вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 липня 2012 р. Справа №2а-5959/12/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2;
від відповідача -Аніканова І.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим і м. Севастополя
про визнання неправомірним та скасування наказу № 21 від 08.02.2012р.,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим і м. Севастополя (далі - відповідач) про визнання наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2012 р «Про стан службової дисципліни» - неправомірним і скасування цього наказу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ прийнятий з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, без врахування всіх фактичних обставин, тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2012 року за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.07.2012 року визнані поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що наказ, який був виданий у липні 2011 року не був переданий ОСОБА_1 в канцелярію управління умисно, з метою уникнути дисциплінарної відповідальності, а тому рішення начальника управління про оголошення позивачу стягнення у вигляді догани (наказ № 21 від 08.02.2012р.) є обґрунтованим та правомірним.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові пояснення на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -
ОСОБА_1 проходила службу в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань України з 1999 року та 31.03.2012 року була звільнена у відставку за п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом органів внутрішніх справ з посади заступника начальника управління - начальник відділу кримінально-виконавчої інспекції.
Судом встановлено, що під час проходження позивачем служби, 26 липня 2011 р. Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (далі управління ДДУПВП в АРК) проводилося службове розслідування за фактом, викладеним у листі в.о. начальника відділу прокуратури АРК за № 16-249 вих.-11 від 05.07.2011.
За результатами службового розслідування 26.07.2011 року начальником управління ДДУПВП в АРК був затверджений Висновок за матеріалами службової перевірки за фактом, який викладений у листі в.о. начальника відділу прокуратури АР Крим М. Мінкіна за №16-249 вих-11 від 05.07.2011 року, щодо усунення порушень норм законодавства при проведенні службової перевірки за фактами вказаними у поданні прокуратури АР Крим від 16.05.2011 року за №16-183 вих -11.
Згідно з висновками службової перевірки - за низький контроль за діяльністю підлеглих прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника управління - Начальника відділу КВІ полковника внутрішньої служби ОСОБА_1
Начальником управління ДДУПВП в АРК від 27.07.2011 р. №147 був прийнятий наказ «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних», згідно з яким, за низький контроль за діяльністю підлеглих, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - винесено зауваження.
Судом встановлено, що за результатом службового розслідування 10.11.2011 р. головою комісії - першим заступником начальником управління ДДУПВП в АРК був затверджений Висновок за матеріалами службової перевірки за фактом допущення порушень вимог прокуратури АР Крим та формального притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника - начальника КВІ УДДУПВП в АР Крим полковника внутрішньої служби ОСОБА_1
Згідно вказаного висновку встановлено, що факт направлення незареєстрованого наказу про покарання полковника вн. сл. ОСОБА_1 в прокуратуру АР Крим знайшов своє підтвердження. Також зазначено, що висновок службового розслідування направити до прокуратури АР Крим для вирішення питання щодо притягнення полковника вн. сл. ОСОБА_1 до відповідальності згідно чинного законодавства.
27.01.2012 р. прокуратурою АР Крим на ім'я начальника управління ДДУПВП в АРК направлено листа за № 16-34 вих. -12 від 27.01.2012 р., з якого випливає, що в порядку ст. 97 КПК України Прокуратурою АРК проведена перевірка за фактом неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами управління ДДУПВП в АРК. Даною перевіркою встановлено, що колишнім начальником управління ДДУПВП в АРК видано наказ від 27.07.2011 року «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних», згідно якому ОСОБА_1. оголошено зауваження. Однак, зазначений наказ в канцелярії управління не зареєстрований, в особову справу відповідні відомості не внесені. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб управління ДДУПВП в АРК відмовлено на підставі ч.2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбачених ст. ст. 366 та 367 КК України. І далі Прокуратура зажадала від управління ДДУПВП в АРК вжити заходів щодо внесення відповідних даних в особову справу ОСОБА_1. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, про що слід було сповістити прокуратуру АРК до 31.01.2012 р.
8 лютого 2012 начальником управління ДДУПВП в АРК прийнятий наказ № 21 «Про стан службової дисципліни».
З наказу випливає, що 10 листопада 2011 начальником сектору з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління ДДУПВП в АРК була проведена службова перевірка за фактами, викладеним у перевірці прокуратури АРК від 27.01.2012 р., в ході якої з'ясувалося, що наказ про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності у секторі документального забезпечення, режимно-секретної роботи та архівної справи управління ДДУПВП в АРК - не реєструвався. Під номером, зазначеним у наказі про покарання, був виданий наказ зовсім іншого змісту. Висновки службового розслідування були направлені до Прокуратури АРК для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1. до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з наказом за порушення службової дисципліни, яке виразилося у наданні недостовірної інформації та направленні до Прокуратури АРК незареєстрованого наказу про накладання стягнення, заступнику начальника управління - начальнику відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Криму підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено догану.
Не погодившись з зазначеним наказом, позивач у порядку, передбаченому ч 1 п. 20 Дисциплінарного статуту, звернулася зі скаргою від 18.04.2012 року, в якої ставила питання про скасування спірного наказу.
Листом від 14.05.2012 р. відповідач повідомив позивача, що наказ №21 від 08.02.2012 року є правомірним.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а так само порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ затверджується Верховною Радою України.
Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. за № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Законом України від 22.02.2006 р. № 3460 затверджено Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України (далі Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України).
Стаття 1 Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України визначає службову дисципліну, як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (ч. 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного наказу є встановлення факту направлення незареєстрованого наказу від 27.07.2011 р. «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних» про покарання полковника вн. сл. ОСОБА_1 в прокуратуру АР Крим з вини позивача.
Представник відповідача також зазначив, що позивачем умисно, з метою уникнути дисциплінарної відповідальності, вказаний наказ не був зареєстрований та спрямований до прокуратури АР Крим без відповідної реєстрації.
Водночас, будь-яких доказів, що саме на позивача покладений обов'язок щодо реєстрації вказаного наказу відповідач суду не надав. Відповідачем не надано докази, що саме з вини позивача наказ не був зареєстрований у канцелярії відповідача. Судом досліджені функціональні обов'язку начальника відділу кримінально - виконавчої інспекції Управління ДДУПВП в АРК підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1., з яких суд не вбачає, що на позивача покладені обов'язки щодо реєстрації наказів.
Крім того, судом встановлено, що наказ від 27.07.2011 р. №147 «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних» був спрямований до прокуратури АР Крим 27.07.2011 р., що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.
Разом з тим, відповідно до розпорядження від 26.07.2011 року № 159 «Про відрядження співробітників апарату управління до м. Київ» з 27 по 29.07.2011 року позивач перебувала у відрядженні у м. Києві. Таким чином, позивач не мала можливості як перешкоджати в реєстрації наказу про застосування дисциплінарного стягнення, так і направити його в прокуратуру АР Крим без відповідної реєстрації, так як в цей час знаходилася у відрядженні в м. Києві.
А відтак, зазначені обставини спростовують доводи відповідача, що саме з вини позивача наказ від 27.07.2011 р. №147 не був зареєстрований.
Суд зазначає, що в порушення ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України позивач не була ознайомлена ані з висновком службового розслідування, ані з спірним наказом. Таким чином, відповідачем порушений порядок притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.
Суд також звертає увагу відповідача, що статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до висновку за матеріалами службової перевірки за фактом допущення порушень вимог прокуратури АР Крим та формального притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника - начальника КВІ УДДУПВП в АР Крим полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 останній був підписаний 10.11.2011 року.
Разом з тим, спірний наказ був прийнятий тільки 08.02.2012 р., тобто після спливу 1 місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
А відтак, відповідачем порушені вимоги ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо строків накладення дисциплінарного стягнення.
Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача, що строки застосування міри відповідальності були порушені, оскільки висновок службової перевірки був спрямований до Прокуратури АР Крим для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності, і після отримання листа, відповідно до якого прокуратура повідомила, що за результатами перевірки в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб управління ДДУПВП в АРК відмовлено на підставі ч.2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбачених ст. ст. 366 та 367 КК України, був прийнятий спірний наказ, та зазначає наступне.
Суд зауважує, що норми ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України носить імперативний характер, та строки, передбачені ними, є граничними, та не підлягають продовженню або поновленню.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не є відповідальною особу щодо реєстрації наказів та на час прийняття наказу від 27.07.2011 р. №147 «Про стан службової дисципліни у відділі кримінально-виконавчої інспекції та покарання винних» та його направлення до Прокуратури АР Крим знаходилася у відрядженні у м. Києві, приймає до уваги порушення відповідачем строків застосування дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку, що наказ № 21 від 08.02.2012 р «Про стан службової дисципліни» прийнятий з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Приймає до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про визнання спірного наказу неправомірним, замість визнання його протиправним, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2012 р «Про стан службової дисципліни».
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.07.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 30.07.2012 року.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 21 від 08.02.2012 р «Про стан службової дисципліни».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 32,19 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.