ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 липня 2012 року № 2а-18455/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Данилишина В.М., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомРоменської міжрайонної держаної податкової інспекції Сумської області,
доДержавної пенітенціарної служби України,
третя особаДержавне підприємство «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області»
про стягнення податкової заборгованості,
Роменська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області звернулася з позовом до Державної пенітенціарної служби України, за участю третьої особи Державного підприємства «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області», про стягнення заборгованості в розмірі 379167,84 грн., в т.ч. ПДВ -349630,21 грн., земельний податок - 13034,22 грн., комунальний податок -421,80 грн., збір за забруднення навколишнього середовища -1928,30 грн., податок на прибуток 2305,49 грн. та дивіденди -11847,82 грн., яка Державним підприємством «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області»не погашена, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.
Позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог, у зв'язку з чим, згідно останнього збільшення, просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка обліковується за Державним підприємством «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області»станом на 08.05.2012 в розмірі 398444,33 грн., в т.ч. ПДВ -390334,55 грн., земельний податок -7760,85 грн., комунальний податок -65,28 грн. та збір за забруднення навколишнього середовища -283,65 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.п. 96.2, 96.3 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, у разі неприйняття або відмови в прийнятті якого орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Відповідач в листі №7/1/4-1043 від 18.11.2011 жодного з рішень передбачених ст. 96 ПК України не прийняв, що є підставою для звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває Державне підприємство «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області».
Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечили, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду, не дотримався процедури та порядку, встановленого законодавством для звернення стягнення податкової заборгованості на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно, а саме: не здійснював перевірки чи письмових звернень щодо наявності майна, від продажу якого, сума отриманих коштів може покрити суму податкового боргу, або яке може внесено в податкову заставу.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник позивача та третьої особи не заперечили проти розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Роменська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області (далі -позивач) направила листи №10387/24/21-024 від 03.10.2011 та №10738/19/24-021 від 12.10.2011 звернулась до Державного департаменту України з питань виконання покарань, (правонаступником якого є Державна пенітенціарна служба України) з вимогою прийняти одне з передбачених п. 96.2 ст. 96 ПК України рішень та повідомити позивача про його прийняття в порядку встановленому п.п. 96.4, 96.5 ст. 96 ПК України, посилаючись на те, що Державне підприємство «Підприємство Роменської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Сумській області»(далі -третя особа) тривалий час має податкову заборгованість до бюджету, яка на неодноразові звернення податкового органу не погашалась.
У відповідь на лист Державна пенітенціарна служба України (далі -відповідач) в листі №7/1/4-1043 від 18.11.2011 відзначила, що згідно з п. 11 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України»стосовно підприємств установ виконання покарань не може бути порушено провадження у справі про банкрутство. Також, органами податкової служби не можуть бути здійснені заходи щодо продажу їх активів для погашення їх податкової заборгованості, оскільки, згідно з ч.5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України»звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Починаючи з 2008 року Роменською ВК(№56) у повному обсязі сплачуються поточні платежі по податках, але через постійне нарахування на сплачені борги штрафних санкцій, сума заборгованості, яка виникла у 2006-2008 роках через недофінансування установи не зменшується. Майже вся сума заборгованості по податках, що рахується на обліку Роменської міжрайонної державної податкової інспекції, є заборгованістю, строк позовної давності якої минув та відповідно до ст. 101 ПК України та наказу Державної податкової адміністрації України №1034 від 24.12.2010 підлягає списанню. По суті пропозицій відносно розірвання контракту з директором підприємства повідомлено, що на даний час керівники підприємств установ виконання покарань є особами начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Порядок та умови проходження ними служби, в тому числі призначення на посади та звільнення, регулюється Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»та Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114. Зазначеними нормативно-правовими актами укладання та розірвання контракту не передбачено.
Спірні правовідносини виникли з підстав того, що третьою особою не погашена податкова заборгованість в розмірі 398444,33 грн., що є підставою для її стягнення в судовому порядку саме відповідача, однак відповідач, визнаючи наявність податкового боргу у третьої особи, проти цього заперечує у зв'язку з порушенням позивачем, встановленого чинним законодавством порядку його стягнення.
Третя особа згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №52111 від 05.10.2010, довідки з ЄДРПОУ та статуту, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №113 від 23.03.2010, є юридичною особою, заснованою на державній власності, що входить до сфери управління відповідача, який є її засновником, а також є правонаступником усіх прав та обов'язків «Підприємства Роменської виправної колонії №56 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області».
Третя особа перебуває на обліку як платник податку у Роменській міжрайонній ДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №29/678 від 30.03.2010 та згідно свідоцтва №25628557 від 19.04.2000 є платником податку на додану вартість.
Станом на 08.05.2012 за третьою особою обліковується заборгованість у розмірі 398444,33 грн., в т.ч. з ПДВ -390334,55 грн., з земельного податку - 7760,85 грн., комунального податку -65,28 грн. та зі збору за забруднення навколишнього середовища -283,65 грн.
Вказаний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками судового процесу.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.03.2009 позивачем проведено реєстрацію податкової застави за №8520908 на всі активи третьої особи, терміном дії до 05.03.2014, на підставі абз. 2 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000.
За таких обставин, оскільки активи третьої особи перебувають у податковій заставі, то і порядок визначення розміру наявних активів чи майна та стягнення податкового боргу повинні відбуватись у повній відповідності процедурі, встановленій законодавством.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, а отже і порядок стягнення коштів і продаж інших активів платника податків здійснюється у порядку ним передбаченому, нормами якого чітко визначена процедура, за якою орган ДПС здійснюють самостійні заходи погашення узгодженого податкового боргу платника (опис активів платника, визначення складу активів, що підлягають продажу, призначення податкового керуючого, проведення торгів).
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно пп. 87.3.5 п. 87.3 ст. 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.
Пунктом 3 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 N 1954, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за N 109/18847 регламентовано, що цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти. Визначення загальнодержавного значення об'єктів здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Згідно абз. 3 п. «г»ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" майно Державної кримінально-виконавчої служби України має загальнодержавне значення.
Частина 1 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу»регламентує специфіку діяльності підприємств установ виконання покарань та визначає, що підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.
В силу п. 96.2 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Зі змісту викладеної норми вбачається, що у податкового органу виникає обов'язок звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить третя особа у разі продажу внесеного в податкову заставу майна, активів або необхідності внесення в податкову заставу та відчуження.
Відповідно до п. 96.3 ст. 96 ПК України у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Однак, майно третьої особи вже перебуває у податковій заставі, і дії щодо його продажу або визначення його вартості податковим органом не вчинялись.
Як встановлено Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим Наказом ДПА України від 24.12.2010 N1043 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N1438/18733, що втратив чинність, так і Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим Наказом ДПА України від 11.10.2011 N 1273 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 за N 1339/20077, що діє на сьогодні, передбачено що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2). Акти опису реєструються у відповідному журналі (додаток 3). Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.
Відтак для досягнення критерію співрозмірності між податковим зобов'язанням і сумою активів третьої особи, що перебувають у податковій заставі, податковий орган повинен був відповідно узгодити розмір податкової застави та визначити у встановленому порядку, на яке саме майно розповсюджується така застава, склавши при цьому опис заставних активів з їх детальною характеристикою, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. Натомість протягом тривалого жодних з цих дій податковим органом не вчинено.
За таких обставин передувати зверненню позивача з вимогою до відповідача прийняти одне з передбачених п. 96.2 ст. 96 ПК України рішень повинно було узгодження розміру активів, що перебувають у податковій заставі шляхом складення опису заставних активів з їх детальною характеристикою, оскільки без вчинення таких дій твердження позивача про не покриття суми податкової заборгованості третьої особи при продажу майна чи про відсутність майна є припущенням.
При цьому, суд враховує пояснення представника третьої особи та Довідку РВК №56, що станом на 01.01.2012р. вартість такого майна з ПДВ на підприємстві становить 423 108,62грн. тобто 423,11тис.грн.
Як наслідок, на думку суду, звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості, яка обліковується за третьою особою є передчасним та без дотримання обов'язкового досудового порядку і процедури, встановлених податковим законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя В.В. Амельохін
Судді В.М.Данилишин
В.П. Шулежко