"16" липня 2012 р. м. Київ К-42751/10
Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р.
у справі №2а-13726/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. №0003632305.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Представниками податкового органу була проведена перевірка позивача за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акті від 20.03.2009 р. №0408/26/54/23/30407788.
Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -надання гральних послуг через гральні автомати у кількості 11 штук, які не зареєстровані, не опломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи.
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. №0003632305, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 740,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Пунктом 1 частини 2 додатка до згаданої постанови встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.
Опрацювання зазначеного технічного рішення було завершено прийняттям наказу Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»та наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року №581, якими до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Таким чином, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал»суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 20 березня 2009 року, тобто після включення зазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру, а відтак використання позивачем для надання гральних послуг гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи, свідчить про порушення ним порядку використання РРО.
Доводи позивача, які ґрунтуються на тому, що у господарській діяльності ним використовувались реєстратори розрахункових операцій, внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, обґрунтовано не були взяті судом першої інстанції до уваги.
Із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання повинні вжити всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність вказаної системи із гральними автоматами, що введені в експлуатацію до її включення до Державного реєстру.
Судом першої інстанції було правомірно зазначено, що позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для переведення гральних автоматів у фіскальний режим роботи, а отже застосування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено податковим органом цілком правомірно.
Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. у справі №2а-13726/09/2670 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі №2а-13726/09/2670 залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.