Справа № 2602/805/12
"05" липня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Просалової О.М.,
при секретарі Линичук Ю.П.,
за участю прокурора Демчишена А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, яка народилася у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, має вищу освіту, не одружена, не працює, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1, не судима,
- за ч.1 ст. 213 КК України,
ОСОБА_1 15 березня 2012 року умисно з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, маючи державну реєстрацію, але не маючи спеціального дозволу (ліцензії), одержання якої передбачено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року, в порушення вимог ч.1 ст.4 Закону України «Про металобрухт», яка регламентує, що операції з металобрухтом (заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних металів і кольорових металів) здійснюється лише спеціальними металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами; ч.10 ст.4 Закону, де зазначено, що збирання, заготівля, переробка, реалізація промислового металобрухту фізичним особам забороняється; ч.3 ст.5 Закону, яка вказує на те, що обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність у заявника об лаштованої земельної ділянки, яка повинна мати бетонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин; за відсутності спеціальної ділянки з твердим покриттям, знаходячись в побутовому металевому приміщенні напроти будинку АДРЕСА_2, без оформлення акту приймання, використовуючи найманого робітника ОСОБА_2, здійснювала прийом від громадян брухту кольорових та чорних металів за ціною:
-брухт міді -50 гривень за 1 кг;
-брухт алюмінію -8 гривень за 1 кг;
-брухт чорних металів -1 гривня 50 копійок за 1 кг.
15 березня 2012 року ОСОБА_1, використовуючи робітника ОСОБА_2 близько 13 години умисно з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, знаходячись в побутовому металевому приміщенні напроти будинку АДРЕСА_2 прийняла у ОСОБА_3 1 кг алюмінію та 3 кг металобрухту чорного металу, за що сплатила останній 23 гривні.
Цього ж дня близько 13 години 30 хвилин за наведених вище обставин прийняла у ОСОБА_4 2 кг міді, за що сплатила останній 100 гривень.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 винною себе визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому та суду показала, що дійсно не маючи ліцензії та в недозволено законом місці вона приймала металобрухт. Робила це, щоб заробити собі гроші на лікування. Просила суворо її не карати та не позбавляти волі.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299, 301-1 КПК України поясненнями підсудної ОСОБА_1, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вважає доведеною винність ОСОБА_1 у здійсненні операції з брухтом кольорових і чорних металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбаченого законодавством та кваліфікує її дії за ч.1 ст.213 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання, згідно ст.67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані що характеризують особу підсудної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, приймаючи до уваги відношення підсудної до вчиненого, враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази -а.с.43, 51 -передати в дохід держави; а.с. 62 -знищити.
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя