Справа № 1-266/11
"08" травня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Просалової О.М.,
при секретарі Линичук Ю.П.,
за участю прокурора Демчишена А.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Ковильне Джанкойського району АР Крим, є громадянином України, має середню технічну освіту, перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_3, працює звальщиком лісового господарства Ємільчинського району Житомирської області, зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, має на утриманні батька похилого віку, є особою, яка постраждала від катастрофи на ЧАЕС, не судимий,
-за ч.4 ст. 187 та ст. 353 КК України,
11 грудня 2004 року близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись біля кафе на перехресті вулиць Леніна та Геофізиків в мікрорайоні Бортничі Дарницького району м. Києва, умисно, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, вступив в злочинну змову з ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою.
Реалізуючи свою злочинну змову ОСОБА_2 12 грудня 2004 року близько 00 годин 05 хвилин, разом з вищевказаними особами за допомогою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких ОСОБА_2 заздалегідь взяв з собою, пояснивши останнім, що вони потрібні як поняті і що дії його та перелічених вище осіб законні, прийшли до квартири потерпілого ОСОБА_7 АДРЕСА_3. Діючи згідно розподілених ролей ОСОБА_2 представився потерпілому ОСОБА_7 дільничним інспектором Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, тобто представився представником влади, чим завів в оману потерпілих та позбавив їх можливості до опору і таким чином він разом з ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою проникли у вищевказану квартиру, де згідно до розподілених ролей із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, ОСОБА_4 наніс декілька ударів лезом ножа по руках та обличчю потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після чого разом з невстановленою досудовим слідством особою наніс удари кулаками та ногами потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при цьому ОСОБА_4, погрожував ножем. Подолавши таким чином волю до опору потерпілих ОСОБА_4 ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа, за допомогою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких ОСОБА_2 заздалегідь взяв з собою, пояснивши їм, що вони потрібні як поняті і що їх дії законні, заволоділи майном, яке належить ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Соні Еріксон Т-610», вартістю 1060 гривень, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»на рахунку якої було 20 гривень, ДВД плеєром «Соні», вартістю 2000 гривень, системним блоком від комп'ютера «Пентіум-1700»вартістю 1 500 гривень, принтером «Епсон-480»вартістю 200 гривень, комп'ютерним сканером «Мастек»вартістю 200 гривень, телефаксом «Панасонік»вартістю 790 гривень, грошима у сумі 500 гривень, грошима у сумі 2 800 доларів США, що згідно курсом НБУ становить 14 857,08 гривень, пляшкою «Мартіні», вартістю 47 гривень, двома покривалами, вартістю 30 гривень, а всього заволоділи майном на загальну суму 21 344 гривні 08 копійок та майном, яке належить потерпілому ОСОБА_8, а саме: годинником «Луч»зі шкіряним ремінцем, вартістю 750 гривень, мобільним телефоном «Сіменс С-45», вартістю 380 гривень з сім карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС»з контрактовим пакетом вартістю 600 гривень, мобільним телефоном «Самсунг С-100»на контрактовій основі абоненту «ЮМС»вартістю 759 гривень, сім картою «Білайн»вартістю 30 гривень, шкіряною барсеткою чорного кольору вартістю 400 гривень, посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС на ім'я ОСОБА_8, довідкою про ідентифікаційний код, протоколами оглядів, накладними, двома записними книжками, візитками, фотокартками, посвідченням офіцера запасу на ім'я ОСОБА_8, ключем від замка запалення автомобіля з брелком сигналізації, залізкою круглою печаткою №47 з написом «ОСОБА_8», які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, а всього заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 2 919 гривень.
Всього ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа заволоділи майном потерпілих на загальну суму 24 263 гривні 08 копійок та з викраденим з місця вчинення злочину зникли.
Згідно висновку експерта № 435/э від 28 квітня 2005 року при судово-медичному освідуванні і при вивченні наданої мед документації на ім'я ОСОБА_8, 1958 р.н., виявлені тілесні пошкодження: різана рана лівої підоко-скулової області, різана рана на лівому скаті носа в нижній третині, дві подряпини на тильній поверхні лівої кистки у основи 4-го пальця і долоні поверхні в проекції нігтьової фаланги 1 пальця.
2.3. Описані пошкодження спричинені гострим (ми) предметом (ми), можливо, клинком ножа, могли з'явиться в строк та при обставинах, вказаних в постанові і відносяться:
- пошкодження у вигляді ран, що потягли розлад здоров'я на строк більше 6 днів, але менше 21 дня, до легких тілесних пошкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я;
- пошкодження у вигляді подряпин, що потягнули розлад здоров'я на строк не більше 6 днів, до легких тілесних пошкоджень.
Згідно висновку експерта № 242/и від 24 березня 2005 року при судово-медичному освідуванні гр. ОСОБА_7, 1949 року народження, у його виявлено наступні тілесні пошкодження: різана рана довжиною 9,2 см, розміщена на зовнішній поверхні лівого плеча косо-вертикально в середній і нижній третях. На задньо-зовнішній поверхні лівого плеча в нижній третині виявлено різану рану довжиною 6,2 см лінійної форми. Рани ушиті хірургічними швами. На передній поверхні правого плеча в середній третині, виявлений крововилив овальної форми. Розмірами 1,9 на 2,7 см., на фоні якого, а також на передньо-поверхневій поверхні правого ліктьового суглобу, на лучевій поверхні правого передпліччя в середній третині виявлені 3 садни продовгуватої форми, переривистого характеру, розміщені косо-горизонтально, розмірами 0,3 на 4,5, 0,2 на 3,7 та 0.5 на 3,7 см. На передньо-поверхневій поверхні лівої голені в середній та верхніх третях на фоні припухлості м'яких тканин виявлений крововилив овальної форми, розмірами 12,5 на 8,3 см. На фоні вищеописаного крововиливу косо-горизонтально виявлена садна переривистого характеру продовгуватої форми, розмірами 2,1 см. В самому широкому місці на 5,8 см. Верхня губа набрякла, на шкірі верхньої губи по середній лінії з переходом на червону кайму виявлена забійна рана, розміщена на фоні спадини продовгуватої форми, розмірами 2,2 на 0,2-0,6 см. В самому широкому місці. Рана вшита 3~ма хірургічними швами. На слизовій верхньої губи в прекції 1-3 зубів справа, 1-3 зубів зліва на верхній щелепі виявлено розлитий крововилив невизначеної форми, розмірами 2,5 на 4 см. На фоні вищеописаного крововиливу в проекції 1 -го зубу зліва на верхній щелепі виявлена садна продовгуватої форми, розмірами 1,5 на 0,3 см. На слизовій нижньої губи в проекції 1-2 зубів справа на нижній щелепі виявлено забійна рана овальної форми, розмірами 0,3 на 0,8 см. На шкірі нижньої губи справа, на червоній каймі нижньої губи справа виявлені 2 садни продовгуватої та овальної форми, розмірами 0,6 на 0,1 та 0,7 на 0,5 см. Відмічена обтічність лівої щічної області та прекції горизонтальної вітки нижньої щелепи на ділянці овальної форми, розмірами 7,5 на 5,5 см, підвищена над рівнем непошкодженої шкіри приблизно на 0,5 см.
2. Описані пошкодження по давності утворення можуть відповідати строку указаному в постанові, різані рани лівого плеча спричинені гострим (ми) предметом (ми), які володіють колото-різаними властивостями; спадини, крововиливи, забійні рани, обтічності м'яких тканин спричинені тупим (ми) предметом (ми).
3. Різані рани лівого плеча відносяться до легких тілесних пошкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6, але менше 21 дня.
Комплекс тілесних пошкоджень в областях верхньої та нижньої губ у вигляді забійних ран, крововиливів, спадин, обтічності м'яких тканин верхньої губи відноситься до легких тілесних пошкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6, але менше 21 дня.
Садна та крововиливи в області правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого передпліччя, лівої голені, обтічність м'яких тканей лівої половини обличчя відносяться до легких тілесних пошкоджень, що потягли за собою розлад здоров'я на строк не більше 6 днів.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 суду показав, що 11 грудня 2004 оку в м. Києві була помаранчева революція і вся міліція була задіяна у цьому заході. Він повернувся в той вечір раніше, близько 23 години, зайшов у свій кабінет, переодягнувся у цивільний одяг та пішов додому. Дорогою згадав, що двірник ОСОБА_10 йому розповідала, що на вул. Геофізиків живуть чоловіки, які водять додому мужчин і чимось там займаються, офіційно з заявою до міліції вона не зверталася. Він вирішив перевірити цю інформацію, оскільки час ще дозволяв. Він дійшов до перехрестя і побачив, що з кафе вийшли ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ще одна особа. ОСОБА_4 він тоді знав наглядно. Він попросив їх якщо вони не зайняті допомогти перевірити йому одну квартиру, що вони почекають надворі, а він зайде до квартири і перевірить її. Вони підійшли до будинку, ОСОБА_4 і ще один чоловік залишились на вулиці, а він сам пішов, подзвонив у двері, з квартири запитали хто там і він сказав, що міліція, показав посвідчення. Двері відкрив ОСОБА_7 і він зайшов в квартиру. ОСОБА_7 брав посвідчення в руки і дивився його. Потім вийшов ОСОБА_8 і він тому також показав посвідчення і заховав. Їм він сказав, що на них надійшла скарга, що вони возять людей з Майдану, а потім викидають їх. ОСОБА_8 сказав йому перевірити квартиру. Коли він пішов у кімнату то почув шум і обернувшись побачив, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ще одна людина увірвалися у квартиру, прижали ОСОБА_7 до стіни. ОСОБА_4 опинився біля нього, між ОСОБА_4 і ОСОБА_8 спочатку була перепалка, яка перейшла у штовханину і він побачив у ОСОБА_4 у правій руці ніж. ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_8 і останній відступив. Тоді ОСОБА_4 наніс удар по руці ОСОБА_8, а потім повернувся до ОСОБА_7 та вдарив його. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 стали збирати та виносити речі. Він розумів, що речі виносять незаконно, однак перелякався, що ОСОБА_4 і його вдарить, тому не зупиняв хлопців. Він помітив на підлозі кров і попросив ОСОБА_7 все помити. Жодної домовленості про проникнення у квартиру, здійснення розбійного нападу на мешканців квартири та заволодіння їхнім майном взагалі не було. Він хотів лише перевірити інформацію, надану йому двірником щодо неправомірності дій мешканців квартири НОМЕР_1. ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та хлопець на ім'я ОСОБА_9 замість того, щоб допомогти йому, скористались його пропозицією про перевірку квартири, щоб проникнути у цю квартиру та заволодіти майном потерпілих. Поведінка ОСОБА_4 для нього була несподіваною і він навіть не міг передбачити, що той так буде себе поводити. З квартири він виходив останній. На вулиці хлопцям він сказав занести пакети з речами до нього на роботу в кабінет, а наступного дня він усі речі потерпілим повернув. ОСОБА_7 перевірив і сказав, що усі речі є. ОСОБА_8 казав, що жодних претензій до нього не має. 16 лютого 2004 року він повідомив про те, що сталося своє керівництво і у нього забрали посвідчення та звільнили 10-м числом. Потім він поїхав в село працювати у лісництві, оскільки було скрутне матеріальне становище і у 2010 році його затримали. Наголошував на тому, що його ніколи не викликали в міліцію і він не знав, що перебував у розшуку. Цивільні позови потерпілих він не визнає, оскільки речі він не брав, а наступного дня деякі сам повернув.
