73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
26 липня 2012 р. Справа № 2-а-1936/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Гомельчука С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права та скасування вимоги про сплату боргу,
встановив:
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить захистити порушене конституційне право, визначене ст.ст. 36,57 Конституції України з боку управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області (відповідач) шляхом заборони примушування її брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд та скасувати вимогу про сплату боргу від 19 квітня 2012 року № Ф-1 28.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, де кожна застрахована особа є членом цієї організації. До теперішнього часу ця організація не зареєстрована в установленому законом порядку. Пенсійний фонд змушує виконувати вимоги цього незареєстрованого об'єднання громадян, чим порушує конституційну заборону щодо примушення громадян до вступу в будь-яке об'єднання громадян і конституційне право на свободу участі у цьому об'єднанні. З посиланням на ст.13 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" позивач зазначає, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від участі у системі, що відобразила у заяві від 28 жовтня 2010 року, в якій просила не зараховувати до пенсійного стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 07 вересня 1999 року, тому вважає, що не зобов'язана виконувати вимоги цієї організації. На думку позивача, статус приватного підприємця не є підставою для сплати внесків. Вказує на те, що відносини з Пенсійним фондом України були оформлені у письмовому вигляді та роз'яснено порядок сплати податку - збір на загальнообов'язкове страхування після зміни системи страхування в 2004 році, тобто, після набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", не було роз'яснено характер відносин з цією новою організацією, не надано інформацію про статус організації, не оформлено належним чином документи стосовно членства в цій організації. У зв'язку з цим позивач просить суд позов задовольнити та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області про сплату боргу від 19 квітня 2012 року № Ф-1 28 в розмірі 4010 грн. 30 коп., яка долучена до до позовної заяви.
Позивач у позовній заяві просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця та у 2011 році, зокрема, знаходилася на спрощеній системі оподаткування, як платник фіксованого податку.
19 квітня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу з єдиного соціцального внеску № Ф- 1 28 на суму 4010 грн. 30 коп. та вручено повідомлення - розрахунок щодо доплати до мінімального страхового внеску за 2011 рік , в якій зазначена вищенаведена сума недоїмки.
Згідно з заявою від 28 жовтня 2010 року, наданою підприємцем до УПФУ, позивач просила не зараховувати до пенсійного стажу період зайняття підприємницькою діяльністю, починаючи з 07 вересня 1999 року.
Згідно з ч. 2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
За ч. 1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.12 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Згідно з пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду Українивід 25 лютого 2008 р. № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 одним з основних завдань Управління є збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
За приписами ст. 1 Закону № 1058-ІV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами ч.11 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Мінімальний єдиний соціальний внесок для зазначених вище осіб, враховуючи встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році, складав: в січні - березні - 326 грн. 53 коп. щомісячно (34,7% від мінімальної заробітної плати в розмірі 941 грн.), в квітні - вересні - 333 грн. 12 коп. щомісячно (34,7% від мінімальної заробітної плати в розмірі 960 грн.), в жовтні - листопаді - 341 грн. 80 коп. (34,7% від мінімальної заробітної плати в розмірі 985 грн.), у грудні - 348 грн. 39 коп. (34,7% від мінімальної заробітної плати в розмірі 1004 грн.).
Пунктом 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Пунктом 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: звертатися до Пенсійного фонду з письмовою заявою про зміну умов сплати єдиного внеску у разі зміни його статусу як платника (або отримання права на зміну розміру єдиного внеску, зокрема у зв'язку із зміною виду економічної діяльності).
Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Законом чітко визначено умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За даними копії паспорту позивача, що міститься серед матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 не досягла пенсйного віку (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1). Доказів отримання пенсії по інвалідності або соціальної допомоги позивачем суду не надано.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язком для особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець, в тому числі для тої, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Відтак, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є необгрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.1