Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8063/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т.В.
при секретарі Чегринець А.М.
з участю представника позивача Чеховського М.М., представника відповідача Паровченко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені,
У липні 2012 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» надало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 3587 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 120 осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 143 робоче місце.
Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 23 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 804052,86 грн. та пеню, нараховану станом на 20 червня 2012 року, - 10613,46 грн., що загалом становить 814666,32 грн.
Відповідач подав заперечення проти позову в яких зазначав, що підприємством протягом 2011 року вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів: щомісячно до відповідного центру зайнятості подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць, приймало участь у масових заходах центру зайнятості (ярмарках вакансій, міських ярмарках професій, які відбувалися на пл. Леніна в м. Донецьку, семінарах для роботодавців), про що свідчить також лист директора Донецького міського центру зайнятості від 09 лютого 2012 року №02-09/493. Крім того, для відома населення про вакантні місця для інвалідів розміщувалися рекламні листівки у міському електротранспорті, на інформаційних стендах міських центрів зайнятості, також друкувалися оголошення про потребу в інвалідах у засобах масової інформації. У зв'язку з тим, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасно надавав державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, своєчасно надавав звіт Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідач вважав, що на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування і за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, що бажають працевлаштуватись. Просив в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача підтримав письмові заперечення проти позову та просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» у поданому до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 3587 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 120 осіб, тоді як повинно працювати 143 особи.
Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 23 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
У вказаному звіті підприємство зазначило, зокрема фонд оплати праці штатних працівників - 125397,30 грн., середньорічну заробітну плату штатного працівника - 34958,82 грн.
За проведеними позивачем підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 804052,86 грн. На суму заборгованості за період з 16 квітня 2012 року по 20 червня 2012 року нараховано пеню в розмірі 10613,46 грн. Загальна сума заборгованості становила 814666,32 грн.
Судом також встановлено, що протягом 2011 року відповідач щомісячно подавав до Донецького міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць,
Крім того, відповідач періодично, зокрема, 14 квітня 2011 року, 26 травня 2011 року, 23 червня 2011 року, 16 червня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 24 листопада 2011 року, 17 листопада 2011 року та 08 грудня 2011 року приймав участь у масових заходах центру зайнятості (ярмарках вакансій, міських ярмарках професій, семінарах для роботодавців), що підтверджується листами директора Донецького міського центру зайнятості від 09 лютого 2012 року №02-09/493 та від 24 липня 2012 року №02-09/2251; у міському електротранспорті, на інформаційних стендах міських центрів зайнятості розмішував рекламні листівки про вакантні місця для інвалідів; у засобах масової інформації друкував оголошення про потребу в інвалідах.
Однак відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01 березня 2007 року № 16, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконтрольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.
Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (пп.3 п. 4 Положення).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.
Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.
Як встановлено судом, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів: зокрема, протягом 2011 року до відповідного центру зайнятості подавалися щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць. Крім того, відповідачем періодично приймалася участь у масових заходах центру зайнятості (ярмарках вакансій, міських ярмарках професій, семінарах для роботодавців); у міському електротранспорті, на інформаційних стендах міських центрів зайнятості розмішувалися рекламні листівки про вакантні місця для інвалідів; у засобах масової інформації друкувалися оголошення про потребу в інвалідах.
Однак відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була.
Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Обов'язок по організації працевлаштування інвалідів та пошуку підходящої роботи для них згідно зі ст. 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та ст. 18-1 Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державну службу зайнятості.
Отже, оскільки відповідачем вжито можливі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В даному випадку позивачем не доведено вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Логойда Т. В.