Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0604/2-1007/12
Категорія 30
24 липня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року, -
встановила:
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідачів та після уточнення позовних вимог просила визнати неправомірними та такими, що завдають шкоди її законним інтересам, особистим немайновим та майновим правам, дії відповідачів, визнати незаконною інформацію щодо її чоловіка, визнати неправомірними дії відповідачів щодо розголошення особистої інформації, зобов'язати відповідачів відшкодувати витрати у зв'язку з придбанням ліків в сумі 2203,12 грн. та моральну шкоду в сумі 37 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом першої групи по захворюванню: розсіяний склероз, у зв'язку з чим не може самостійно пересуватися та піклуватися про себе. Вона проживає разом з чоловіком у частині будинку свого покійного батька. В цьому ж будинку проживає її сестра - ОСОБА_4 зі своєю дочкою - ОСОБА_5, поряд з ними проживає брат - ОСОБА_6. Ще одна сестра - ОСОБА_3 зареєстрована також в даному будинку, однак фактично проживає за іншою адресою. Хоча вони всі є однією родиною, однак її сестри, брат, племінниця протягом 15 років втручаються в їх з чоловіком особисте життя, провокують на сварки, роблять все щоб вони з чоловіком не могли спокійно жити у будинку та користуватися спільною земельною ділянкою. Відповідачі поширюють неправдиві відомості щодо неї та її чоловіка, чим заподіяли позивачці матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд визнав недостовірною інформацію про те, що чоловік позивачки - ОСОБА_7 погрожує лікарям, викладену ОСОБА_3 у зверненні від 26.07.2011 року до головного лікаря комунальної установи Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги ОСОБА_8 Також, судом визнано недостовірною інформацію поширену ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_7 є злочинцем.
Крім того, суд першої інстанції стягнув на користь позивачки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди по 100 грн. з кожної та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове яким відмовити у позові за безпідставністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, грубо порушені норми матеріального та процесуального права. А саме порушені ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України, та ст. ст. 10, 277, 1167 ЦК України.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди по 100 грн. та в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційнеі скарги підлягають відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірні правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст. 32, 40, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 277, 297, 1167 ЦК України.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Відповідно до ст. 201 ЦК України здоров'я, честь та гідність є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, фізична особа має право на особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з частиною третьою цієї статті Закону негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Відповідно до роз'яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Пунктом 15 зазначеної постанови Пленуму передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні довела у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України факт поширення ОСОБА_4 негативної та недостовірної інформації стосовно чоловіка позивачки ОСОБА_9, що останній «зек, злочинець» та факт недостовірної інформації, що ОСОБА_9 погрожує лікарям, викладену ОСОБА_10 у зверненні від 26.07.2011 року до головного лікаря комунальної установи Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 згідно з вимогами ст. 277 ЦК України та ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростували докази позивачки і не довели що поширена ними інформація є достовірною, такою, що відповідає дійсності.
Тому, даючи оцінку доказам в їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку задовольняючи позовні вимоги в частині визнання вказаної інформації недостовірною.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що судом не обґрунтовані підстави стягнення на користь позивачки моральної шкоди.
Зокрема, як видно із змісту судового рішення, а також встановлених доказів по справі, розповсюджена недостовірна інформація про чоловіка позивачки опосередковано порушує її особисті немайнові права, як подружжя.
Суд врахував характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка, виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, тому в цій частині позовні вимоги задовольнив частково.
Суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення з них матеріальної шкоди, оскільки положеннями ст. 16 ЦК України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання дій фізичних осіб неправомірними, а підставою для відмови у задоволенні відшкодування матеріальної шкоди є відсутність доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між діями відповідачів та завданою матеріальною шкодою, на що суд і посилається в своєму рішенні.
Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачкою вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянти посилаються на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді