31 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5714/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Управління пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 4 010,30 грн. В обґрунтування поданого позову зазначено, що відповідач зареєстрований в управлінні як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є платником особливого способу оподаткування - сплачує єдиний податок. У зв'язку з несплатою обов'язкових платежів з єдиного внеску за 2011 рік в повному обсязі, у відповідача виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску в розмірі 4 010,30 грн. Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву про підтримання адміністративного та розгляд справи за відсутністю представника управління в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання 31.07.12 не з'явився, письмові заперечення до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29). Заява про відкладення розгляду справи на іншу дату з обґрунтуванням поважності причин неприбуття в судове засідання або заперечення проти позову на адресу суду від відповідача не надходили.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд та вирішення справи в порядку письмового провадження за наявними у справі документами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та набув правового статусу фізичної особи - підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, має податковий номер НОМЕР_1.
В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про збір), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований у позивача. Адже згідно з названою нормою права фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, відносяться до платників єдиного внеску. Єдиний внесок для таких платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 та п.3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ст.8 Закону про Збір). Так, для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Положеннями п.5 ч.1 ст.1 Закону про збір визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про збір платник єдиного внеску зобов'язаний зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ст.9 Закону про збір: платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абз.3 та 4 п.1 ч.1 ст. 4 Закону (фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - календарний рік.
Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону про збір єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ст. 12 Закону про збір). Відповідно до п. 6.2. - 6.6. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду від 27.09.10 № 21-5, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону пп.4.3.6 п.4.3, абз.2 пп.4.5.2, пп.4.5.3 п.4.5 та пп.4.6.2 п.4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За матеріалами справи відповідно до самостійно поданої 28.03.12 відповідачем звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2011р. загальна сума єдиного внеску, що підлягає до сплати за 2011р., становить 4 010,30 грн. (а.с.7). Як вбачається з даних картки особового рахунку відповідача та вимоги від 06.03.12 №023, отриманої відповідачем 10.03.12 (а.с.13-16), означена сума сплачена останнім не була.
Законом про збір встановлено право на звернення відповідного органу Пенсійного фонду з вимогою про сплату недоїмки. В даному випадку позивач правомірно скористався наданим йому правом звернення до суду.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження вимоги станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги ст.11 КАС України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 010 грн. (чотири тисячі десять гривень) 30 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев