Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7430/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 годин 10 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Циганенко А.І.
при секретарі Зикун Ю.В.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за повозом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №635 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 14 червня 2012 року,
19 червня 2012 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, про визнання протиправним та скасування рішення №635 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 14 червня 2012 року (далі - «рішення»). Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення було прийнято відповідачем на підставі норми закону, яка була скасована з 01.01.2011. Позивач, з посиланням на статтю 58 Конституції України, Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закон України від 7 липня 2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», просив визнати протиправним та скасувати рішення №635 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 14 червня 2012 року на суму 8964,00 гривень.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, в яких просив залишити позов без задоволення. Представником відповідача подана заява про розгляд справи у його відсутність.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 30 травня 2007 року ОСОБА_2 взятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області за реєстраційним номером 05-31-11-16343.
27 грудня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2
8 червня 2012 року до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької позивачем був поданий «Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік».
8 червня 2012 року службовими особами управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької була проведена перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті за 2009 рік. За результатами перевірки був складений «Акт №35 про несвоєчасне подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За даними Акту позивач порушив граничний термін (1 квітня 2010 року) подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, оскільки подав його 8 червня 2012 року.
14 червня 2012 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області прийнято «Рішення №635 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України», яким до ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції в розмірі 8964,00 гривень. Правовою підставою вказаного рішення зазначений пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення було отримано представником позивача ОСОБА_1 14 червня 2012 року.
При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів, та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України №1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).
До 1 січня 2011 року Закон №1058-IV діяв в редакції, яка передбачала відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Зокрема, згідно пункту 5 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду мали право застосовувати до страхувальників фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону №1058-IV позивач був зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, позивач мав подати звіт за базовий 2009 рік до 1 квітня 2010 року.
При цьому, згідно пункту 6 постанови правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України» позивач мав подати розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний 2009 рік за формою, встановленою додатком 25 до пункту 11.12 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».
Судом встановлено, що вказаний обов'язок позивач виконав тільки 8 червня 2012 року.
1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), яким частина 9 статті 106 була виключена з Закону №1058-IV.
Таким чином, з 1 січня 2011 року була скасована відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, встановлена частиною 9 статті 106 була виключена з Закону №1058-IV.
Разом з тим, абзацом 5 та 6 пункту 7 «Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення» Закон №2464-VI було встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Судом встановлено, що станом на 1 квітня 2010 року позивач не подав звітність за базовий 2009 рік у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Неподання цієї звітності тривало з квітня 2010 року до червня 2012 року. При цьому, в період з квітня по грудень 2010 року неподання такої звітності визначалося чинною на той час редакцією Закону №1058-IV як правопорушення у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і тягло за собою відповідальність у вигляді штрафу.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. (абзац третій та четвертий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Як зазначалося вище, абзацом 5 та 6 пункту 7 «Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI за Пенсійним фондом України збережені повноваження щодо, зокрема, застосування фінансових санкцій, яким він був наділений до набрання чинності цим Законом. При цьому, Пенсійний фонд України вправі реалізовувати ці повноваження на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.
Таким чином, в наступний час Законом №2464-VI за органами Пенсійного фонду України збережені повноваження на застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені Законом №1058-IV, за правопорушення у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, які мали місце до 1 січня 2011 року.
Позивачем не була сплачена сума штрафних санкцій у період дії Закону №1058-IV, а тому відповідно до наведених вимог законодавства відповідач у межах повноважень правомірно прийняв рішення про накладення штрафу на позивача.
Разом з тим, відповідачем помилково визначена сума штрафу, оскільки невірно визначений період затримки подання відомостей.
Як зазначалося вище пункт 5 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV діяв до 1 січня 2011 року, тому період затримки подання відомостей позивачем слід розраховувати з квітня по грудень 2010 року.
Таким чином, період затримки подання відомостей позивачем становить повних дев'ять календарних місяців.
Розмір штрафу має становити: 3320,00 х 10% х 9 = 2988,00 гривень, де
сума страхових внесків за 2009 рік згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданого позивачем, становить 3320,00 гривень;
10% - розмір штрафу;
9 - кількість повних місяців затримки подання відомостей.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Оскаржуване рішення в частині застосування штрафу за період в якому не діяв пункт 5 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV (з січня 2011 року по червень 2012 року) на суму 5976,00 гривень є неправомірним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, підлягають присудженню з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнання протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області №635 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 14 червня 2012 року в частині застосування фінансової санкції до ОСОБА_2 в розмірі 5976 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 35 (тридцять п'ять) гривень 77 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26 липня 2012 року.
Постанова в повному обсязі складена 31 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.