"17" квітня 2012 р. м. Київ К-18375/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008 по справі № 13/71/07-АП (22-а-816/08)
за позовом Виробничо-торгівельного підприємства "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про скасування рішення, -
Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 05.09.2006 № 0001602303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60 498,96 грн.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями податкової інспекції проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання Підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства по за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, у ході якої встановлено порушення позивачем вимог п. 2.11, п. 2.12., п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637.
Порушення, яке з позиції контролюючого органу полягає у перевищенні встановлених строків використання виданої під звіт готівки, видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у сумі 255,42 грн., відшкодування витрат без наявності авансових звітів та документа, що підтверджує такі витрати у сумі 288,83 грн., витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) на виплати пов'язані із оплатою праці на суму 59 954,71 грн. при наявності боргу по земельному, комунальному та збору за забруднення навколишнього середовища, відображено в акті перевірки від 22.08.2006, на підставі якого прийнято спірне рішення.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій.
У розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що податковим органом неправомірно було застосовано фінансові санкції до позивача, оскільки порушення скоєні позивачем у період з 2003 року по травень 2004 року, а штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано 05.09.2006, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, а висновок податкового органу про існування податкового боргу по земельному, комунальному та збору за забруднення навколишнього середовища спростовано наявними в матеріалах справи доказами про сплату податкових зобовязань в строки, передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008 по справі № 13/71/07-АП (22-а-816/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко