Рішення від 17.07.2012 по справі 2-1103/11

ун. № 2-1103/11

пр. № 2/2608/61/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року

У. н. 2608/1103/11

№ п 2/2608/61/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року Святошинським районним судом міста Києва в складі

головуючого-судді Мазур І.В.

при секретарі Сіряченко Я.В.

з участю позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-ті особи Головне управління житлового забезпечення Київської міської ради (КМДА) про визнання права власності, виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, 3-ті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне Управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання права власності, виселення, при цьому мотивувала це тим, що згідно рішення Київської міської Ради №30 від 28.10.2003 р. її покійного діда ОСОБА_6 було реабілітовано, а будинок АДРЕСА_1 , який було вилучено у діда, був повернутий її матері ОСОБА_7, при цьому Управління житлового забезпечення вирішило передати відповідачці однокімнатну квартиру з метою виселення останньої з вищезазначеного будинку.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник заперечував проти позовних вимог.

Третя особа не з'явилась в судове засідання, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_6, якого у 1937 році було репресовано та невинно розстріляно. Його майно, у тому числі вищезазначений будинок, було передано місцевим органам державної влади, які в свою чергу заселили в цей будинок мешканців в т.ч. ордер в установленому законом порядку на одержання квартири в даному будинку одержала і відповідачка по справі.

26.11.1970 року Виконавчим Комітетом Києво-Святошинської ради народних депутатів ордер за № 004367 на право заняття квартири АДРЕСА_1 в службовому приміщенні, як вчительці за місцем роботи було видано відповідачці.

19.10.2004 року Рішення 3 278 будинок був переданий у комунальну власність Святошинського району м.Києва.

Відповідачка приватизувала квартиру, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло за 928 від 18 липня 2005 року, яке на час розгляду справи в установленому законом порядку не скасовано.

У відповідності до п.9 Постанови Верховної Ради України Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»від 24 грудня 1993 року -«Не можуть бути повернені жилі будівлі, будинки реабілітованому (його спадкоємцям першої черги), якщо первинному набувачу вони були передані правомірно і знаходяться у його власності…».

Тобто правових підстав для виселення відповідачки з її квартири немає.

Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Київської міської ради рішенням №30 від 28.10.2003 року доручила Головному управлінню житлового забезпечення спільно із Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією відселити мешканців будинку АДРЕСА_1, а будинок повернути матері Позивачки ОСОБА_7.

На виконання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Київської міської ради №30 від 28.10.2008 року Головне управління житлового забезпечення передало Святошинській районній у м. Києві державні адміністрації для відселення відповідачки однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Ленінградська районна рада народних депутатів своїм рішенням від 12.04.94 року № 11 дала згоду на відчуження будинку з комунальної власності району та на передачу його у власність ОСОБА_7

Позивачка являється онукою покійного ОСОБА_6 та дочкою покійної ОСОБА_7, та являється спадкоємцем останньої за заповітом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Питання визначення технічного стану житлових будинків також належить до повноважень місцевих органів влади. Вони самостійно на підставі результатів комісійного обстеження житлових будинків визначають будинки, які підлягатимуть реконструкції чи знесенню. Рішення стосовно непридатності житлового будинку (житлового приміщення) для проживання (в тому числі у зв'язку з аварійним станом конструктивних елементів), про використання непридатного для проживання житлового будинку (житлового приміщення) з іншою метою (переведення у нежитловий фонд) або про знесення цього будинку приймаються відповідною місцевою радою на основі висновку комісії.

Визнання житлового будинку непридатним для проживання врегульовано статтею 7 Житлового кодексу Української РСР та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 N 189.

Згідно довідки комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району від 03.03.06 р. №9671 будинок АДРЕСА_1 рішенням виконкому Ленінградської райради №186/2 від 14.04.1986 р. визнаний не придатним для проживання .

Відповідно до ст.ст. 113, 50 ЖК УРСР, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Статтею 380 ЦК України визначено поняття житлового будинку. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 не придатний для проживання, а отже не може бути виділеним у власність як житловий будинок.

Правові підстави для визнання права на спірну квартиру за позивачкою відсутні.

Суд вирішує спір відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, виходячи з поданих сторонами доказів, їх доведеності та переконливості.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмеженний у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки про визнання права власності та виселенні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст.209,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: