Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0609/2-1617/12
Категорія 51
24 липня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Кочетова Л.Г., Худякова А.М.
з участю секретаря
судового засідання Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до центральної міської лікарні №1 управління охорони здоров'я м. Житомира про визнання наказів №212 від 17.10.2011 р., №327-ос від 27.12.2011 р. неправомірними та скасування їх, визнання звільнення з займаної посади необґрунтованим та протиправним, поновлення на посаді лікаря-рентгенолога центральної міської лікарні №1 управління охорони здоров'я м. Житомира, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року, -
встановила:
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Центральної міської лікарні №1, в якому просила визнати дії керівництва та видані ним накази від 17.10.2011 року № 212 та №327-ос від 27.12.2011 року неправомірними та скасувати їх, визнати звільнення з займаної посади необґрунтованим та протиправним, зобов'язати поновити її на посаді лікаря - рентгенолога ЦМЛ №1 з моменту звільнення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 25 травня 1988 року працювала на посаді лікаря - рентгенолога ЦМЛ №1 м. Житомира. 17 жовтня 2011 року наказом головного лікаря за невиконання припису СЕС, порушення професійної та трудової дисципліни, вимог посадової інструкції їй було оголошено догану, а наказом від 27 грудня 2011 року її звільнено із займаної посади. Вважає дії відповідача незаконними.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду позивач подала апеляційну скаргу, де просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно дослідженні докази та неналежно дана їм оцінка судом. Неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як видно із матеріалів справи, позивач 25 травня 1988 року була прийнята на посаду лікаря - рентгенолога центральної міської лікарні № 1 м. Житомира.
19 вересня 2011 року наказом головного лікаря ЦМЛ № 1 м. Житомира № 188 за порушення професійної етики та деонтології під час виконання лікарем ОСОБА_2 функціональних обов'язків, що призвело до скарги пацієнтки ОСОБА_3 від 09.09.2011 року, оголошено догану. Вказане дисциплінарне стягнення позивачем не оскаржувалося (а.с. 34).
20 вересня 2011 року з метою запобігання виникненню конфліктних ситуацій та на виконання припису державної санітарно-епідеміологічної служби м. Житомира, завідуючим поліклінікою № 2 ЦМЛ № 1 м. Житомира Журбенко П.Ю. видано розпорядження №730 про подальше дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової та виконавчої дисципліни, заборони знаходження сторонніх осіб та родичів в службовому приміщенні в робочий час, дотримання загальних положень та виконання посадових обов'язків медичними працівниками рентгенологічного відділення поліклініки № 2, з яким ознайомилася позивач, але від його виконання та підпису відмовилася, про що було складено відповідний акт (а.с. 8-9).
Наказом головного лікаря ЦМЛ № 1 м. Житомира від 17 жовтня 2011 року № 212 за невиконання припису СЕС №5-01/6345 від 16.09.2011 року, повторне порушення професійної та трудової дисципліни, а саме надання недостовірної інформації за місцем роботи пацієнтки ОСОБА_3 з вимогою відсторонити її від роботи, невиконання вимог посадової інструкції (залучення до опису рентген знімків молодшого медичного персоналу), ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с. 6).
27 грудня 2011 року наказом головного лікаря ЦМЛ № 1 м. Житомира № 327-ос за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, звільнено ОСОБА_2 із займаної посади з 28.12.2011 року по ст. 40 п.3 КЗпП України (а.с. 7).
Згідно вимог статті 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджені обставини порушення позивачем трудової дисципліни, посадових обов'язків та неналежне виконання розпоряджень адміністрації ЦМЛ №1 м. Житомира.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно п.3 ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем при застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень та її звільненні були порушені вимоги трудового законодавства і сама ОСОБА_2 таких доказів суду не надала.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачкою вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді