ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/135
м. Київ
17 липня 2012 року 11:50 № 2а-8446/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 р. № 0001242350/0,
за участю представників сторін:
представник позивача Соборук Ю.Ф.;
представник відповідача Коваленко А.О.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (далі - позивач, ПрАТ з ІІ "СБК") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 р. № 0001242350/0.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 р. суддею Степанюком А.Г. позовну заяву у справі № 13/370 залишено без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. апеляційну скаргу представника ЗАТ з ІІ "СБК" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 р. про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу № 13/370 (2а-8601/08) направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Після повернення справи № 13/370 (2а-8601/08) до суду першої інстанції їй було присвоєно номер 2а-14883/10/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2010 р. суддею Степанюком А.Г. у справі № 2а-14883/10/2670 призначено судове засідання.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 27.01.2011 р. на підставі пункту 3.1.11 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Степанюка А.Г., у справі № 2а-14883/10/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2011 р. адміністративну справу № 2а-14883/10/2670 було прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 р. позовну заяву у справі № 2а-14883/10/2670 залишено без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 р. апеляційну скаргу ЗАТ з ІІ "СБК" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 р. про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та постановлено нову ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 червня 2012 року до Відділу документального обігу та контролю суду надійшла справа № 2а-14883/10/2670. Справі було присвоєно новий номер 2а-8446/12/2670 та передано судді Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 р. справу № 2а-8446/12/2670 прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2012 р. у справі № 2а-8446/12/2670 замінено позивача: закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на правонаступника: приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка".
16 липня 2012 року до Відділу документального обігу та контролю суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001242350/0 від 06.11.2007 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У період з 24.10.2007 р. по 30.10.2007 р. ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва на підставі направлення від 24.10.2007 р. № 1784 на підставі п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до листа УкрСиббанку від 06.08.2007 р. № 08-3/7517 (наказу ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва від 24.10.2007 р. № 1098) було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № 200615 від 14.12.2006 р., за результатами якої складено акт № 4765/22-21129873 від 30.10.2007 р. (далі - Акт перевірки).
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого на підставі п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно з ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0, відповідно до якого позивачу було нараховано пеню в розмірі 86 861,31 грн.
Листом від 15.11.2007 р. № 404/юр позивач звернувся до ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва з первинною скаргою на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р.
Рішенням від 04.12.2007 р. № 19871/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р., а скаргу представника позивача -без задоволення.
Листом від 12.12.2007 р. № 405-390 позивач звернувся до ДПА у м. Києві з повторною скаргою на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р. та № 0001242350/1 від 05.12.2007 р.
Рішенням від 19.02.2008 р. № 533/10/25-114 про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р. та № 0001242350/1 від 05.12.2007 р., а скаргу представника позивача -без задоволення.
Листом від 25.02.2008 р. № 41 позивач звернувся до ДПА України зі скаргою про скасування податкового рішення про застосування штрафних санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р.
Рішенням від 21.04.2008 р. № 3883/6/25-0415 про результати розгляду скарги ДПА України залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242350/0 від 06.11.2007 р. та рішення ДПА у м. Києві від 19.02.2008 р. № 533/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу позивача -без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2007 р. № 0001242350/0, звернувся до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі -Закон № 185/94-ВР).
Згідно ст. 2 Закону № 185/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Судом встановлено, що між позивачем та компанією "CERIK S.A." (Франція) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 14.12.2006 р. № 200615 на виготовлення та поставку комплектного технологічного обладнання для виготовлення цегли. Загальна сума контракту становила 14 200 000,00 євро.
27 грудня 2006 року позивач сплатив компанії "CERIK S.A." (Франція) 200 000,00 євро в якості авансу за проектну документацію. Вказану проектну документацію на загальну суму 200 000,00 євро було передано позивачу згідно акту виконананих робіт 20 березня 2007 року.
30 квітня 2007 року позивачем було перераховано на валютний рахунок нерезидента 2 100 000,00 євро, як аванс за обладнання для заводу з виробництва цегли.
31 липня 2007 року компанія "СЕRІK S.А." (Франція) з порушенням встановлених законодавством строків повернула на рахунок позивача кошти у сумі 2 100 000,00 євро.
Відповідно до ст. 6 Закону № 185/94-ВР у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.
"Порядком віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 (далі - Порядок № 445) передбачено, що резидент для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у статті 6 Закону № 185/94-ВР, повинен подати до Мінекономіки необхідний перелік документів.
Згідно п. 9, 10, 11 Порядку № 445 перелічені у пункті 8 цього Порядку документи розглядаються Мінекономіки протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну резиденту надається висновок щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у статті 6 Закону № 185/94-ВР.
Для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків відповідно до ст. 6 Закону № 185/94-ВР резидент повинен подати до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) необхідний перелік документів, серед яких в т.ч. висновок Мінекономіки.
В подальшому перелічені у п. 10 Порядку № 445 документи розглядаються ДПА України протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну Національному банку та резиденту надається остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із ст. 6 Закону № 185/94-ВР.
Судом встановлено, що 27 липня 2007 року позивач звернувся до Міністерства економіки України з листом № 212 про надання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у ст. 6 Закону № 185/94-ВР.
Листом від 10.08.2007 р. № 102-41/1446 Міністерство економіки України надало позивачу висновок від 09.08.2007 р. щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до договорів поставки складних технічних виробів.
20 серпня 2007 року позивач звернувся до ДПА України з листом № 1039 про надання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із ст. 6 Закону № 185/94-ВР.
Листом від 11.09.2007 р. № 8758/6/22-5016 ДПА України надала позивачу остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
14 вересня 2007 року позивач звернувся до Національного банку України із заявою про надання індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 14.12.2006 р. № 200615.
25 вересня 2007 року позивач отримав індивідуальну ліцензію Національного банку України № 470 від 25.09.2007 р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з періодом дії з 17.09.2007 р. до 30.11.2007 р.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем 30 квітня 2007 року було перераховано на валютний рахунок нерезидента 2 100 000,00 євро, як аванс за обладнання для заводу з виробництва цегли за зовнішньоекономічним контрактом від 14.12.2006 р. № 200615. Суд звертає увагу, що з цієї дати починається перебіг 90 календарних днів, передбачених вимогами ст. 2 Закону № 185/94-ВР.
Так, граничним терміном вищевказаної імпортної операції резидента є 28 липня 2007 року, який є дев'яностим днем.
Разом з тим, судом встановлено, що повернення компанією "СЕRІK S.А." (Франція) на рахунок позивача коштів у сумі 2 100 000,00 євро відбулося 31 липня 2007 року, у зв'язку з чим позивачем при виконанні імпортного контракту було порушено вимоги валютного законодавства, а саме прострочено 2 дні (29 та 30 липня 2007 року).
Суд звертає увагу, що на момент проведення перевірки позивача індивідуальна ліцензія Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією відповідачу надана не була, що, враховуючи вищевикладені обставини, є порушенням вимог ст. 2 Закону № 185/94-ВР.
Статтею 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Позивач зазначив, що ДПА України було порушено вимоги п. 11 Порядку № 445 при розгляді звернення позивача від 20.08.2007 р. № 1039, внаслідок чого він був позбавлений права на своєчасне отримання такого висновку і позбавлений можливості своєчасно подати пакет документів на отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Разом з тим, у суду відсутні підстави для позбавлення позивача від відповідальності, передбачену статтею 4 Закону № 185/94-ВР, оскільки судом встановлено, що позивач не скористався своїм правом оскарження рішення ДПА України від 11.09.2007 р. № 8758/6/22-5016 та індивідуальної ліцензії Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з періодом дії з 17.09.2007 р. до 30.11.2007 р., що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
Відтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за зовнішньоекономічним контрактом № 200615 від 14.12.2006 р. у розмірі 86 861,31 грн. є правомірним і відповідає чинному законодавству України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ з ІІ "СБК" не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" залишити без задоволення.
2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова