"19" липня 2012 р. м. Київ К/9991/67249/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 9 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-369/11/1202 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 21.08.2010 р. по дату прийняття рішення судом у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 9 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, позовні вимоги задоволені. Зобов'язано відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 21.08.2010 р.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була чинною протягом 2010 року та до липня 2011 року, жодні нормативно-правові акти обмежуючі права осіб щодо нарахування соціальної допомоги, як дитині війни прийняті не були.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Враховуючи викладене та з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 21.08.2010 р.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області -відхилити.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 9 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
помічник судді М.В. Дрибас
Суддя К.Г. Леонтович