Категорія №12.2
Іменем України
23 липня 2012 року Справа № 2а/1270/2152/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Агевича К.В.,
при секретарі: Чуванову А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду 15.03.2012 звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 17.04.1992 по 06.09.2011 проходив службу в підрозділах УДАІ УМВС України в Луганській області і був звільнений зі служби за віком, але при звільнені не було проведено повний розрахунок по грошовому забезпеченню. Тому просив суд: 1) визнати дії УМВС України в Луганській області по нарахуванню грошового втримування неправомірними; 2) зобов'язати УМВС України в Луганській області перерахувати грошове втримування за період з 01.07.1995 року по 06.09.2011 рік з включенням всіх надбавок; 3) стягнути з УМВС України в Луганській області заборгованість по виплаті щомісячної грошової надбавки в розмірі 40% від окладу грошового утримання й за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт - до 50% від окладів грошового утримання за період з 01.07.1995 року по 01.12.1996 року. (Розмір заборгованості розрахувати при одержанні довідки про грошове втримування за зазначений період); 4) стягнути з УМВС України в Луганській області в мою користь заборгованість по виплаті надбавки «за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик і виконання особливо важливих завдань» за період з 01.12.1996 по 06.09.2011; 5) стягнути з УМВС України в Луганській області в мою користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги при від'їзді в чергову відпустку за період з 01.07.1995 по 01.12.1996 у розмірі двох окладів грошового втримування; 6) стягнути з УМВС України в Луганській області в мою користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового втримування на рік за період з 01.12.1996 по 06.09.2011; 7) стягнути з УМВС України в Луганській області в мою користь заборгованість по надбавці «про преміювання осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ»; 8) стягнути з УМВС України в Луганській області в мою користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 16.05.2000 по 06.09.2011; 9) стягнути з УМВС України в Луганській області заборгованість по виплаті надбавці за безперервну службу з 01.05.2003 по 06.09.2011; 10) стягнути з УМВС України в Луганській області моральний збиток у розмірі 15000 грн. В подальшому представник відповідача уточнював позовні вимоги, а саме просив не розглядати вимогу про стягнення з УМВС України в Луганській області морального збитку у розмірі 15000 грн, і зобов'язати Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганської області надати грошовий атестат з урахуванням усіх передбачених у Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виплат грошового забезпечення та додаткові види грошового забезпечення».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги і дав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях (а.с. 3-6, 126-128).
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення (а.с. 60) в яких вказав, що з доводами, викладеними позивачем та його представником погодитися не може, оскільки встановлення відповідних надбавок, на які претендує позивач, є виключним правом керівника. До того ж у Законах України «Про державний бюджет України…» на відповідний рік зазначалось, що керівники бюджетних установ і організацій (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) і здійснюють фактичні витрати на заробітну плату (грошове утримання), включаючи витрати на премії і інші види заохочень або винагород, матеріальну допомогу, лише в рамках фонду заробітної плати, затверджених для бюджетних установ організацій в кошторисах доходів і витрат. Також повідомив, що відповідні відомості щодо виплати грошового забезпечення позивачу починаючи з 1995 року, знищено зі спливом термінів зберігання. Вважав вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повідомив, що адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВСУ у Луганській області не визнає і в обґрунтування такої позиції повідомив наступне. Позивача було звільнено з ОВС наказом № 308 о/с від 06.09.12 на підставі п. 63 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за віком. Відповідно до довідки про нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1997 року по вересень 2011 року Позивачу виплачувались наступні надбавки: 1) надбавка в розмірі 100% відповідно до Указу Президента України від 31.08.2001 року №771 «Про внесення змін до Указу Президента України від 04.10.1996 року №926» нараховувалась та виплачувалась з жовтня 2001 року по грудень 2007 року у повному обсязі; 2) надбавка за особливі умови служби нараховувалась та виплачувалась: з 1997 року по 2000 рік у розмірі 25% та з 2001 по березень 2005 року в розмірі 35%, в період з 01.11.11 по 31.12.11 виплата даної надбавки призупинялась вказівкою начальника УДАІ ГУМВСУ в Луганській області у зв'язку з відсутністю фінансування; 3) щомісячна премія нараховувалась та виплачувалась відповідно до затверджених наказів начальника та підписаних комісіями протоколів призначення даного типу додаткового матеріального забезпечення в розмірі виділеного фінансування; 4) щодо виплати матеріальної допомоги, то позивачу з 2008 року по вересень 2011 року матеріальна допомога на оздоровлення виплачувалась у повному обсязі.
Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області надав заперечення на позовну заяву і в подальшому просив справу розглядати без його участі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач в період з 17.04.1992 по 06.09.2011 проходив службу в підрозділах УДАІ УМВС України в Луганській області (а.с.75-78). Наказом № 308 о/с від 06.09.2011 року управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС за п. 65 «а» за віком (а.с. 21).
На час розгляду справи у відповідача відсутні всі документи щодо нарахування та отримання позивачем грошового забезпечення до 2008 року у зв'язку з їх знищенням відповідно до довідки (а.с. 165), оскільки відповідно до п.195 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС України від 04.06.2002 № 519 первинні документи й додатки до них, що фіксують факт виконання господарських записів (касові, банківські документи, повідомлення банків, на табелі та ін.) зберігаються 3 роки. Однак представником третьої особи управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на вимогу суду надано розрахункові відомості щодо виплати грошового забезпечення позивачу з 1997 року по 2011 рік та розрахункові листи за 1995 та 1996 роки. Із наданих розрахункових відомостей вбачається, що позивач отримував в період проходження служби грошове забезпечення, в тому числі загальний розмір грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги складав за 2009 рік - 26257,86 грн., за 2010 рік - 26536,08 грн., а у 2011 році 20846,98 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного - балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Органи місцевого самоврядування можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.
Доводи представника позивача про необхідність оплати позивачу видів грошового забезпечення за період з 01.07.1995 по 30.11.1996 відповідно до Указу Президента України №615/95 від 14.07.1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України» надбавки у розмірі 40% від окладу грошового утримання та надбавки у розмірі до 50% за особливі умови служби, премії, матеріальної допомоги у зв'язку з ненаданням відповідачем підтверджуючих документів сплати позивачу не заслуговують на увагу суду виходячи з наступного. По перше, як вже зазначалося вище, відповідні документи через сплив часу їх зберігання знищено, так як вже пройшло 16 років, а термін їх зберігання складає 3 роки. По - друге вказані виплати здійснюються в межах асигнувань і тому не можуть бути визнані обов'язковими для нарахування та оплати позивачу.
Пунктом 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", чинного на час існування спірних правовідносин, було встановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. При цьому ці виплати, на відміну від виплат, передбачених пунктом 3 цього Указу, не обмежувались розміром асигнувань, що виділялись на утримання цих органів. Позивач проходив службу як особа рядового і начальницького складу міліції, тому грошове забезпечення повинно здійснюватись відповідно до законодавства, у тому числі і відповідно до положень пункту 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" . Згідно розрахункових відомостей (а.с. 93-100) компенсація за роботу в нічний час ОСОБА_1 в період з 2003 року по 2011 рік нараховувалась і виплачувалась доплата за роботу у нічний час в розмірі 35% посадового окладу. Доводи про те що позивач працював по 3 зміни регулярно, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, як і те, що він працював у нічний час до листопада 2003 року. За таких обставин суд дійшов висновку, що права позивача щодо отримання доплати за роботу у нічний час не були порушені відповідачем.
Щодо виплати позивачу, як інспектору дорожньо-патрульної служби, надбавки за перший клас - 10 відсотків посадового окладу відповідно до вимог пункту 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", то суд погоджується з доводами представника третьої особи управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про те, що встановлений перший клас, зазначений у трудовій книжці позивача (а.с. 122), встановлено не Відповідачем та органами внутрішніх справ, і не може бути прийнятий до уваги при виплаті позивачеві надбавки за клас. Також слід зазначити, що у п. 4 «водій автотранспортних засобів» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 69 "Автомобільний транспорт", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 лютого 2006 р. N 136 зазначено наступне. У процесі роботи на підприємстві водію може бути присвоєно кваліфікацію II чи I класу. Для присвоєння II класу у посвідченні водія повинен бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "B", "C", "E" або "D", або "D" та "E", а також безперервний стаж роботи водієм III класу на підприємстві - не менше трьох років. Для присвоєння I класу повинен бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій "B", "C", "D" та "E", а також безперервний стаж роботи водієм II класу на даному підприємстві - не менше двох років (Підпункт 1). Тобто кваліфікаційний клас водія має бути присвоєно на підприємстві, на якому працювала особа, в даному випадку проходила службу. До того ж, окрім наявності дозволу на керування транспортними засобами категорій "B", "C", "D" та "E", встановлено безперервний стаж роботи водієм, так для присвоєння I класу безперервний стаж роботи водієм II класу на даному підприємстві повинен становити не менше двох років. Однак, як вказано у трудовій книжці, другий клас водія позивачу присвоєно у лютому 1991 року, а перший - менш ніж через рік у листопаді 1991 року. Таким чином, підстав для врахування першого класу водія, згідно даних трудової книжки позивача, у відповідача не було.
Претензії позивача щодо невиплати йому в повному обсязі надбавки за особливі умови служби, премій та матеріальної допомоги також є необґрунтованими враховуючи наступне.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» стаття 70, Закон України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» стаття 57, Закон України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» стаття 53, Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» стаття 59, Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» стаття 53, Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» стаття 73, Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» стаття 75, Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стаття 69, Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» стаття 65, Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» стаття 64 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» стаття 63 містять тотожні приписи якими встановлено, що керівники бюджетних установ і організацій (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ і організацій (військових формувань) в кошторисах доходів і видатків. Як вбачається із наданих відповідачем звітів про надходження та використання з 2001 по 2007 роки коштів загального фонду (а.с. 106-115) виділені кошти на грошове утримання використані у повному обсязі. Розрахункові відомості свідчать про те, що позивач отримував надбавку за особливі умови служби з 1997 року по 2000 рік у розмірі 25%, з 2001 року по березень 2005 року у розмірі 35%, с квітня 2005 року по 2011 рік максимальний розмір 50%, також за період служби неодноразово позивач преміювався і відповідно до наданих ним рапортів (а.с. 129-133) отримував матеріальну допомогу.
Враховуючи викладене при нарахуванні надбавок за особливі умови служби, премій та матеріальної допомоги відповідач діяв у межах діючого законодавства.
Позивач наполягає на тому, що йому невірно встановлено посадовий оклад, але таке твердження не знайшло підтвердження в судовому засіданні. Представник позивача наполягав на тому, що ОСОБА_1 у відповідності до додатку 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.01.2008 по день звільнення повинно бути встановлено посадовий оклад у розмірі від 700 до 750 грн., натомість він отримував 650. Однак як вбачається із матеріалів справи відповідно до витягів з наказів № 499 о/с від 30.12.2008, №239 о/с від 25.05.2010 та №204о/с від 30.06.2011 (а.с. 151-153), а також послужного списку із особової справи позивача (а.с. 78) з 01.01.2008 по дату звільнення він перебував на посаді старшого інспектора дорожньо - патрульної служби. Суд звертає увагу позивача на те, що додатком 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено схему посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апаратів міських управлінь, однак позивач проходив службу не в апараті міського управління, а у взводі ДПС Антрацитівської роти ДПС м. Антрацит (підпорядкованої УДАІ) УМВС України в Луганській області і дана посада відповідає додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» схема посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для міських, районних, лінійних відділів, відділів (відділень) міліції, а також додатку додатку 16 до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» схема посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для стройових підрозділів міліції, підпорядкованих головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, міським управлінням, лінійним управлінням на залізницях, міськрайлінорганам, яким для старшого інспектора дорожньо-патрульної служби встановлено розмір посадового окладу від 600 до 650 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду докази про те, що позивачу під час проходження служби нараховувалось грошове забезпечення відповідно до діючого законодавства. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витратах не вирішується, оскільки судове рішення винесено не на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 30 липня 2012 року.
Суддя К.В. Агевич