Справа № 2-4034/12
іменем України
"04" липня 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа -ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, суд -
Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа -ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору. Мотивуючи свої вимоги тим, що 13 липня 2006 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № Д 06-01-48 МК про надання кредитних коштів на споживчі потреби в сумі 206 020 грн. 00 коп., на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів з терміном погашення кредиту в строк до 20 липня 2009 року з оплатою 21% річних (п.1.1, 1.2, 1.3, 3.1). З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ними був укладений договір застави автотранспорту та договір поруки між банком та ОСОБА_2 від 13 липня 2006 року. На даний час відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Вважає, що вказаний кредитний договір та Додаток № 1 до нього необхідно розірвати за рішенням суду на підставі ст.ст. 651, 652 ЦК України, оскільки при виконанні нею вказаного договору банком були допущені істотні порушення його умов, що поклали на неї додаткові витрати, про які банком до сьогодні її не було повідомлено, та на які вона не розраховувала під час укладення кредитного договору. Так, знайомлячись із детальним розрахунком заборгованості, вона виявила, що відповідач безпідставно нараховує пеню та відсотки всупереч умов договору, графіку погашення кредиту та відсотків -Додаток № 1 до договору. Крім того, вона не розуміє куди поділися кошті, які вона сплачувала за користування кредитом в період з 13 жовтня 2006 року по 28 серпня 2008 року по п»яти квитанціям всього на суму 23 403 грн. 94 коп., які, вважає, банк незаконно привласнив. Після укладення вказаного договору вона належним чином виконувала його умови по поверненню кредиту та сплаті незаконних відсотків, проте у зв»язку зі світовою кризою наприкінці 2008 року, яка негативно позначилася на її бізнесі та фінансовому стані, вона проти своєї волі не змогла належним чином виконувати умови кредитного договору, зазначену обставину вважає істотною зміною обставин, що також впливає на розірвання договору. Оскільки банк не бажає в добровільному порядку розривати з нею кредитний договір, з умовами якого вона не погоджується, вона звернулась до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12 липня 2011 року (а.с.61), позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив їх задовольнити: розірвати кредитним договір № Д 06-01-48 МК та Додаток № 1 до нього від 13 липня 2006 року, укладений між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк»з 14 липня 2006 року з підстав істотної зміни обставин та істотного порушення договору з боку банку.
В судовому засіданні представник відповідача Стадніков Д.В., діючий на підставі довіреності від 22 липня 2010 року (а.с.90), позовні вимоги не визнав у цілому, просив відмовити у їх задоволенні за безпідставністю, не бажаючи розривати кредитний договір з позивачкою, вважаючи відповідача добросовісним кредитодавцем, з боку якого не вчинялись дії по істотній зміні обставин чи то істотного порушення умов кредитного договору.
Третя особа -ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином -рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Надіслав на адресу суду телеграму про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог (а.с.85).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають відмові у їх задоволенні із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних (зобов»язальних) відносинах.
13 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений кредитний договір № Д 06-01-48 МК про надання позивачці кредитних коштів на споживчі потреби в сумі 206 020 грн. 00 коп., на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів з терміном погашення кредиту в строк до 20 липня 2009 року та з оплатою 21% річних (п.1.1, 1.2, 1.3, 3.1). (а.с.86-87, 6). З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ними був укладений договір застави автотранспорту та договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_2 від 13 липня 2006 року (а.с.40-41).
Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Зміст договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони погодили умови договорів своїми підписами, їх згода щодо укладення договору застави посвідчена нотаріально (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу) 13 липня 2006 року (а.с.40-41).
Як встановлено в ході судового розгляду справи позивачка не виконує взяті на себе зобов»язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимог Кредитного договору (а.с.91-94).
На даний час ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором у сумі 170 800 грн. (а.с.91-94).
Позивач вважає, що підставою для розірвання кредитного договору та додатку до нього на підставі ст.ст. 651, 652 ЦК України є істотна зміна обставин, а саме те, що відповідач одноособово, без її згоди вніс зміни до договору щодо підвищених відсотків за користування кредитом та сплати пені, а також з підстав дії світової кризи, яка негативно позначилася на її бізнесі та фінансовому стані, що унеможливлює виконання вказаного договору.
Суд, надавши правову оцінку даним доводам, та з урахуванням вимог закону, вважає їх безпідставними, оскільки судом встановлено, що істотних змін обставин при укладенні договору, істотного порушення договору другою стороною (банком) не було. Так, судом встановлено, що будь-які умови договору у цілому, у тому числі, відсоткова ставка за користування кредитом, розмір та умови сплати пені з дня укладання сторонами не змінились. Оскільки позивач неналежним чином виконує умови кредитного договору до неї застосовуються штрафні санкції (пеня) та підвищена відсоткова ставка за користування кредитом, передбачені умовами кредитного договору - главами 3, 4 вказаного договору.
Так, відповідно до п.3.2 Кредитного договору при порушенні позичальником зобов»язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.3.1, 3.3 даного Договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, визначеної в п.3.1 даного договору, розрахованої від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого із зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 цього договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.1, 2.2.8, 3.3 цього договору, винагороди та комісії, що передбачені п.п.3.5, 3.7 цього договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язався сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня (п.4.1 Кредитного договору). При непогашенні кредиту в термін, встановлений п.п. 1.3, 2.3.1, 3.3 цього договору, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості (п.4.4 Договору). При порушенні позичальником зобов»язань по погашенню кредиту в порядку й терміни згідно Графіку погашення кредиту і відсотків, оформленого у вигляді Додатку 1 до цього договору, який є його невід»ємною частиною, позичальник сплачує банку пеню за кожен день порушення вказаного графіку при затримці платежу: на 1-9 днів -у розмірі 9% від суми своєчасно непогашеної частини кредиту за кожен день прострочення; на 10 та більше днів -у розмірі 10% від суми своєчасно несплаченої частини отриманого кредиту за кожен день прострочення, тощо.
Відповідно до ст.ст. 6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Позивач, відповідно до оспорюваного Кредитного договору, засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність виконувати умови договору.
Зміна або розірвання договору, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, позивач, посилаючись на ч.1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України про визнання оспорюваних договорів недійсними, суд вважає дані вимоги безпідставними. Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, порушення яких судом не встановлені.
Для визнання правочину недійсним суду слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Проте такі обставини судом не встановлені.
В ході розгляду справи судом встановлено, що укладений сторонами кредитний договір не суперечить законові, іншим актам законодавства; особи, які вчиняли вказаний правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі; укладена сторонами угода не мала на меті приховати іншу угоду й з іншими правовими наслідками, й те, що сторонами укладена саме та угода, яку вони дійсно мали на увазі; істотних змін обставин при укладенні договору, істотного порушення договору другою стороною не було, а тому немає правових підстав для застосування наслідків, передбачених для недійсних угод (ст.216 ЦПК України), та розірвання кредитного договору на підставі ст.ст. 651, 652 ЦК України.
Суд вважає, що оспорюваний кредитний договір та Додаток № 1 до нього у цілому, його умови відповідають вимогам, встановленими ст.ст. 3, 6, 13, 192, 203, 205, 207, 208, 533, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», Правилам надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року; його умови не порушують права позивача, як споживача, істотних змін обставин при укладенні договору, істотного порушення договору другою стороною не було, а відтак позовні вимоги є безпідставними й підлягають відмові у їх задоволенні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача у цілому не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 3, 6, 13, 192, 203, 205, 207, 208, 533, 626, 627, 628, 629, 651, 652 ЦК України керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа -ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору -відмовити.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через п»ять днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини в канцелярії суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.