вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 липня 2012 р. Справа №2а-2944/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Александрова О.Ю.,
за участю: секретаря Сидельової М.В.,
позивача ОСОБА_1, НОМЕР_1;
представника відповідача Кирюхіної Я.М., довіреність №3308/9/10 від 18.05.12р., посвідчення НОМЕР_2
свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування наказу
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому, уточнивши позовні вимоги, просив про визнання протиправним та скасування наказу від 28.02.12р. №25-0 "Про звільнення ОСОБА_1", визнання протиправними дій щодо винесення вказаного наказу, зобов'язання ДПІ у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби поновити його на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано, тим що відповідачем при звільненні позивача у зв'язку з виходом із відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника - ОСОБА_5, порушено вимоги Кодексу законів про працю України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 25.04.12р. зупинено провадження по справі до надання доказів по справі.
Ухвалою суду від 24.05.12р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду
Ухвалою від 24.05.12р. витребувано докази та зупинено провадження по справі до надання сторонами доказів по справі.
Ухвалою від 26.07.12р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 26.07.12р., наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення, зразок якого затверджує Державна податкова адміністрація України.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХП (далі - Закон №3723). За змістом статті 1 Закону №3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів. У зв'язку з тим, що органи Державної податкової адміністрації України є державними органами виконавчої влади, а Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби є державною службою.
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 77-о від 06.09.2007р. позивач 06.09.2007 року був прийнятий на роботу у ДПІ у м. Алушта АР Крим (яка була згодом реорганізована у ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС) на посаду старшого державного податкового інспектора юридичного відділу на підставі конкурсу. Тім ж наказом ОСОБА_1 було присвоєне спеціальне звання "Інспектор податкової служби 2 рангу".
06.09.2007р позивачем прийнято присягу державного службовця, що підтверджується записом у його Трудової книжці.
При дослідженні документів, долучених до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Наказом ДПІ у м. Алушта АР Крим від 12.08.11р. №71-0 "Про перевод ОСОБА_1 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань з 12.08.11р. на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника - ОСОБА_5
Відповідно до вищезгаданого наказу, позивач прийнятий на роботу на підставі строкового трудового договору, відповідно до якого особа звільняється з займаної посади у випадку виходу з відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника - ОСОБА_5
Раніш, наказом ДПІ у м. Алушта АР Крим від 23.03.2011 року № 31-в "Про відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_5.", ОСОБА_5 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23 березня 2011 року по 25 січня 2014 року.
Наказом ДПІ у м. Алушта АР Крим від 20.01.2011 року № 6-о "Про прийом на роботу ОСОБА_6." ОСОБА_6 прийнятий на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань на період відпустки по вагітності та пологам основного працівника ОСОБА_5, наданої наказом ДПІ у м. Алушта АР Крим від 17.11.2010р. № 161-в "Про відпустку по вагітності та пологам ОСОБА_5
Згідно наказу ДПІ у м. Алушта АР Крим від 06.07.2011р. № 92-в "Про відпустку по догляду за дитиною" ОСОБА_6 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06 липня 2011 року по 27 лютого 2014 року.
Саме після цього наказом № 71-о від 12.08.2011р. позивач був переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Алушта АР Крим.
Судом встановлено, що 21.02.12р. до ДПІ в м. Алушті надійшла заява від ОСОБА_5 з намірами про достроковий вихід з відпустки по догляду за дитиною з 29.02.12р. на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань.
У зв'язку з цім наказом ДПІ у м. Алушта АР Крим від 28.02.2012р. № 25-о звільнено ОСОБА_1 з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ в м. Алушті, як такого, що був прийнятий на цю посаду на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_5, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з виходом на роботу основного працівника.
Наказом ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 29.02.12р. №1-0 "Про прийом працівників ДПІ у м.Алушті АР Крим ДПС" прийнято ОСОБА_5 на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення податкового боргу, та визначено вважати її такою, що приступила до виконання своїх обов'язків, після дострокового виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, з 29.02.12р.
Цім ж наказом від 29.02.12р. №1-0 старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань - ОСОБА_6 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_7
Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно наказу ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 01.03.2012р. № 2-в "Про відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_5, надано відпустку по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку з 01 березня 2012 року по 25 січня 2014 року.
Таким чином, позивача звільнено з посади у зв'язку із закінченням строкового договору.
Однак, позивач з наказом від 28.02.12р. №25-0 не погодився, про що свідчить запис від 05.03.12р. на наказі, та оскаржував його у судовому порядку.
При цьому у позові та у поясненнях у судовому засіданні він пояснив, що ОСОБА_5 фактично до роботи 29.02.2012р. не приступала, на робочому місці в цій день була відсутня, управління соцзахисту населення про вихід на роботу не повідомляла, Також його, позивача, з наказом про звільнення 28.02.2012 р. ніхто не знайомив, акт про відмову в ознайомленні з наказом зфабрікований, а з 29.02.2012р. він, позивач, знаходився на лікарняному.
Перевірявши доводи позивача суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до п.5 ст 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
Частиною 4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996р. N 504/96-ВР (далі - Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Відповідно до п.4 ст. 4 Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону) відноситься до соціальних відпусток.
Статтею 18 Закону передбачено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 3 ст. 20 Закону встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Надаваючи оцінку доводам позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_5 29.02.12р. перебувала на робочому місці та виконувала покладені на неї службові обов'язки.
В письмових поясненнях, які надала ОСОБА_5 до суду від 25.07.12р. вона зазначила, що 21.02.12р. звернулась до відділу кадрів ДПІ у м. Алушта із заявою про достроковий вихід з відпустки. 29.02.12р. ОСОБА_5 приступила до виконання своїх обов'язків. У зв'язку з сімейними обставинами їй довелося прийняти рішення про повернення у відпустку по догляду за дитиною. з 01.03.2012р., та наказом від 01.03.12р. №2-В ОСОБА_5 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.03.12р. по 25.01.14р.
Вивчивши письмові пояснення ОСОБА_8, судом встановлено що з їх змисту вбачається, що ОСОБА_5 29.02.2012р. знаходилася на робочому місці. 29.02.12р. ОСОБА_1 прийшов на роботу, однак побачив на робочому місці працівника ОСОБА_5 Зробив в журналі запис про відсутність на робочому місці та пішов у лікарню.
Факт перебування на робочому місті 29.02.2012р. ОСОБА_5 також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні 26.07.2012р., а також Табелем обліку робочого часу за лютий 2012р., розрахунковим листом ОСОБА_5 (табельний номер 143) та розрахунково-платіжної відомістю за лютий 2012р., відповідно до яких вона працювала 29.02.2012р.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 дійсно перебувала на робочому місці 29.02.2012р. При цьому, незначний термін праці та відбуття до відпустки по догляду за дитиною не може свідчить про відсутність у ОСОБА_5 наміру працювати на час подання заяви 21.02.2012р., та ніяким чином не обмежувати її право на отримання соціальної відпустку по догляду за дитиною у межах трирічного строку.
Суд також зазначає, що жодним нормативним актом не обмежено право працедавця видавати наказ про прийом працівника на роботу днем виходу на роботу, тому доводи позивача в цій частині суд сприймає критично.
Представником відповідача до суду наданий Акт відмови від ознайомлення з наказом від 28.02.2012р., відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився ознайомитися з наказом про звільнення № 25-о від 28.12.2012р., здати службове посвідчення та отримати трудову книжку, який підписаний працівниками ДПІ у м. Алушта АР Крим ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Факт подібної події позивач категорично заперечує.
Судом допитані у якості свідків працівники податкової інспекції ОСОБА_4 та ОСОБА_11, яки, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, пояснили, що 28.02.2012р. після обіду вони знаходилися у службовому кабінеті, услухавши шум у сусідньому кабінеті № 41 вони зашли до нього та бачили, як інспектор по кадрам ОСОБА_9 запропонувала позивачу ознайомитися з наказом про звільнення, здати службове посвідчення та забрати трудову книгу, однак,ОСОБА_1 відмовився від пропозиції. Після цього їм пояснили, що позивач звільнений у зв'язку з виходом з декретної відпустки основного працівника.
Аналогічні обставини викладені у досліджених у суді письмових поясненнях ОСОБА_10 та ОСОБА_12
Таким чином ствердження позивача в цій частини не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Також матеріалами справи спростовані доводі позивача про його відсутність на робочому місці 29.02.2012р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
У суді досліджено Журнал обліку тимчасової відсутності працівників відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ в м. Алушта, відповідно до якого 29.02.2012р. ОСОБА_1 зроблений запис про відбуття до лікарні. У судовому засіданні 26.07.2012р. позивач визнав, що з ранку 29.02.2012р. він прибув до роботи, але потім пішов до лікарні.
Як вже зазначалось, з письмових пояснень безпосереднього керівника ОСОБА_1 ОСОБА_8, вбачається, що ОСОБА_5 29.02.2012р. знаходилася на робочому місці. 29.02.12р. ОСОБА_1 прийшов на роботу, однак побачив на робочому місці працівника ОСОБА_5, після чого, зробив в журналі запис про відсутність на робочому місці, пішов у лікарню.
Заслухавши свідків у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що порушень збоку відповідача при звільнення позивача з посади не було.
Встановлено, що позивач був при прийнятті на роботу повідомлений про строковість договору про прийняття на роботу старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ в м. Алушті АР Крим, як такого, що був прийнятий на цю посаду на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_5, та про вихід основного працівника з відпустки, у наслідок чого його звільнено.
Суд також вважає, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для ознайомлення позивача з наказом № 25-0 від 28.02.2012 року.
В оскаржуваному наказі чітко зазначені фактичні підстави для його звільнення.
Підставами для визнання дій протиправним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який їх вчинив. Матеріалами справи зазначені підставі не підтверджені, а тому суд відмовляє у задоволені позову про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Алушта АР Крим №25-0 від 28.02.12р. "Про звільнення ОСОБА_1.".
Оскільки усі інші позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування спірного наказу, суд також відмовляє у їх задоволенні.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.07.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.07.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.