Справа № 2-4582/12
іменем України
"05" липня 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на його частку, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на його частку -квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності відповідачці на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 20 грудня 2002 року. Вважаючи, що ними, як подружжям, в період шлюбу за спільні кошти було набуто вказане майно, відтак воно належить їм на праві спільної сумісної власності, й має бути визнано за ним право власності на Ѕ його частку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04 липня 2012 року (а.с.52), позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили їх задовольнити. Вважаючи, що вказане майно набуто за спільні кошти сторін у період шлюбу, відтак воно має належати їм на праві спільної сумісної власності, проте відповідач відмовляється у добровільному порядку визнавати за ним право власності на його частину, та належним чином провести юридичне оформлення його майнових прав, вважаючи квартиру особистою власністю, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана не у період шлюбу, а після розірвання шлюбу нею й виключно за її особисті кошти, шляхом внесення інвестиційних коштів у її будівництво на підставі укладеного між нею та АТХК «Київміськбуд»Інвестиційного контракту № 21112 від 12 жовтня 2000 року, а тому квартира не може бути предметом спільної сумісної власності подружжя. Також просила суд зверути увагу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року, яким частково скасоване рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання свідоцтва про право власності на квартиру, відмовлено.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає відмові у його задоволенні із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є колишнім подружжям; в шлюбі перебували з 18 квітня 1997 року (а.с.17) по 14 травня 1998 року (а.с.18).
Квартира, яка є предметом спору, була набута відповідачкою на підставі укладеного між нею та АТХК «Київміськбуд»Інвестиційного контракту № 21112 від 12 жовтня 2000 року (а.с.55-59), тобто не в період шлюбу.
Згідно Свідоцтва про право власності на квартиру від 20 грудня 2002 року ОСОБА_2 є одноособовим власником вказаної квартири (а.с.60). Вказана квартира є однокімнатною, жилою площею 32,1 кв м, загальною площею 75 кв м, в якій зареєстрована та проживає ОСОБА_2 (а.с.26).
Право власності, відповідно ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якшо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року, яким частково скасоване рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання свідоцтва про право власності на квартиру, відмовлено (а.с.21-25, 26-27).
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином, як встановлено судами згідно вказаних рішень, спірна квартира не є спільною сумісною сласністю сторін, а правомірно одноособово набута ОСОБА_2, тому позивач не вправі претендувати на її частку, як на майно, що набуте в період шлюбу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, ч.3 ст. 61, 62, 64, 83, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на його частку -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.