Потерпілий ОСОБА_7 в суді показав, що 11 грудня 2004 року до нього у гості приїхав ОСОБА_8 Близько 00 годин 15 хвилин у двері подзвонили, він подивився у глазок і побачив двох людей. Він відкрив двері. В цей момент один з чоловіків показав якесь посвідчення, якого він не розгледів, оскільки було погане освітлення. Він покликав ОСОБА_8, щоб той подивився посвідчення. Від дверей він не відходив. Ці два чоловіки стояли перед ним. Коли він кликав ОСОБА_8, відкрилися двері під'їзду і зайшли ще троє чоловіків. В цей момент ОСОБА_2 сховав своє посвідчення і всі 5 осіб заштовхнули їх у квартиру. ОСОБА_4 вдарив його ножем по руці. Всі зайшли у велику кімнату, його посадили на стілець, ОСОБА_8 на диван. Його били по нозі і голові, потім почали звинувачувати у тому, що він привозить з Майдану людей та ґвалтує їх. ОСОБА_4 ще раз вдарив його ножем по обличчю. ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ходили по квартирі і щось шукали. ОСОБА_2 став вимагати у нього гроші. Він поклав декілька гривень на стіл, які ОСОБА_2 забрав собі. ОСОБА_4 при цьому постійно погрожував, вимагав ще гроші, він сказав, що грошей у квартирі не має. ОСОБА_4 сказав «все деребанити»і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали розбирати оргтехніку, збирати все в сумки, забрали плеєр, телефон-факс, системний блок, принтер, сканер, мобільний телефон, пляшку «Мартіні», а ОСОБА_2 наказав йому змити усю кров. На спинці стільця висіли штани у яких було 2 800 доларів і він бачив як особа на ім'я ОСОБА_9 забрав ці гроші та поклав у свою кишеню. ОСОБА_4 забрав барсетку ОСОБА_8 з документами та зняв з його руки золотий годинник. Також примусив ОСОБА_8 зняти перстень, погрожуючи при цьому відрізати палець. ОСОБА_2 ще забрав покривала, що були в крові з собою. Пішли вони десь приблизно о першій годині. Коли вони уходили, то пригрозили не звертатися у міліцію. Близько другої вони все ж таки викликали міліцію, а потім приїхала швидка допомога, яка забрала його та ОСОБА_8 Йому зробили дві операції, зашили руку та губу. З лікарні вони повернулися 12 грудня 2004 року, а 13 грудня 2004 року в неділю до них прийшов ОСОБА_2, який був у міліцейській формі, став вибачатися, повернув дві сумки з його речами, з речей ОСОБА_8 там нічого не було. З повернутих речей були системний блок, принтер, сканер та телефон-факс, годинник, а всього майна на суму 2 750 гривень. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.
Підтвердив свої показання потерпілий ОСОБА_7 під час очної ставки 9 грудня 2010 року з обвинуваченим ОСОБА_2 та під час очної ставки 20 квітня 2005 року з ОСОБА_4 (а.с.а.с.169-171, 180-187 т.1).
Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 11 грудня 2004 року він повертався з Одеси з відрядження і заїхав до свого знайомого ОСОБА_7 переночувати. Близько 00 годин 10 хвилин у двері подзвонили і ОСОБА_7 пішов відкрити двері, потім покликав його. Коли він підійшов до дверей то побачив, як ОСОБА_7, який тримав двері, вдарили ножем по руці і у квартиру зайшли ОСОБА_2 за ним ОСОБА_4 і ще троє осіб. ОСОБА_4 погрожував ножем, він сів в кімнаті на диван. ОСОБА_2 сказав, що вони привозять з майдану людей, хлопчиків, ведуть себе непристойно і якщо вони можуть прогодувати дітей, то зможуть підтримати і їх. ОСОБА_7 сказав, що у них нічого немає і ОСОБА_4 наказав віддати все, що у нього є. При цьому постійно махав перед ним ножем, порізав ОСОБА_7 обличчя, після того, як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_7, примусив зняти з руки золотий годинник, перстень. Годинник він зняв, а перстень не зміг, тоді ОСОБА_4 пригрозив йому, що відріже пальця. Тоді він якось зняв перстень та віддав ОСОБА_4 Той його потім повернув. Також він чув, що били ОСОБА_7 Чи бив його ОСОБА_2 він не бачив, вимагали у ОСОБА_7 гроші, але ОСОБА_2 ОСОБА_4 не зупиняв, ОСОБА_2 казав, що забираємо все і не залишаємо слідів.. Потім ОСОБА_4 сказав «Все деребаним», наказав збирати речі. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 почали розбирати комп'ютер, виносити апаратуру. ОСОБА_2 наказав ОСОБА_7, щоб той помив підлогу від крові. Коли виходили з квартири, то ОСОБА_4 забрав його барсетку з документами та з сумки забрав два мобільних телефони, порізав спинку дивану, а ОСОБА_2 зняв покривала, які були у крові та забрав їх з собою. Також пригрозили їм не викликати міліцію. ОСОБА_7 одразу як вони пішли став викликати міліцію, яка приїхала через годину, потім приїхала швидка допомога, забрали їх у лікарню. Близько 6 години ранку вони з лікарні поїхали додому.
Наступного дня до них прийшов ОСОБА_2 у формі працівника міліції, представився дільничним інспектором, став вибачатися перед ними, приніс деякі речі та пообіцяв повернути усі інші речі.
Свої покази потерпілий ОСОБА_8 підтвердив в ході проведення очної ставки 27 травня 2005 року з ОСОБА_4 (а.с.172-174 т.1).
Показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як на досудовому слідстві так і в суді є послідовними, сумнівів не викликають, а деякі неточності у показаннях потерпілих суд вважає такими, що виникли в зв'язку з тим, що пройшов тривалий час з моменту подій.
Прийнятими судом заходами доставити в суд свідка ОСОБА_5 не представилось можливим, в зв'язку з чим його покази, які він давав на досудовому слідстві були оголошені в судовому засіданні. Так, з показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що 11 грудня 2004 року він відпочивав у кафе разом з ОСОБА_6. Близько 23 години 30 хвилин до кафе зайшов у цивільному одязі дільничний інспектор ОСОБА_2 та попросив їх піти з ним, щоб побути в якості понятих у квартирі, де необхідно зробити огляд, оскільки, як їм стало відомо зі слів ОСОБА_2, хтось привозить туди людей та ґвалтує. Він та ОСОБА_6 погодились бути понятими, щоб допомогти ОСОБА_2 та разом з ним вийшли з кафе на вулицю. На вулиці ОСОБА_2 підійшов до двох чоловіків, які стояли біля кафе, одним був ОСОБА_4, його прізвисько «ОСОБА_4», його він декілька разів бачив раніше, а другим був ОСОБА_9, якого він не знав. Всі вони пішли до будинку, що на АДРЕСА_3, де він та ОСОБА_6 залишились чекати на вулиці, а ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 зайшли в під'їзд. Через декілька хвилин їх покликав ОСОБА_2 Вони всі стояли в коридорі біля квартири, яка розміщена на першому поверсі ліворуч, двері у квартиру були відчинені. Він з ОСОБА_6 слідом за ОСОБА_2 зайшли у квартиру, де вже знаходились ОСОБА_4 ОСОБА_9 та ще два чоловіки, як він зрозумів власники квартири. В квартирі ОСОБА_2 сказав їм чекати на кухні, що вони і зробили. Він чув, що в кімнаті розмовляли на підвищених тонах, а через хвилин 15-20 їх покликав ОСОБА_2 і сказав забирати речі, що стояли в пакетах в коридорі. Коли він зайшов у кімнату, то побачив, що один з власників квартири сидів на дивані і біля нього стояв ОСОБА_4, другий сидів на стільці біля ОСОБА_9. У другого власника квартири була кров на обличчі, також він побачив кров на стіні та підлозі. Він одразі вискочив з кімнати, а ОСОБА_2 сказав йому, що все нормально та вказав на поліетиленові пакети, з яких виглядала апаратура, сказавши, щоб вони виносили їх на вулицю. Пізніше він дізнався, що ніякого огляду квартири ОСОБА_2 проводити не потрібно було, а ці речі ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 викрали (а.с.119 120 т.1).
Дані покази свідок ОСОБА_5 підтвердив також в ході очної ставки 28 березня 2005 року з потерпілим ОСОБА_7 та в ході проведення очної ставки 17 травня 205 року з ОСОБА_4 (а.с. а.с. 175-177, 166-169 т.1).
Свідка ОСОБА_6 прийнятими судом заходами також не надалось можливим доставити в судове засідання, в зв'язку з чим його покази, які ним надавались на досудовому слідстві були оголошені в суді. З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що 11 грудня 2004 року він разом з ОСОБА_5 знаходились у кафе і пили пиво. Близько 23 години 30 хвилин до них підійшов дільничний інспектор ОСОБА_2, який був у цивільному одязі і запропонував їм піти з ним на якусь квартиру для її огляду, де вони будуть присутніми як поняті. ОСОБА_2 їм сказав, що надійшла заява про те, що хтось привозить з майдану людей та ґвалтує їх, а тому необхідно зробити огляд квартири. Вони пішли разом з ОСОБА_2 На вулиці вже ОСОБА_2 чекали ОСОБА_4 та невідомий хлопець. Всі вони пішли до будинку на АДРЕСА_3. Першими у під'їзд зайшли ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невідомий хлопець. Через декілька хвилин їх покликав ОСОБА_2 Коли вони зайшли у квартиру, то ОСОБА_2 сказав чекати їм на кухні, а сам пішов у кімнату, де відбувалась якась розмова на підвищеним тонах. Через хвилин 15-20 їх покликав ОСОБА_2 і сказав виносити речі, які знаходились у поліетиленових пакетах та стояли у коридорі і сказав їм, що він їх конфіскує. Вони пішли з речами, а потім їх наздогнали ОСОБА_2 та невідомий чоловік, який також ніс якісь речі. Пізніше він дізнався, що ніякого огляду ОСОБА_2 не проводив і речі були викрадені. (а.с.129-131 т.1).
Винність підсудного ОСОБА_2 також підтверджується і письмовими доказами, які перевірені судом під час судового слідства:
-даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 3 березня 2005 року, згідно яких ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 та пояснив, що саме він разом з ОСОБА_2 та ними ходили до квартири потерпілих, щоб зі слів ОСОБА_2 провести її огляд (а.с.161 т.1).
-даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 11 березня 2005 року, згідно яких ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4, пояснивши, що саме ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 та іншими ходили у квартиру потерпілих і виносили з цієї квартири речі (а.с.160 т.1).
-даними протоколу огляду та вилучення від 14 грудня 2004 року згідно яких у потерпілого ОСОБА_7 було вилучено системний блок, принтер комп'ютерний Епсон, сканер, телефон-факс, які були передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 (а.с.59-60, 62).
Допитана і суді в якості свідка ОСОБА_3 показала, що з ОСОБА_2 вона проживає з 2005 року. Вони перебувають у шлюбних відносинах, жили за рахунок домашнього господарства. ОСОБА_2 виховує її трьох дітей, він їм як батько. Працював ОСОБА_2 у лісництві і ніколи не переховувався.
Згідно вироку Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, спрямованому на заволодіння чужим майном у великому розмірі та засуджено за ч.4 ст. 187 КК України.
Доводи підсудного ОСОБА_2 та захисника про недоведеність попередньої змови у скоєнні розбійного нападу спростовують дослідженими судом в сукупності матеріалами справи, з яких вбачається, що ще до початку розбійного нападу між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та особою щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження виникла домовленість. При цьому під час вчинення злочину їх дії були організованими та узгодженими, вони разом увірвались в квартиру потерпілого ОСОБА_7, при цьому разом утримували потерпілих, наносили тілесні ушкодження, виносили в подальшому речі потерпілих з квартири, що свідчить про попередню змову учасників нападу з метою заволодіння чужим майном.
Доводи підсудного ОСОБА_2 та його захисника про неправильну кваліфікацію дій підсудного та перекваліфікацію його дій на ч.2 ст. 367 КК України, зазначаючи при цьому, що на час вчинення злочинних дій ОСОБА_2 перебував на посаді дільничного інспектора міліції, спростовуються дослідженою в суді копією особової справи підсудного ОСОБА_2, з якої вбачається, що ОСОБА_2 написав рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Згідно подання начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві цей рапорт ним був написаний 2 грудня 2004 року. Рапорт ОСОБА_2 до наказу було передано 9 грудня 2004 року. Згідно з наказом від 10 грудня 2004 року лейтенанта міліції ОСОБА_2, дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Дарницького районного управління, звільнено з органів внутрішніх справ з 10 грудня 2004 року (а.с.151 т.1), тобто на час вчинення злочинних дій, тобто 11 грудня 2004 року ОСОБА_2 в правоохоронних органах не працював.
На перевірку доводів ОСОБА_2 про те, що ним приймались рішення про відмову в порушенні кримінальних справ у період з 10 по 15 грудня 2004 року на запит щодо долучення до матеріалів справи копій постанов про відмову в порушенні кримінальних прав, винесених ОСОБА_2 в період часу з 10 грудня по 15 грудня 2004 року надана відповідь про те, що матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ за 2004 рік на підставі наказу МВС України № 519 від 4 червня 2002 року знищені по закінченню терміну зберігання, в зв'язку з чим надати їх не має можливості (а.с.120 т.2).
Отже, невизнання ОСОБА_2 своєї вини в скоєнні інкримінованих йому злочинів, суд розцінює як його спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи та аналізуючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в ході судового слідства.
Дії підсудного ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.4 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих та погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_2 самовільно присвоїв владні повноваження тобто звання службової особи при вчиненні суспільно-небезпечних діянь, тобто скоїв злочин, передбачений ст.353 КК України.
Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_2 покарання суд визнає усвідомлення неправомірності своєї поведінки, висловлення жалю з цього приводу.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість злочинів та обставини справи, дані про особу підсудного ОСОБА_2, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, займався суспільно-корисною працею, є особою, яка постраждала від катастрофи на ЧАЕС, позитивно характеризується за місце проживання та роботи (а.с.149-150 т.2) та приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 за ст. 187 КК України у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією закону з конфіскацією майна, за ст. 353 КК України у виді обмеження волі.
Судом враховується, що згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару та виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи, що частина речей була повернута потерпілому ОСОБА_7 саме підсудним ОСОБА_2, а злочинні дії вчинення декількома особами, суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення з підсудного ОСОБА_2 матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки судом встановлено, що у злочинних діях приймали участь декілька осіб, речі потерпілому ОСОБА_8 повернуті не були.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує психічні та душевні страждання потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості і вважає правильним визначити розмір моральної шкоди для потерпілого ОСОБА_7 10 000 гривень, для потерпілого ОСОБА_8 -5 000 гривень.
В зв'язку з наведеним цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню.
Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
визнати ОСОБА_2 винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та ст. 353 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ст. 353 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 20 жовтня 2010 року (а.с.68-70 т.2).
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму моральної шкоду у розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 суму матеріальної шкоди у розмірі 1 700 гривень (одна тисяча сімсот гривень) та суму моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень (п'ять тисяч гривень).
Речові докази залишити потерпілому ОСОБА_7 (а.с.61,62 т.1).
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя