Справа № 2а/1770/1840/2012
27 червня 2012 року 18год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Рябчук Т.П., Мосійчук А.П.,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект"
до Державної податкової інспекцієї у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" (далі,- ТОВ "Рівневодкомплект") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0244361541 від 26.04.2012 року.
В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівне її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі, - ДПІ в м. Рівному).
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позову зазначили, що податковий кредит по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі, - ФОП ОСОБА_6) позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснили суду, що в акті перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 року ДПІ в м. Рівному покликається на акт перевірки від 19.12.2011 року, складений за результатами документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року. Вказали на те, що у акті перевірки від 19.12.2011 року податковим органом констатовано, що у ФОП ОСОБА_6 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому відповідно до ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди ФОП ОСОБА_6 за вересень 2011 року, у тому числі із позивачем, мають ознаки нікчемності. Як наслідок, податковий орган в акті перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 року прийшов до висновку, що операції з надання ФОП ОСОБА_6 для ТОВ "Рівневодкомплект" транспортних послуг не здійснювалися. Стверджують, що ФОП ОСОБА_6 для ТОВ "Рівневодкомплект" реально надавалися транспортні послуги, що підтверджується відповідними первинними документами (актами виконаних робіт, податковими накладними, заявками на перевезення, товарно-транспортними накладними та ін.). Зазначають, що на час існування взаємовідносин між ТОВ "Рівневодкомплект" та ФОП ОСОБА_6, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. В зв'язку з наведеним, представники позивача вважають висновки акта перевірки від 10.04.2012 року про порушення ТОВ "Рівневодкомплект" п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення - рішення №0244361541 від 26.04.2012 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами камеральної перевірки позивача встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 500 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_6 Вказує на те, що зі змісту акту перевірки від 19.12.2011 року, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року вбачалося, що у ФОП ОСОБА_6 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємцем та ТОВ "Рівневодкомплект". У зв'язку з чим, ДПІ в м. Рівному в акті перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 року було зроблено правильний висновок про те, що укладений позивачем з ФОП ОСОБА_6 правочин відповідно до ст.228 Цивільного кодексу має ознаки нікчемності. Як наслідок, стверджує, що операції з надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_6 для ТОВ "Рівневодкомплект" не здійснювалися. Крім того, пояснив суду, що при проведенні перевірки було також складено акт про результати камеральної перевірки даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011р. та прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4», згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1450 грн. Результати проведеної перевірки вплинули на розрахунки з бюджетом по декларації за вересень 2011р., тобто зменшився залишок від'ємного значення, який перенесено з попереднього звітного періоду (р.21) на 1450 грн. та відповідно збільшилась сума ПДВ, задекларована до сплати в бюджет на 1950 грн. Вважає податкове повідомлення-рішення №0244361541 від 26.04.2012 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.12.1999 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ТОВ "Рівневодкомплект" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.45). 25.01.2000 року позивача взято на облік в ДПІ в м. Рівне як платника податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.61). ТОВ "Рівневодкомплект" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №24917828 від 06.03.2000 року (а.с.61). Видами діяльності позивача є: оптова та роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, виробництво швейних виробів (крім пошиття на замовлення населення), оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, оптова торгівля цукром, оптова торгівля одягом, включаючи спортивний, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, виробництво робочого одягу, що підтверджується довідкою статистики про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.62).
З декларації по податку на додану вартість ТОВ "Рівневодкомплект" за серпень 2011 року та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.68-72) вбачається, що товариством за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_6 було задекларовано податковий кредит в розмірі 1450 грн.
Згідно з декларацією по податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.63-66) ТОВ "Рівневодкомплект" за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_6 було задекларовано податковий кредит в розмірі 500 грн.
Судом встановлено, що з 10.04.2012 року ДПІ в м. Рівному було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №524/15-200/30681598 (а.с.14-16). На підставі висновків даної перевірки податковим органом ТОВ "Рівневодкомплект" зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1450 грн.
Цього ж дня - 10.04.2012 року ДПІ в м. Рівному було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №525/15-200/30681598 (а.с.8-10). На підставі висновків даної перевірки податковим органом ТОВ "Рівневодкомплект" зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1450 грн. та збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 1950 грн.
Не погодившись з висновками, викладеними в актах перевірок, ТОВ "Рівневодкомплект" 20.04.2012 року звернулося до ДПІ в м. Рівному із запереченнями до актів перевірок №524/15-200/30681598 та №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 р. (а.с.17), за результатами розгляду яких, ДПІ в м. Рівному висновком від 25.04.2012 року за №5579/15-234 (а.с.18) залишила без змін висновки актів перевірок щодо встановлених порушень "Рівневодкомплект".
На підставі акта перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:
- №0244361541 від 26.04.2012 року, яким ТОВ "Рівневодкомплект" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2437,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1950 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 487,50 грн. (а.с.11).
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0244361541 від 26.04.2012 року, суд виходить з наступного.
Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ФОП ОСОБА_6 транспортні послуги за нікчемними правочинами.
Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Рівневодкомплект" з ФОП ОСОБА_6, висновків ДПІ в м. Рівному, викладених в акті перевірки №536/1745/НОМЕР_1 від 19.12.2011 року (а.с.153-157) та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
З описової частини акта перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 р. (а.с.8-10) вбачається, що на підставі акту перевірки №536/1745/НОМЕР_1 від 19.12.2011 року (а.с.153-157) про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року, ФОП ОСОБА_6 знято податковий кредит та податкове зобов'язання. В даному акті зазначено, що у ФОП ОСОБА_6 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені угоди за вересень 2011 року мають ознаки нікчемності.
Таким чином, на підставі акта перевірки №536/1745/НОМЕР_1 від 19.12.2011 року (а.с.153-157) ДПІ в м. Рівному в акті перевірки №525/15-200/30681598 від 10.04.2012 р. (а.с.8-10) прийшла до висновку, що ФОП ОСОБА_6 транспортні послуги для ТОВ "Рівневодкомплект" не надавалися.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2011 року ТОВ "Рівневодкомплект" (Замовник) було укладено договір на перевезення вантажів за №01/05 (а.с.19-21) з ФОП ОСОБА_6 (Перевізник), згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із заявкою), і видати його уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується оплатити послуги перевізника. Невід'ємною частиною даного договору є заявка на перевезення, обов'язкові реквізити якої перелічені в п.2.4 розділу 2 даного договору.
В подальшому на виконання умов даного договору сторонами оформлено: заявки на перевезення (а.с.168-172), акти здачі-прийняття робіт (а.с.24,28,31,34,41), рахунки-фактури (зворотній бік а.с.24,31,34, а.с.29,41), податкові накладні (а.с.25,38-40), товарно-транспортні накладні (а.с.139-151). Оплата за транспортні послуги здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.175,177,193). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ФОП ОСОБА_6 На підставі податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_6, позивачем здійснювалося формування податкового кредиту з ПДВ за серпень, вересень 2011 року.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку господарські операції, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).
Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Наявні в матеріалах справи договір, заявки на перевезення, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані договір, заявки на перевезення, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
Наявні в матеріалах справи податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_6, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та мають всі необхідні встановлені даною нормою обов'язкові реквізити.
Суд критично оцінює висновки податкового органу, наведені в акті перевірки від 19.12.2011 року, щодо неможливості фактичного здійснення господарської діяльності між ТОВ "Рівневодкомплект" та ФОП ОСОБА_6 через відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів на виконання договірних зобов'язань.
Вказані вище обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, і не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так як не залежать від волі останнього. Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції. Що стосується реальності відповідних операцій, то такі в повній мірі підтверджені долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.
Крім того, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ФОП ОСОБА_6, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином був зареєстрований платником ПДВ і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства (а.с.22-23). В матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені договори позички транспортних засобів, укладені ФОП ОСОБА_6 з гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 (а.с.75-80) та акт перевірки ДПІ в м. Рівному №125/3011523250/17-100 від 10.05.2012 року (а.с.81-121) про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_6 за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., у якому податковим органом констатовано використання ФОП ОСОБА_6 орендованих транспортних засобів та нежитлових приміщень у власній господарській діяльності (стор. акта 3-4).
Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ФОП ОСОБА_6 в ціні за отримані послуги в розмірі 500 грн., суд вважає правомірним і таким, що відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Твердження відповідача про те, що господарські операції між ТОВ "Рівневодкомплект" та ФОП ОСОБА_6 фактично не здійснювалися суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ "Рівневодкомплект" (Покупець) та ВАТ «Комбінат будіндустрія», ТОВ «Лінокса - Україна», ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат», ПП «ТЦ-Хольц», ТОВ «Альянс», ТОВ «Ланкорд В» (Продавець), та між "Рівневодкомплект" (Продавець) та Дубенське МУВГ, ВАТ «Сарненська ПМК-66», ТОВ «Арго ХХІ», ТДВ «Рокитно ПМК-180» (Покупець) відповідно було укладено договори купівлі-продажу та договори постачання (а.с.179-188).
Для подальшого транспортування придбаних у ВАТ «Комбінат будіндустрія», ТОВ «Лінокса - Україна», ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат», ПП «ТЦ-Хольц», ТОВ «Альянс», ТОВ «Ланкорд В» товарно-матеріальних цінностей, з метою їх подальшої реалізації своїм контрагентам - Дубенському МУВГ, ВАТ «Сарненська ПМК-66», ТОВ «Арго ХХІ», ТДВ «Рокитно ПМК-180», ТОВ "Рівневодкомплект" придбавалися у ФОП ОСОБА_6 транспортні послуги, що підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями, виписками банку, товарно-транспортними накладними (а.с.26-27,29-30,32-37,42-43,139-151,162-167,175-178,194 зворотній бік а.с.41). За результатами господарських операцій, в яких позивачем використовувалися надані ФОП ОСОБА_6 транспортні послуги, ТОВ "Рівневодкомплект" сформовано та сплачено всі необхідні податкові зобов'язання, що не заперечується представником відповідача.
Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Рівневодкомплект" та ФОП ОСОБА_6, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_6 в серпні, вересні 2011 року транспортних послуг у процесі здійснення своїх господарських операцій та підтверджують рух активів у процесі здійснення даних операцій. Докази того, що транспортні послуги, придбані ТОВ "Рівневодкомплект" у ФОП ОСОБА_6 в серпні, вересні 2011 року, з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано. У зв'язку з наведеним, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених ФОП ОСОБА_6 в ціні придбаних транспортних послуг зі складу податкового кредиту за вересень 2011 року ТОВ "Рівневодкомплект".
Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір, укладений між ТОВ "Рівневодкомплект" та ФОП ОСОБА_6 є нікчемним, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховним судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Жодних доказів того, що ТОВ "Рівневодкомплект" та/або ФОП ОСОБА_6 під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ФОП ОСОБА_6 постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, суд вважає, висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного ТОВ "Рівневодкомплект" з ФОП ОСОБА_6 - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених обставин не знайшли свого підтвердження і висновки податкового органу про порушення ТОВ "Рівневодкомплект" вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0244361541 від 26.04.2012 року, яким ТОВ "Рівневодкомплект" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2437,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1950 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 487,50 грн. є необґрунтованим і протиправним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0244361541 від 26.04.2012 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне за №0244361541 від 26.04.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2437,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1950 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 487,50 грн.
Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівневодкомплект" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.