19 липня 2012 року м. Київ К/9991/86046/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року у справі № 2а-4590/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії та зобов'язати нарахувати та виплатити недоплаченої її, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 р. р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 4471,20 грн..
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 9 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнана неправомірною бездіяльність та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 12 січня 2010 р..
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі і на виплату соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем проводилася вказана доплата до пенсії позивачці у менших розмірах ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги посилалися на ті обставини, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки про зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому підлягає застосуванню діюча ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", положення Законів України "Про Державний бюджет" не можуть бути застосовані, оскільки суперечать конституційним нормам, а за 2009 р. положення ст.6 наведеного Закону не змінювалися.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату пенсії за 2009 рік та січень 2010 р.
Згідно обставин справи спір між сторонами виник щодо проведення відповідачем соціальних доплат позивачу, як дитині війни, у менших розмірах, ніж передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2006-2008 р.р., тобто позовні вимоги позивача стосувалися саме 2006-2008 р.р..
Відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене та вищенаведені рішення Конституційного Суду України відповідач зобов'язаний нараховувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р.. Оскільки позовні вимоги позивача стосувалися саме 2006-2008 р.р., то позов підлягає частковому задоволенню, а саме зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська нараховувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.. Суди попередніх інстанцій безпідставно зобов'язали відповідача провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за 2009 р. та за січень 2010 р., оскільки таких позовних вимог позивач не заявляла.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку на звернення до суду, то відповідач в судах попередніх інстанцій не ставив питання про застосування ст.100 КАС України.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень в частині зобов'язання провести нарахування пенсії за 2009 р. січень 2010 р..
Відповідно вимог ст.223 КАС України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням постанови суду в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахування пенсії позивачу за 2009 р. та за січень 2010 р., в решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року скасувати.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 вересня 2010 року змінити, скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перерахування пенсії ОСОБА_1 за 2009 рік та за січень 2010 р., в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України