Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/8757/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
при секретарі бабло В.Е.
за участі
представника позивача Пащенко О.О.,
представника відповідача Бакуновського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною та вчинення певних дій, -
Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною та вчинення певних дій, в якому просить суд визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління при виконанні вимоги № Ф 119 у від 06.05.2011 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 949,86 грн. -неправомірною; зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги № Ф 119 у від 06.05.2011 року, що видана управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 949,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено наступне.
На виконанні у відповідача знаходиться на виконанні вимога № Ф 119 у від 06.05.2011 року, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 949,86 грн.
21.12.2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання вимоги № Ф 119 у від 06.05.2011 року. Станом на час звернення до суду зазначена вимога відповідачем не виконана.
В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не було встановлено майновий стан ОСОБА_1, не здійснено вихід на місце здійснення ним підприємницької діяльності, не вилучено готівку, не направлено до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області була направлена скарга на дії державного виконавця в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
УПФУ у Волноваському районі до ВДВС Волноваського РУЮ було подано скаргу на бездіяльність відділу з приводу виконання вимоги позивача № Ф 119 у від 06.05.2011 року.
Постановою начальника відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Ільїним О.О. від 28.05.2012 року було відмовлено в задоволені скарги позивача на бездіяльність відділу з приводу виконання зазначеної вимоги позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши наступне.
21.12.2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецької області № Ф 119 у від 06.05.2011 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 949,86 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. Таким чином, положення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не порушені.
Крім того, представник відповідача пояснив, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 949,86 грн., державним виконавцем були виконані вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, дії державного виконавця з виконання виконавчого провадження відповідають вимогам чинного законодавства. Постанова начальника відділу від 28.05.2012 є цілком обґрунтованою та правомірною.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції перебуває вимога Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованості в розмірі 949,86 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).
Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення, та стягує виконавчий збір у розмірі 10 % суми що підлягає стягненню. Доказів щодо стягнення виконавчого збору з боржника відповідачем до суду не надано.
Згідно із ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Доказів про вжиття заходів примусового виконання вимоги передбачених законом № 606, щодо встановлення та опису іншого майна боржника, накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на зарплату та інші доходи боржника, відповідачем не надано.
У відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.
Згідно зі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30652556 була винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції 21.12.2011 року.
Як було з'ясовано в судовому засіданні, в строк, передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», вимога позивача № Ф 119 у від 06.05.2011 року відповідачем виконана не була.
Позивачем була надіслана скарга до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області на бездіяльність державного виконавця при виконанні вимоги УПФУ № Ф 119 у від 06.05.2011 року в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», в задоволені якої було відмовлено, про що винесена відповідна постанова від 28.05.2012 року.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, начальником ВДВС Волноваського районного управління юстиції не був встановлений факт невиконання вимоги УПФУ у Волноваському районі № Ф 119 у від 06.05.2011 року.
27.06.2012 року було складено протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження з виконання вимоги УПФУ № Ф 119 у від 06.05.2011 року, на підставі якого 07.07.2012 року на адресу відповідача від позивача надійшла скарга від 06.07.2012 року вих. № 11732/06 на бездіяльність відповідача, в якій Управління Пенсійного фонду просило визнати бездіяльність ВДВС Волноваського РУЮ при виконанні вимоги № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 949,86 грн., неправомірною та прийняти заходи до вжиття відповідних дієвих заходів примусового стягнення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Як було з'ясовано в судовому засіданні, на виконання вимоги позивача № Ф 119 у від 06.05.2011 року 21.12.2011 року було відкрито виконавче провадження.
В ході здійснення зазначеного провадження відповідачем були здійснені певні заходи, а саме, - були направлені запити до: БТІ Волноваського району Донецької області, ДПІ Волноваського району Донецької області, ВРЕВ м. Волноваха при УДАІ УМВСУ, Відділу Держкомзему у Волноваському районі. Але зазначені запити всупереч ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» були направлені до відповідних установ лише після спливу 5 місяців після відкриття виконавчого провадження та 4 місяців після отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доказів відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника відповідачем не надано.
Як з'ясувалось у судовому засіданні, станом на час розгляду справи виїздів за адресою мешкання боржника та здійснення ним підприємницької діяльності відповідачем здійснено не було. Крім цього, відповідачем жодного разу не направлялись запити на адресу роботи (місця здійснення підприємницької діяльності) боржника.
Представником відповідача у судовому засіданні не оспорювався той факт, що жодного заходу примусового виконання вимоги позивача № Ф 119 у від 06.05.2011 року, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», а ні станом на час ознайомлення позивача зі станом реалізації виконавчого провадження з виконання вимоги № Ф 119 у від 06.05.2011 року, а ні станом на час розгляду справи не було здійснено.
За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимога та заперечення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність бездіяльності з виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецької області № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 949,86 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ВДВС Волноваського районного управління юстиції вжити дієві заходи з примусового виконання зазначених вище вимог № Ф 119 у від 06.05.2011 року та зобов'язати відповідача провести опис майна боржника та направити до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи органу державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена в абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволені вимог позовної заяви в цій частині, оскільки ці вимоги є похідними від заходів примусового виконання вимоги. Крім того, вимоги про зобов'язання відповідача направити до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, можливе за умови ухилення боржника від виконання зобов'язань, проте доказів щодо ухилення саме боржника від виконання зобов'язань сторонами до суду не надано.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 181, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області при виконанні вимоги Управління Пенсійного фонду України № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 949,86 грн. - неправомірною.
Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України № Ф 119 у від 06.05.2011 року про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 949,86 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.