24 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4444/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Курбалі А.В.,
за участю:
представника позивача - Ніколаєнка Р.В.,
представників відповідача - Павленко Л.Д., Лисак І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Універсал - 2009" до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про зобов'язання вчинити дії, -
05 липня 2012 року Приватне підприємство "Універсал - 2009" (надалі - позивач або ПП "Універсал - 2009") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі (надалі - відповідач або УПФ в Гадяцькому районі) , якою просив зобов'язати відповідача повернути позивачу переплату в розмірі 47 267 грн. 09 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначали, що переплата у вищевказаному розмірі утворилася внаслідок відрахувань до УПФ в Гадяцькому районі 42% від сум сплаченого позивачем єдиного податку в 2009-2010, тому відповідно до. п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надмірно сплачені суми страхових внесків підлягають поверненню позивачеві.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили закрити провадження у справі, оскільки між цими ж сторонами з цього ж предмету є судове рішення, яке набрало законної чинності.
В обґрунтування своїх заперечень також посилалися на те, що відносини, які виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Зазначали, що відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому сума коштів (42% від сплаченого єдиного податку), яка надходить до Пенсійного фонду від Державного казначейства, не є страховими внесками.
Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Універсал -2009»проведено Гадяцькою райдержадміністрацією, про що видано свідоцтво від 21.10.2008 № 706586.
Згідно із ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ПП "Універсал - 2009" є страхувальником, використовує найману працю та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області.
У 2009-2010 роках позивач був зареєстрований платником єдиного податку (свідоцтво № 26 від 15.12.2008 та свідоцтво № 35 від 14.12.2009, видані Гадяцькою МДПІ, а.с. 38-39).
У період з 2009 року по 2010 рік зі сплачених позивачем сум єдиного податку Державним казначейством були здійснені відрахування до УПФ Гадяцького району за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", що, на думку позивача, призвело до утворення переплати, розмір якої на час розгляду даної справи становить 47 267 грн. 09 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами як про зарахування в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків суму переплати у вищевказаному розмірі, так і повернути суму цієї переплати заявнику.
Разом з тим, відповідач відмовлявся як зараховувати вищевказаний розмір переплати в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків суму переплати у вищевказаному розмірі, так і повернути суму цієї переплати заявнику. Такі відмови вже були предметом судового розгляду.
Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 по справі № 2а-1670/3235/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011, було відмовлено в задоволенні позову ПП «Універсал -2009»до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про зобов'язання зарахувати в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків суму переплати в розмірі 47 267 грн. 09 коп. (тобто тієї самої переплати внаслідок відрахування 42% єдиного внеску, у тому самому розмірі, за той самий період -2009 - 2010 роки).
На останнє звернення позивача від 25.05.2012 № 10 до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про повернення суми надміру сплачених страхових внесків в розмірі 47 267 грн. 09 коп. (33,2% відрахувань на фонд оплати праці за найманих працівників) за період з травня 2009 року по грудень 2010 року, відповідач надав відповідь від 31.05.2012 № 4468/03-12 про відсутність правових підстав для повернення вказаних коштів.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовною заявою про повернення сум надмірно сплачених страхових внесків.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин, такі відносини регулювалися Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон №1058-IV) та Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства».
Перевіряючи наявність підстав для закриття провадження у справі, що були заявлені відповідачем, судом встановлено, що вищевказаною постановою Полтавського окружного суду позивачу було відмовлено в задоволенні позову до цього ж відповідача про зобов'язання зарахувати в рахунок погашення майбутніх платежів страхових внесків суму переплати в розмірі 47 267 грн. 09 коп.
Згідно п.13 ст. 20 Закону №1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.
Таким чином, відмова позивачу у зарахуванні надміру чи помилково сплачених страхових внесків в рахунок майбутніх платежів не позбавляє особу права на звернення із заявою про повернення цих коштів.
Як встановлено в ході судового розгляду, відмова відповідача у поверненні вищевказаних коштів ПП «Універсал -2009»не була предметом судового розгляду, а відтак з цього предмету позову відсутнє судове рішення, яке б набрало законної чинності. За таких обставин суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі.
Щодо суті позовних вимог судом встановлено наступне.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом №1058-IV.
Згідно статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно положень ч.3, ч.4 та ч.6 ст. 18 Закону №1058-ІV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Закону №1058-IV (в редакції станом на час існування спірних відносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Разом з тим, Указ Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Так, згідно пункту 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені вищевказаним Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727/98, пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Аналіз наведених положень Указу №727/98 свідчить про те, що позивач не бере участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку.
Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.
Відповідно до п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:
1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);
2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).
Виходячи з вищевикладеного, а також пояснень представника позивача, суд приходить до висновку, що позивач у 2009-2010 роках не допускав надмірної чи помилкової сплати єдиного податку.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Універсал - 2009" до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2012 року.
Суддя Л.О. Єресько