ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2012 року 08:39 № 2а-5488/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Процюка О.О., Верланова С.О., відповідача - не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»
до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000040700, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
18 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»(далі -ТОВ «АДМ УКРАЇНА») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі -СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000040700.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року відкрито провадження в справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-5488/12/2670 призначено до судового розгляду на 21 травня 2012 року.
21 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП на належного відповідача - Окружну державну податкову службу -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.
В судових засіданнях оголошувались перерви до 13 червня 2012 року, до 04 липня 2012 року та до 18 липня 2012 року.
В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»(ідентифікаційний код 33546533) зареєстровано 30 травня 2005 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 647378). Вказане товариство розташоване за адресою: 04070, м. Київ, Подільський р-н, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 16-А.
ТОВ «АДМ УКРАЇНА»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30 червня 2005 року за № 38231, на час перевірки товариство перебувало на обліку у СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП.
Згідно Свідоцтва № 100332533 (форма № 2-ПДВ) від 13 квітня 2011 року ТОВ «АДМ УКРАЇНА»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника ПДВ: 335465326554).
До видів діяльності ТОВ «АДМ УКРАЇНА»за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 220950 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 15.41.0 Виробництво нерафінованих олії та жирів, 15.42.0 Виробництво рафінованих олії та жирів, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
27 грудня 2011 року СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП, в період часу з 19.12.2011 року по 27.12.2011 року, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 33546533) з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки, за результатами якої складено Акт № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року.
В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог:
- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за червень 2010 року -174 810,54 грн., липень 2010 року -192 407,68 грн., серпень 2010 року -10 413,86 грн., вересень 2010 року -49 001,85 грн., жовтень 2010 року -178 918,61 грн., листопад 2010 року -43 377,32 грн.;
- п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за липень 2010 року -174 810,54 грн., серпень 2010 року -192 407,68 грн., вересень 2010 року -10 413,86 грн., жовтень 2010 року -49 001,85 грн., листопад 2010 року -178 918,61 грн., грудень 2010 року -43 377,32 грн.
06 січня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року.
У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 18 січня 2012 року № 1470/10/07-029, висновки, викладені в акті № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року залишено без змін.
18 січня 2012 року СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП на підставі Акта перевірки № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «В1»№ 0000040700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 648 929,86 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем (первинна скарга від 30 січня 2012 року № 956) в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві, яка своїм рішенням від 06 квітня 2012 року № 1851/10/12-114 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000040700 від 18 січня 2012 року, вважає, що насіння соняшнику, що було придбано за договорами купівлі-продажу, в подальшому використане ним в його господарській діяльності, а саме, для виробництва на умовах давальницької переробки сировини олії соняшникової і шроту соняшникового та їх подальшого експорту, що підтверджується договорами давальницької переробки, актами виконаних робіт до договорів давальницької переробки, актами приймання-передачі готової продукції, експортними контрактами, а також іншими експортними документами, які підтверджують факт експорту, оплати за неї у валюті та фактичного існування виготовленої продукції.
Позивач зазначає, що у періоді, що перевірявся, як позивач, так і його контрагенти були зареєстрованими платниками ПДВ, а тому, податкові накладні були складені належними особами -платниками податку на додану вартість.
Також, позивач зазначає, що під час перевірки жодні первинні документи позивача чи його контрагентів не аналізувались.
Позивач, будучи відокремленою юридичною особою, не може нести відповідальності за дії третіх осіб, в даному випадку своїх контрагентів, а тому, він вважає, що притягнення позивача до відповідальності за дії його контрагентів, не має під собою правового підґрунтя.
В своїй заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у місті Києві по роботі з ВПП від 18 січня 2012 року № 0000040700.
Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень на адміністративний позов, вказує зокрема, що згідно опитування директора та засновника ПП «Астра БП»- контрагента позивача, він за грошову винагороду зареєстрував на себе ПП «Астра БП», документи не підписував, договори не складав, де знаходиться дане підприємство не знає, податкові накладні не виписував і не підписував, фінансово-господарську діяльність підприємства не вів.
В своїх запереченнях просить суд, в задоволенні позовних вимог ТОВ «АДМ УКРАЇНА»повністю відмовити.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «АДМ УКРАЇНА», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Також, відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на момент вчинення правочинів) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Приписами пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Крім цього, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «АСТРА БП» (Продавець) було укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу № 4425 від 18.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4434 від 21.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4452 від 30.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4463 від 04.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4473 від 13.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4483 від 16.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4488 від 24.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4503 від 27.08.2010 р. Договори від імені ТОВ «АДМ УКРАЇНА»підписані директором Повханом А.М., а від імені ПП «АСТРА БП»- директором ОСОБА_5
На виконання умов вище перелічених Договорів ПП «АСТРА БП»здійснило поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № ас-0000004 від 18.06.2010 р., № ас-0000006 від 18.06.2010 р., № ас-0000007 від 19.06.2010 р., № ас-0000008 від 20.06.2010 р., № ас-0000013 від 21.06.2010 р., № ас-0000018 від 22.06.2010 р., № ас-0000026 від 23.06.2010 р., № ас-0000034 від 24.06.2010 р., № ас-0000045 від 25.06.2010 р., № ас-0000046 від 28.06.2010 р., № ас-0000063 від 01.07.2010 р., № ас-0000073 від 01.07.2010 р., № ас-0000074 від 02.07.2010 р., № ас-0000082 від 02.07.2010 р., № ас-0000083 від 03.07.2010 р., № ас-0000084 від 04.07.2010 р., № ас-0000085 від 04.07.2010 р., № ас-0000111 від 06.07.2010 р., № ас-0000116 від 06.07.2010 р., № ас-0000128 від 08.07.2010 р., № ас-0000160 від 10.07.2010 р., № ас-0000161 від 11.07.2010 р., № ас-0000182 від 13.07.2010 р., № ас-0000212 від 15.07.2010 р., № ас-0000236 від 16.07.2010 р., № ас-0000274 від 20.07.2010 р., № ас-0000353 від 26.07.2010 р., № ас-0000706 від 28.08.2010 р., № ас-0000734 від 02.09.2010 р., № ас-0000735 від 03.09.2010 р.; податковими накладними № 4 від 18.06.2010 р., № 6 від 18.06.2010 р., № 7 від 19.06.2010 р., № 8 від 20.06.2010 р., № 13 від 21.06.2010 р., № 18 від 22.06.2010 р., № 26 від 23.06.2010 р., № 34 від 24.06.2010 р., № 45 від 25.06.2010 р., № 46 від 28.06.2010 р., № 63 від 01.07.2010 р., № 73 від 01.07.2010 р., № 74 від 02.07.2010 р., № 82 від 02.07.2010 р., № 83 від 03.07.2010 р., № 84 від 04.07.2010 р., № 85 від 04.07.2010 р., № 111 від 06.07.2010 р., № 116 від 06.07.2010 р., № 128 від 08.07.2010 р., № 159 від 10.07.2010 р., № 160 від 11.07.2010 р., № 181 від 13.07.2010 р., № 211 від 15.07.2010 р., № 235 від 16.07.2010 р., № 273 від 20.07.2010 р., № 351 від 26.07.2010 р., № 708 від 28.08.2010 р., № 736 від 02.09.2010 р., № 737 від 03.09.2010 р.
Відповідно до умов вищезазначених договорів купівлі-продажу соняшника, укладених позивачем з контрагентом, на останнього покладається обов'язок поставити соняшник автомобільним транспортом на Закрите акціонерне товариство «Іллічівський маслоекстракційний завод».
Факт поставки насіння соняшнику на ЗАТ «ІМЕЗ»підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог законодавства.
З метою переробки закупленого соняшника, позивачем було укладено з ЗАТ «ІМЕЗ»договори на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах від 08.09.2009 року № С-43 та від 25.08.2010 року № С-50.
Відповідно до умов вищезазначених договорів, ЗАТ «ІМЕЗ», серед іншого, взяло не себе зобов'язання приймати та зберігати на власному складі сировину позивача, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, складськими квитанціями на зерно.
Отже, факт приймання соняшника, поставленого контрагентом ПП «АСТРА БП»підтверджується, наявними в матеріалах справи, складськими квитанціями (разом з розшифровкою вантажів, прийнятих на зберігання відповідно до кожної складської квитанції), виписаними ЗАТ «ІМЕЗ»у відповідності до вимог законодавства.
Окрім цього, додатковим підтвердженням реального отримання ЗАТ «ІМЕЗ»насіння соняшника від ПП «АСТРА БП» служать, наявні в матеріалах справи, якісні посвідчення до кожної із вищезазначених складських квитанцій, відповідно до яких здійснювалось сортування отриманого насіння соняшника.
Після отримання та нетривалого зберігання на складі ЗАТ «ІМЕЗ», соняшник в подальшому, на підставі актів внутрішнього пересування олійного насіння було передано на переробку. В результаті його переробки в повному обсязі, було отримано олію соняшникову, шрот соняшниковий та лузгу.
Зазначені обставини підтверджуються, наявними в матеріалах справи, актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції та виконаних робіт, а також виробничими звітами ЗАТ «ІМЕЗ»до договорів на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах.
В зв'язку з технологічними особливостями виробництва, соняшникова олія після виготовлення була передана до Спеціалізованого комплексу з переробки наливних вантажів Іллічівського морського торгівельного порту, про що свідчать, наявні в матеріалах справи, акти приймання-передачі олії соняшникової нерафінованої від ЗАТ «ІМЕЗ»на СКПНВ ІМТП та акти приймання складом готової продукції.
Після цього, результати переробки соняшнику, закупленого у ПП «АСТРА БП», а саме: олію соняшникову та шрот, було передано від ЗАТ «ІМЕЗ»до позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.
В подальшому, позивач на підставі, наявних в матеріалах справи, контрактів на експорт олії та шроту, вивіз результати переробки соняшнику (олію соняшникову та шрот) за митну територію України, що підтверджується також, наявними в матеріалах справи, вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими митними документами.
Таким чином, наведене вище свідчить про реальність поставки товару контрагентом ПП «АСТРА БП»Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА».
Також, судом встановлено, що суми податку на додану вартість по переліченим податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за червень-листопад 2010 року.
Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (постачальниками), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
З метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судом було викликано свідка ОСОБА_6 -головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, інспектора податкової служби II рангу, який повідомив суду, зокрема, що документи, які свідчать про транспортування та зберігання зерна, не досліджувалися, а приводом і підставою для проведення перевірки стали розбіжності між контрагентами, а перевірка проводилася на підставі наказу начальника СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 19.12.2011 року № 955.
Суд дослідив матеріали перевірки та встановив, що 27 грудня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 33546533) з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається, в Акті перевірки № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року міститься посилання на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, однак в силу підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, службовими особами податкового органу здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.
Окрім цього, у відповідності до статті 77 КАС України суд заслухав показання свідка ОСОБА_5 -директора ПП «АСТРА БП», який повідомив суду, що ні за яку грошову винагороду він зареєстрував ПП «Астра БП», всі необхідні документи він підписував, договори складав, податкові накладні виписував та підписував, здійснював відповідно до чинного законодавства фінансово-господарську діяльність підприємства, пояснення, яке міститься в матеріалах справи не підписував.
Також, на виконання судового запиту від 13.06.2012 року по справі № 2а-5488/12/2670, від Державної податкової служби у м. Києві надійшла копія матеріалів службової перевірки, проведеної на підставі листа Першого заступника голови - начальника податкової міліції ДПА України генерала-майора податкової міліції Головача А.В. № 1156/с/26-1314 щодо можливих неправомірних дій працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по відношенню до директора ПП «Астра БП»ОСОБА_5, з висновку по результатах службової перевірки по фактах, викладених у заяві громадянина ОСОБА_5 вбачається, що співробітників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва притягнено до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «АДМ УКРАЇНА»з його контрагентом ПП «Астра БП»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В зв'язку з тим, що ТОВ «АДМ УКРАЇНА»були правомірно сформовані суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Астра БП», висновки Акта № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року про порушення позивачем Закону № 168/97-ВР є помилковими.
Відтак, зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 648 929,86 грн. за липень-грудень 2010 року було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000040700, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судових засіданнях додаткових доказів, які б доводили правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000040700 від 18 січня 2012 року, не надав.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Окружною державною податковою службою -Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби не доведена правомірність позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 648 929,86 грн. та правомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»підлягають до задоволення.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»повністю задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 18 січня 2012 року № 0000040700.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,00 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 18 січня 2012 року № 0000040700.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ УКРАЇНА»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.07.2012 р.