затверджена Схема планування території Закарпатської області, то Закарпатська обласна рада не мала правових підстав затверджувати локальні та обласні схеми розташування малих гідроелектростанцій.
Заслухавши сторони , з'ясувавши обставини по справі на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до наступного з врахуванням положень статті 70 КАСУ, згідно якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. 4. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
20 жовтня 2011 року Голова Закарпатської обласної ради підписав розпорядження № 169/01-44 "Про скликання сьомої сесії обласної ради" з датою засідання 04 листопада 2011 року.
04 листопада 2011 року Закарпатська обласна рада прийняла рішення № 310 "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій", яке винесене на підставі ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою раціонального розташування малих гідроелектростанцій в рамках Програми комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області, затвердженої рішення обласної ради від 25 лютого 2011 року № 161.
Пунктом 1 даного рішення вирішено затвердити Схему розташування малих гідроелектростанцій на території Закарпатської області як підоснову для галузевої схеми - складової частини схеми планування території області. (В рішенні вказано, що схема додається). Пунктом 2 - вирішено затвердити локальні схеми розташування малих гідроелектростанцій (зазначено, що вони додаються). Органам виконавчої влади та місцевого самоврядування за результатами техніко-економічних обгрунтувань вказано внести локальні схеми розташування малих гідроелектростанцій до схем районного планування територій. Доповнення до схеми розташування малих гідроелектростанцій на території Закарпатської області здійснювати на підставі рішень обласної ради, прийнятих в порядку надходження заяв за поданням облдержадміністрації.
Розпорядження № 169/01-44 було оприлюднене 20 жовтня 2011 року на сайті Закарпатської обласної ради, однак як вбачається з тексту вищевказаного Розпорядження в порядку денному питання "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій" - відсутнє.
Згідно витягу з офіційного сайту Закарпатської обласної ради в рубриці "проекти рішень" - проект оскаржуваного рішення як на час видання розпорядження Голови облради, так і на час судового розгляду - відсутній. Рішення та обласна схема внесені до офіційного сайту 11.11.2011 року. Локальні схеми -відсутні.
31 жовтня 2011 року та 28 жовтня 2011 року згідно наданих відповідачем протоколів № 8 та 10 відбулися засідання комісій Закарпатської обласної ради , на яких були підтримано проект оскаржуваного рішення.
Стаття 3 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка набула чинності для України 01.01.98 року встановлює, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 9 ст.46 Закону визначено, що рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Законом України "Про місцеве самоврядування" не передбачено окремої процедури подання проекту рішення, на яку посилається представник відповідача та яку обгрунтовує положеннями Регламенту роботи обласної ради.
Частиною 4 статті 9 КАСУ встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вищевказані норми Закону "Про місцеве самоврядування", зокрема невнесенням питання щодо локальних та обласної схеми розташування малих гідроелектростанцій у розпорядження про скликання сесії та розгляд проекту оскаржуваного рішення за "окремою процедурою" згідно Регламенту роботи обласної ради, затвердженої Рішенням обласної ради від 30 листопада 2010 року № 34.
Закон України "Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 13 Закону визначено вичерпний перелік розпорядників інформації: Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Посилання відповідача на те, що обов'язки з оприлюднення інформації за вказаним Законом покладені на розпорядника інформації - ТОВ "Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій", яке розробляло проект рішення, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки воно не є розпорядником інформації в розумінні положень вищевказаного Закону, на підставі чого відповідач, який в даному випадку є розпорядником інформації, порушив вимоги оприлюднення проекту рішення, не забезпечивши доступ до інформації, визначений у статті 5 Закону, який повинен був забезпечений шляхом:1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;2) надання інформації за запитами на інформацію.
Також суд констатує, що твердження представника відповідача про те, що проект оскаржуваного рішення був предметом розгляду засідань комісії незадовго до дати прийняття рішення не є підставою прийняття рішення без опублікування його проекту та прийняття його за окремою процедурою. Крім того, надані протоколи засідань спільних комісій не містять якого-небудь обгрунтовування термінового прийняття рішення , хоча сам відповідач надав лист на адресу голови облради ще від 21.10.2011 року з проханням внести вирішення даного питання на чергову сесію.
Також суд зауважує , що відповідачем не надано висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, які підписуються головами відповідних постійних комісій, як того вимагає ч.12 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Розпорядженням голови Закарпатської державної адміністрації № 73 від 21.02.11 року затверджено склад громадської ради при Закарпатській обласній державній адміністрації, членами якої є позивачі. Згідно затвердженого рішенням громадської ради від 29.04.2011 року за № 2 Положенням : Громадська рада при Закарпатській обласній держадміністрації є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю облдержадміністрацій, налагодження її ефективної взаємодії з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації облдержадміністрацією її владних повноважень.
Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
В переліку регуляторних органів, який визначений у статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" значиться і орган місцевого самоврядування:
Регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
З пояснювальної записки депутата Трикура В.Ф. до проекту оскаржуваного рішення вбачається, що у відповідності до рішення сесії Закарпатської обласної ради від 25 лютого 2011 року № 161 "Про програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області" Закарпатське інвестиційне агентство здійснює заходи по пошуку інвесторів та супроводу інвестиційних проектів по будівництву малих ГЕС та інших об'єктів комплексного водокористування на території області. В даній записці депутат Трикур В.Ф. вказує, що з метою врегулювання неузгодженості в законодавстві та проблемності ситуації в даній сфері життєдіяльності єдиним можливим та законним шляхом початку такої діяльності є затвердження локальних та обласної схеми розвитку гідроелектростанцій області, тому що неможливим є нав'язування господарюючим суб'єктам місця розташування потенційних гідроелектростанцій, оскільки проведеною роботою господарюючими суб'єктами визначено орієнтовні місця розташування гідроелектростанцій.
Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення є регуляторним актом , а відповідач- регуляторним органом, у зв'язку з чим оскаржуване рішення повинно було бути прийнято з додержанням вимог вищевказаного Закону. Зокрема, положень статті 5, якою встановлено забезпечення здійснення державної регуляторної політики , а саме: Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.
Недотримання відповідачем принципів забезпечення здійснення регуляторної політики призвело в даному випадку до порушення прав позивачів , які визначені у статті 6 вищевказаного Закону, якою встановлені права громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики, в якій зазначено , що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
В статті 10 Закону України "Про електроенергетику" встановлені повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики, а саме: до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики належать: погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади; участь у розробці комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території; участь у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів електроенергетики у надзвичайних умовах; регулювання тарифів на теплову енергію відповідно до Закону; сприяння розвитку енергетики в регіоні. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативне регулювання режимів енергоспоживання.
Судом встановлено , що прийняте відповідачем оскаржуване рішення № 310 не узгоджується з положеннями вищевказаної законодавчої норми.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
У відповідності до статті 1 Закону Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України. Схеми планування території на регіональному рівні - планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин.
Стаття 5 Закону встановлює, що Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Частина 3 статті 8 Закону визначає , що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами та їх виконавчими органами, місцевими державними адміністраціями міст Києва та Севастополя в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Планування територій на регіональному рівні визначено у статті 13 Закону, в якій вказано , що планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.
В статті 14 Закону визначено , що 1. рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або щодо коригування окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада. 2. Організація розроблення, коригування показників і затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними адміністраціями.3. Замовником схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні та районні ради. 4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад за умови отримання позитивного висновку державної експертизи. 5. Склад, зміст, порядок розроблення містобудівної документації на регіональному рівні визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів визначена у статті 15 Закону, яка здійснюється шляхом розроблення, затвердження і виконання відповідних програм економічного і соціального розвитку.2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів. 3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки Крим, області, району, або виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна або районна рада приймають рішення про розроблення чи про внесення змін до схеми планування відповідної території.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 6 січня 2011 року N 1 затверджені державні будівельні норми ДБН Б.1.1-11:2011 "Склад і зміст схем планування території Автономної Республіки Крим та областей України" . Супровід ДБН Б.1.1-11:2011 "Склад і зміст схем планування території Автономної республіки Крим та областей України" доручити державному підприємству "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю. М. Білоконя.
Пунктом 4.2. ДБН Б.1.1-11:2011 встановлено, що схема планування території розробляється або в одну стадію, або в дві стадії, які передбачають спочатку прийняття концепції розвитку області, а потім проект схеми планування території області
Розпорядженням КМУ від 9 листопада 2011 р. N 1114-р визначені Питання управління Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства об'єктами державної власності, де вказано , що до сфери управління Мінрегіону серед інших Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю. М. Білоконя.
В судовому засіданні встановлено, і відповідач не заперечував, що Закарпатська обласна є замовником і визначила, що виконавцем робіт по розробці "Схема планування території Закарпатської області" є Державне підприємство "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю. М. Білоконя, який завершив розробку у травні 2012 року, і на сьогоднішній день проходить державну експертизу.
Оскільки позитивного висновку державної експертизи станом на сьогоднішній день немає, то розроблена схема планування території Закарпатської області не затверджена рішенням Закарпатської облради. Крім того, схема планування території Закарпатської області повинна в себе включати і схеми розташування малих гідроелектростанцій, оскільки це необхідно при планування території області в цілому. Дані висновки підтримує Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
На підставі аналізу вищевказаних положень законодавчих та підзаконних актів , суд приходить до висновку, що Закарпатська обласна рада прийняла оскаржуване рішення без наявності висновку державної експертизи та всупереч вимогам статті 14 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, суть якого визначена у статті 9 КАСУ , відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 КАСУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність свого рішення , а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам , які встановлені ч.3.ст. 2 КАСУ, де зазначено , що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,-
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради № 310 "Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій".
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: Плеханова З.Б.
судді: Гаврилко С.Є.
Ващилін Р