ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
19 липня 2012 року 12 год. 54 хв. № 2а-7270/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 19 липня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур»(надалі також -«Позивач», ТОВ «НКФ «Контур») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також -«Відповідач», «ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року № 0000915668; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року № 0001015668; зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби подати до органу Державного казначейства України висновок щодо бюджетного відшкодування суми в розмірі 795 000,00 грн. на рахунок ТОВ «НКФ «Контур»26006001040633 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року № 0000915668 та від 25 квітня 2012 року № 0001015668 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.
Крім того, представник Позивача посилається на те, що ТОВ «НКФ «Контур»було здійснено всі обов'язкові вимоги для отримання бюджетного відшкодування, які передбачені статтею 200 Податкового кодексу України.
Представники Відповідача -Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Державної податкової служби, -в судових засіданнях проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначали про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок не заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Держаної податкової служби України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НКФ «Контур».
За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт від 3 квітня 2011 року № 2/15-6/075/32735812, яким встановлено наступні порушення:
- пункту 200.1, 200.4, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 795000,00 грн. Враховуючи вимоги пункту 200.14 Податкового кодексу України встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 461667,00 грн та листопад 2011 року на суму 333333 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року №0000915668 форми В1, яким за порушення пункту 200.4, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «НКФ «Контур»795000,00 грн. та нараховано 198750,00 грн. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року №0001015668 форми В2, яким за порушення пункту 200.4, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «НКФ «Контур»збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 795000 грн. (по декларації від 17 серпня 2011 року №394260 за звітний період «липень 2011 року»на суму 461667,00 грн. та по декларації від 20 грудня 2011 року №2812337 за звітний період «листопад 2011 року»на суму 333333,00 грн.)
Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства та протиправними, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2012 року №0000915668 та від 25 квітня 2012 року № 0001015668, - як рішень суб'єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно зі пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином, оскільки Позивач не підпадав під категорію осіб визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу, та оскільки в нього виникла різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, ним до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (правонаступник Відповідача) подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 795 000,00 грн.
Згідно із підпунктом 4.6.4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі також -«Порядок»), затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 (станом на момент розгляду справи втратив чинність), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2). Підпунктом 4.6.5. пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).
Керуючись нормами Податкового кодексу та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість Позивачем разом з декларацією за грудень 2011 року подано:
- довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, згідно якої залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а саме «грудень 2009 року», за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду, становить 795032,00 грн. Частина залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування фактично сплачена отримувачем, товарів/послуг постачальниками товарів та послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - включена до податкових зобов'язань у декларації у попередніх звітних періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних періодів або не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування становить 795000,00 грн.( додаток 2)
- розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого сума, що підлягає сплаті становить 795000,00 грн. (додаток 3).
- заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4).
Судом встановлено, що декларація за звітний період «грудень 2011 року»з додатками заповнена та подана відповідно до вимог, які встановлені пунктом 4 розділу V Порядку, оскільки до декларації додано всі додатки, як того вимагає чинне законодавство для отримання бюджетного відшкодування та числові значення в додатках відповідають відповідним рядкам в декларації.
ТОВ «НКФ «Контур»задекларовано суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у грудні 2011 року в розмірі 795000,00 грн. Частина залишку від'ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді та не погашена податковим зобов'язанням податкових періодів складається із грудня 2009 року. Зазначену суму було оплачено у червні 2011 року у розмірі 461667,00 грн. та у жовтні 2011 року у розміріі 333333,00 грн.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, згідно пояснень представників Відповідача було не заявлення ТОВ «НКФ»Контур»до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які були сплачені у червні 2011 року та жовтні 2011 року, тобто не визначення Позивачем як бюджетне відшкодування відповідних сум у наступних податкових періодах (у липні 2011 року та листопаді 2011 року відповідно).
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в підпункті 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 та в пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.
Таким чином, сума, розрахована за правилами статті 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування йі підлягає поверненню з бюджету. При цьому законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Зі змісту вищевикладеного, слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.
Зі змісту Акту перевірки (а.с.14) вбачається, що перевірці підлягала первинна документація, яка підтверджує здійснення фінансово-господарських відносин Позивача з його контрагентом. Будь-яких порушень вимог щодо оформлення, складання та фактичного виконання операцій між Позивачем та його контрагентом в ході перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не встановлено, як і, зокрема, не заперечувалось представниками Відповідача під час розгляду справи Судом.
Крім того, в ході перевірки Відповідачем не виявлено і порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність платника. Відповідачем не заперечується і факт сплати Позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит, як і не спростовується факт оплати сум податку на додану вартість контрагентами Позивача за перевіряє мий період до Державного бюджету.
Таким чином, оскільки у Позивача наявне документальне підтвердження розміру сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, що не заперечується Відповідачем, за відсутності доказів порушення Позивачем вимог наведених норм Податкового кодексу, які б позбавляли його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, Суд прийшов висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для зменшення Позивачу розміру бюджетного відшкодування на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Також Суд звертає увагу на те, що пунктом 200.15 статті 200 Податкового Кодексу передбачено, що в разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З приводу вищезазначеного Суд звертає увагу на наступне. Обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права, що полягає у зобов'язанні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби подати до органу Державного казначейства України висновок щодо бюджетного відшкодування суми в розмірі 795000,00 грн. не відповідає його змісту, оскільки спрямовані на майбутнє (на майбутню бездіяльність податкового органу тощо). Таким чином, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання Відповідача подати до органу Державного казначейства України висновок щодо бюджетного відшкодування суми, завдання адміністративного є завжди захист порушеного права чи інтересу.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року №0000915668 та від 25 квітня 2012 року №0001015668 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів й у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2012 року №0000915668 та від 25 квітня 2012 року №0001015668, винесені щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур»
3. У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська