Харківський окружний адміністративний суд
24 липня 2012 р. справа № 2а-2811/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,
за участі сторін:
представника позивача - Коваль В.М.,
представника відповідача - Байбак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Анкон плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Приватне підприємство "Анкон плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Анкон плюс" (код ЄДРПОУ 33651152), зареєстроване 15.08.2005 року в Виконавчому комітеті Чугуївської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.08.2005 року №14791020000000128, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби 30.08.2005 року за №145, станом на 19.09.2011 року перебуває на обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції.
15.08.2010 року по 12.09.2011 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Анкон плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.
За наслідками перевірки було складено акт перевірки №754/2311/33651152 від 19.09.2011 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:
- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 106680,00 грн. у т.ч.: за липень 2010 року в сумі 106680,00 грн.;
- п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241, п.п.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.п.249.4 ст.249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок у сумі 325282,88 грн. у. т. ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 165273,49 грн. за 2 квартал 160009,39 грн.
На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311 за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 325282,88 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн., всього на загальну суму 325283,88 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000362311, згідно з яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 322155,5 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн., всього на загальну суму 322156,5 грн.
Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.
За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом висновку щодо вищевказаного порушення з боку позивача, стало те, що Приватне підприємство "Анкон плюс" не сплачувався екологічний податок від реалізованого палива за період, що перевірявся, на що суд зазначає наступне.
Підпунктом 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 розділу І "Загальні положення" та ст. 240-250 розділу VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу запроваджено справляння екологічного податку.
Пунктом 241.1 статті 241 Кодексу визначено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
Статтею 18 Кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом, для платників податків.
В екологічному податку, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, згідно п. 241.2 ПКУ, функцію податкових агентів виконують дві групи суб'єктів господарювання:
- суб'єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом;
- суб'єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).
Проте, розділ VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу України не містить критеріїв визначення того, яка торгівля є роздрібною, а яка є оптовою. Не містить таких критеріїв і ст. 14 зазначеного кодексу, в якій визначені поняття для цілей оподаткування.
З аналізу п. 241.2 та інших положень Податкового кодексу України не вбачається, що позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю паливом, зобов'язаний сплачувати разом із суб'єктом, який придбав це паливо та використовує його в своїй господарській діяльності, екологічний податок.
Отже, із вищевикладеного слідує, що задум законодавців був в тому, щоб покласти функції податкового агента:
- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його напряму кінцевим споживачам (незалежно від кінцевого споживача - будь-то фізична чи юридична особа);
- або на тих суб'єктів, які придбають паливо у виробника та реалізують його суб'єктам господарювання для подальшої роздрібного перепродажу. Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.
Таким чином, законодавцем передбачений наступний механізм стягнення екологічного податку: він повинен закладатися в ціну палива тільки на одному етапі руху товару в ланцюгу" виробник-оптовик-роздрібник торговець".
Якщо дотримуватися позиції, що обкладається податком кожний оптовий продаж палива, то порушується принцип недопустимості подвійного оподаткування, оскільки при кожному наступному продажі об'єкт оподаткування залишається тим самим - об'єм фактично використаного кінцевим споживачем палива.
Тобто, реальний платник екологічного податку, який безпосередньо забруднює атмосферу пересувними джерелами, буде багаторазово сплачувати податок в залежності від кількості разів перепродажу палива, що суперечить меті з якою вводився екологічний податок.
Як вбачається з вище викладеного, Приватне підприємство "Анкон плюс" отримував паливо від контрагентів-постачальників за ціною, до якої вже включений та сплачений був контрагентами екологічний податок. Таким чином, в даному випадку Приватне підприємство "Анкон плюс" не є податковим агентом в розумінні п.241.2 Податкового кодексу України.
Отже, відповідач, зробивши висновок про не нарахування та несплату екологічного податку Приватне підприємця "Анкон плюс", не взяли до уваги той факт, що екологічний податок на реалізоване паливо, вже сплачений контрагентами позивача, про що доказом є повідомлення останніх і зазначене відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення-рішення №0000372311 від 01.02.2012 року, належним чином не довів. Відповідно до цього, обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки №754/2311/33651152 від 19.09.2011 року як на підставу для складання та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення №0000372311 від 01.02.2012 року не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.
Таким чином суд приходить до висновку, що направлене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311 за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 325282,88 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 грн., всього на загальну суму 325283,88 грн. підлягає скасуванню у повному обсязі.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Анкон плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000372311.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Анкон плюс" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Р. Люксембург 3, кв. 77, р/р 26008000121239 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618, код 33651152) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 27 липня 2012 року.
Суддя Котеньов О.Г.