Справа № 2а/1770/1106/2012
26 липня 2012 року 16год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Штиби А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився,
третьої особи позивача: ОСОБА_1,
відповідача: Вержбіцький Д.В.,
третьої особи відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1
до Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Вержбіцького Д.В. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ЗАТ "Полісся-92" про визнання протиправними дій державного виконавця
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що 06 березня 2012 року відповідачем на виконання рішення Рівненського міського суду було витребуване у ОСОБА_1 та передане ЗАТ «Полісся-92» нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 та 07 березня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, незаконними, неправомірними та такими, що порушують права банку. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 знаходиться в іпотеці згідно договору іпотеки від 05 вересня 2007 року №11364 та на нього накладено заборону на відчудження. Іпотекодержателем є ПАТ «УкрСиббанк», який також подав до виконавчої служби виконавчі документи про стягнення заборгованості за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці. Згоди на передачу приміщення магазину, яке перебуває в іпотеці, на користь ЗАТ «Полісся-92» банк відповідачу не надавав. Про вчинення виконавчої дії банк не повідомлявся відповідачем, а був повідомлений про виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження 15 березня 2012 року ОСОБА_1 Відповідач, на думку позивача, ці обставини не врахував, та у порушення вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку», ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», умов договору іпотеки між банком та ОСОБА_1 витребував спірне майно у ОСОБА_1 та передав його ЗАТ «Полісся-92». У зв»язку з цим просить визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Вержбіцького Д.В. при здійсненні ним виконавчого провадження №17102239, а саме щодо витребування приміщення магазину по АДРЕСА_1 в ОСОБА_1 та передачі його на користь ЗАТ «Полісся-92».
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 надала суду аналогічні пояснення що й представник позивача. Вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідач державний виконавець відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Вержбіцький Д.В. у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що у нього на виконанні перебував виконавчий лист Рівненського міського суду №2-257, згідно якого необхідно було витребувати у ОСОБА_1 (боржника) та передати ЗАТ «Полісся-92» (стягувачу) нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1. Примусове виконання рішення суду було призначене на 06 березня 2012 року. Позивачу було вручено запит на надання дозволу на передачу майна від боржника до стягувача. Крім того, банк і сторін виконавчого провадження було повідомлено про час вчинення виконавчих дій. Однак з»явився у визначений час лише стягувач. Судове рішення було виконано і 07 березня 2012 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідач вважає, що при виконанні даного судового рішення він всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних актів виконав. Тому позов вважає безпідставним і в його задоволенні просить відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ЗАТ «Полісся-92» у судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 29 січня 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №17102239 з виконання виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 24 липня 2009 року про витребування у ОСОБА_1 нежилого приміщення магазину по АДРЕСА_1 загальною площею 94,2 кв. м. Боржником згідно виконавчого провадження є ОСОБА_1, стягувачем - ЗАТ «Полісся-92». Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 05 лютого 2010 року. 14 вересня 2010 року державний виконавець звернувся до Рівненського міського суду із заявою про роз»яснення рішення суду. Ухвалою Рівненського міського суду від 13 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 грудня 2010 року, роз»яснено резолютивну частину рішення суду від 24 липня 2009 року і зазначено, що її необхідно розуміти так: «Витребувати у ОСОБА_1 нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1, загальною площею 94,2 кв. м, що складається із наступних приміщень: 36 - тамбур, 26 - торговий зал, 27 - кладова, 27 - І - туалет, 27 - ІІ - миєчна, 27 - ІІІ - коридор, 28 - підсобна, 28 - І - підсобна для передачі Закритому акціонерному товариству «Полісся-92». (а.с. 6, 37-38, 52, 53-55).
У зв»язку з виконанням виконавчого листа Рівненського міського суду відповідачем 29 лютого 2012 року вручено представнику позивача запит про надання згоди на передачу приміщення магазину по АДРЕСА_1, яке перебуває у іпотеці, від ОСОБА_1 - ЗАТ «Полісся-92», а також повідомлено, що виконавчі дії по передачі приміщення призначені на 11 годину 06 березня 2012 року за місцем розташування магазину. Боржнику та стягувану надіслані повідомлення про час та місце вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа. ОСОБА_1 на час вчинення виконавчої дії з передачі магазину стягувачу повідомлення не було вручено. Представник позивача участі у вчиненні виконавчих дій з передачі приміщення магазину не приймав. 06 березня 2012 року відповідачем передано приміщення магазину по АДРЕСА_1 ЗАТ «Полісся-92», а 07 березня 2009 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв»язку з виконанням виконавчого листа. (а.с. 7, 8, 39, 51, 61).
Встановлено, що 05 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №11364, згідно якого останній передав банку в іпотеку нежитлове приміщення магазину загальною площею 94,2 кв. м по АДРЕСА_1. Було накладено заборону на відчудження даного приміщення (а.с. 9-10).
Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Пунктом 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України від 15 грудня 1999 року №74/5, чинної на час вчинення оспорених дій відповідачем, визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. При цьому у разі звернення стягнення на нежилі приміщення державний виконавець повинен вчинити дії, передбачені розділом 5 даної інструкції, в тому числі: надіслати запит до нотаріальної контори на предмет перевірки наявності заборони на відчудження майна, на яке звертається стягнення; звертати стягнення на майно боржника, яке перебуває в іпотеці, з врахуванням вимог Закону України «про іпотеку». Тобто, ці правові норми регулюють порядок звернення стягнення на майно, яке є власністю боржника.
Рішенням Рівненського міського суду від 24 липня 2009 року, на підставі якого видано виконавчий лист №2-257, встановлено, що приміщення магазину по АДРЕСА_1 вибуло з володіння ЗАТ «Полісся-92» поза його волею і за товариством визнано право власності на це приміщення. Ці обставини, згідно частини 1 статті 72 КАСУ не потребують доказування. У виконавчому документі на виконання вказаного рішення зазначено про витребування майна у ОСОБА_1, та згідно ухвали Рівненського міського суду про роз»яснення резолютивної частини рішення суду від 13 жовтня 2010 року, про передачу майна для ЗАТ «Полісся-92». Статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Пунктом 5.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України від 15 грудня 1999 року №74/5, чинною на час вчинення оспорюваних дій державним виконавцем, визначено, що у разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети в боржника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт (додаток 21). У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження. Отримавши виконавчий документ про присудження стягувачеві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7) і встановлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додатки 29, 29-1) у трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються стягувачеві та боржникові під розписку на першому примірнику.
За таких обставин суд приходить до висновку, що звернення стягнення на майно боржника і передача майна, зазначеного у виконавчому документі не є тотожними поняттями, оскільки в першому випадку звертається стягнення на належне боржнику майно, а у другому випадку у боржника вилучається майно, яке не належить йому. Відтак і процедура виконання таких рішень є різною.
Судом встановлено, що відповідачем при виконанні виконавчого листа про витребування магазину по АДРЕСА_1 і передачу його ЗАТ «Полісся-92» порушень чинного законодавства допущено не було, оскільки у встановленому порядку було відкрито виконавче провадження, надано строк для добровільного виконання. Добровільно боржником рішення виконане не було, тому відповідач призначив його примусове виконання та повідомив у встановленому порядку сторони виконавчого провадження про час та місце вчинення виконавчої дії. У присутності понятих майно було вилучено у боржника та передано стягувачу, про що складено акт установленої форми та змісту.
Тому доводи позивача та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про необхідність в даному випадку керуватись вимогами статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", Закону України «Про іпотеку» та умовами договору іпотеки є безпідставними, оскільки ці вимоги стосуються випадків звернення стягнення на майно боржника, а не на випадок передачі майна, яке боржнику не належить, іншій особі.
Не заслуговують на увагу та відхиляються судом також доводи позивача про порушення порядку виконання виконавчого листа у зв»язку з тим, що боржника не було повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій, які оспорюються. Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок повідомлення учасників виконавчого провадження про вчинення певних дій державним виконавцем. Згідно даної статті копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
Судом було досліджено виконавче провадження №17102239, за яким вчинялись відповідачем оспорювані дії. Дослідженими доказами встановлено, що повідомлення ОСОБА_1 направлено простою кореспонденцією за адресою, вказаною у виконавчому документі, через ТОВ «Укркур»єр» 29 лютого 2012 року. 01 та 03 березня 2012 року повідомлення не було вручено через відсутність боржника за місцем проживання. Також встановлено, що авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій не проводилось. Письмових заяв учасників виконавчого провадження про надсилання повідомлень каналами факсимільного зв»язку або електронною поштою не надходило. Повідомлення про передачу майна від боржника до стягувача позивачу державним виконавцем було вручено 29 лютого 2012 року під розписку в журналі вихідної кореспонденції, який досліджений судом.
За таких обставин відповідач діяв на підставі закону, у встановленому порядку та в межах своїх повноважень, прав та охоронюваних законом інтересів позивача та третіх осіб не порушив, а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" у задоволенні адміністративного позову до Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Вержбіцького Д.В. про визнання протиправними дій при здійсненні виконавчого провадження №17102239 щодо витребування та передачі приміщення магазину по АДРЕСА_1 в ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Полісся-92" - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.