Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
12:15 год.
16.07.2012 р. справа № 2а-2924/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_4, довіреність № 3473 від 10.10.11 р.,
представника відповідача: Матвєєвої Н.Є., довіреність б/н від 16.09.11 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
провизнання протиправною і скасування постанови № 30 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.05.12 р.
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Постанову № 30 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 травня 2012 р., визнати протиправною і скасувати.
3. Відшкодувати ОСОБА_3 судовий збір в сумі 393,84 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
12:15 год.
16.07.2012 р. справа № 2а-2924/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_4, довіреність № 3473 від 10.10.11 р.,
представника відповідача: Матвєєвої Н.Є., довіреність б/н від 16.09.11 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
провизнання протиправною і скасування постанови № 30 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.05.12 р.
До суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа ОСОБА_3 (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просить суд визнати незаконною, протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Свої вимоги позивач обґрунтував наступним:
- до моменту прийняття Інспекцією спірної постанови, він усунув порушення, зареєструвавши декларацію про початок виконання будівельних робіт;
- вважає, що демонтаж перегородки є переплануванням і не відноситься до будівельних робіт.
Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 100-105), в яких навів такі доводи. Перевіркою встановлено, що позивач демонтував частину самонесучої перегородки, з чим відповідач ототожнює початок будівельних робіт, без попередньої реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 2 ч. 2 п. 4 абз. 3 Закону України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності".
Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.
У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, в судовому засіданні 16 липня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
В квітні 2011 р. позивач придбав у власність квартиру (а. с. 40-41), маючи намір облаштувати в ній салон краси, для чого в серпні 2011 р. квартира відповідним рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради була переведена з житлового до нежитлового фонду (а. с. 46). Також позивач замовив виготовлення проектної документації (а. с. 61-88).
На підставі направлення на здійснення позапланової перевірки від 25 квітня 2012 р. № 507, Інспекцією здійснена перевірка позивача, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 4 травня 2012 р. (далі - акт перевірки) (а. с. 25-28, 106), в якому зазначено, що при перевірці встановлено виконання позивачем робіт з реконструкції приміщення, які передбачені проектною документацією, а саме демонтована частина самонесучих перегородок між кімнатою та коридором, підлогу вкрито керамічною плиткою.
На підставі акту перевірки Інспекцією прийняті припис № 54 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 4 травня 2012 р. (а. с. 29-31) та постанова № 30 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 травня 2012 р. (а. с. 36).
Відповідач вважає, що демонтаж самонесучої перегородки та вкриття підлоги плиткою є будівельними роботами, перед початком яких позивач повинен був зареєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт, що ним зроблено не було.
Суд не погоджується з висновком Інспекції про те, що позивачем були здійснені саме будівельні роботи.
Як визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Відповідно до ст. 2 ч. 2 п. 4 Закону України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.
Таким чином, вказані Закони пов'язують обов'язок позивача зареєструвати декларацію про початок виконання робіт і визначають відповідальність за невиконання такого обов'язку, не з будь-якими роботами на об'єкті, а виключно з будівельними роботами і у випадку здійснення інших робіт, які не відносяться до категорії будівельних, відповідальність за Законом України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності" виключається.
Визначення терміну "будівельні роботи" міститься в Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 - будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Відповідач вважає, що в даному випадку демонтаж частини перегородки та вкриття підлоги плиткою є реконструкцією, тобто видом робіт, які охоплюються терміном "будівництво".
ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (далі - ДБН А.2.2-3-2004) під реконструкцією розуміє перебудову існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язану з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
На думку Інспекції, перевід квартири з житлового до нежитлового фонду, є зміною функціонального призначення приміщення, а тому будь-які роботи в ньому слід вважати реконструкцією, але відповідач хибно тлумачить наведену норму, оскільки вона передбачає, що зміна функціонального призначення повинна відбуватись в процесі реконструкції і бути її наслідком, чого в спорі, що розглядається судом немає, адже переведення квартири з житлового до нежитлового фонду регулюється нормами Житлового кодексу Української РСР і відбулось на підставі рішення виконкому, тобто документарно, без здійснення будь-яких робіт в приміщенні.
Крім того, відповідач в акті перевірки порушення описав, як "демонтаж частини самонесучих перегородок". Діюче законодавство України не містить такого терміну, як "самонесуча перегородка", тобто відповідач описуючи обставини перевірки, допустив вживання терміну, зміст якого нормативними актами не визначено. Як пояснив представник позивача, дана перегородка відокремлювала кімнату і коридор та не виконувала конструктивних функцій.
Таким чином, суд вважає, що демонтаж частини перегородки і вкриття підлоги плиткою не є реконструкцією в розумінні ДБН А.2.2-3-2004 та, відповідно, будівельними роботами, а тому накладення штрафу на позивача за виконання будівельних робіт без реєстрації відповідної декларації є протиправним. Той факт, що позивач в подальшому таку декларацію зареєстрував, не може свідчити про визнання ним факту правопорушення, як на цьому наполягає відповідач, а крім того, подальші роботи на об'єкті дійсно потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
За правилами ст. 2 ч. 3 п. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову, відповідачем не враховані всі обставини, які мали значення для правильного прийняття рішення.
Позивач просить суд одночасно визнати постанову незаконною і протиправною, а також скасувати її. Враховуючи те, що за своїм змістом визнання рішення суб'єкта владних повноважень незаконним і протиправним є тотожним і призводить до одних і тих самих юридичних наслідків, суд вважає за необхідне визнати постанову Інспекції протиправною і скасувати в повному обсязі.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши квитанції № ПН1754366 від 29 травня 2012 р. і № 15512901 від 5 червня 2012 р. (а. с. 93-94), підтвердив судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 393,84 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Постанову № 30 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 травня 2012 р., визнати протиправною і скасувати.
3. Відшкодувати ОСОБА_3 судовий збір в сумі 393,84 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
20 липня 2012 р.
Суддя А. О. Мороз