26 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5297/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.08.2011 р. Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило, з урахуванням уточнень адміністративного позову:
-визнати протиправними дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Міністерства юстиції України (далі - Відповідач) щодо порушення норм Закону України «Про заставу» та порушення права Позивача як заставодержателя;
-зобов'язати Відповідача не звертати стягнення на автомобіль марки TOYOTA модель FORTUNER тип легковий УНІВЕРСАЛ В, 2007 року випуску, колір темно-сірий, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 і переданий в заставу Банку «Фінанси та Кредит» за договором застави №106/07/01 від 21.12.2007 р. для забезпечення повернення кредитних коштів, наданих ОСОБА_2;
-скасувати арешт Відповідача на автомобіль марки TOYOTA модель FORTUNER тип легковий УНІВЕРСАЛ В, 2007 року випуску, колір темно-сірий, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 і переданий в заставу Банку «Фінанси та Кредит» за договором застави №106/07/01 від 21.12.2007 р. для забезпечення повернення кредитних коштів, наданих ОСОБА_2
Позов обґрунтовано тим, що 12.08.2011 р. Позивачем отримано лист від 09.08.2011 р. про накладення Відповідачем по виконавчому документу іншого стягувача, ніж Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, зокрема на автомобіль марки TOYOTA модель FORTUNER тип легковий УНІВЕРСАЛ В, 2007 року випуску, колір темно-сірий, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Проте, вказане майно знаходиться у заставі Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» як забезпечення по кредитному договору від 21.12.2007 р. строком погашення 10.12.2014 р.
Позивач зазначає, що накладення Відповідачем арешту та майбутня реалізація автомобіля є порушенням права Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» як заставодержателя. Якщо автомобіль буде реалізовано виконавчою службою для погашення боргу перед іншими стягувачами, які не є заставодержателями, то кредит, по якому зазначене майно перебуває в заставі у Позивача, залишиться без забезпечення.
Відповідачем подані заперечення проти адміністративного позову, у яких вказує, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2406/2010, виданого 24.01.2011 р. Дніпропетровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» загальної суми боргу 2540380,27 грн. Зазначений виконавчий документ надійшов разом з заявою про відкриття виконавчого провадження від стягувача, в якій останній просить відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа і разом з постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» та зазначаючи, що у зв'язку з реалізацією заявленого майна в першу чергу задовольняються вимоги заставодержателя, просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.12.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір застави автомобіля №106/07/01, засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А.
За цим договором ОСОБА_2 передав у заставу Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» автомобіль марки TOYOTA модель FORTUNER тип легковий УНІВЕРСАЛ В, 2007 року випуску, колір темно-сірий, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 21.12.2007 р. Зазначений автомобіль передається в заставу як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором №106/07-ФЛ від 21.12.2007 р. на суму 252247,00 грн. строком до 10.12.2014 р., а також сплати процентів за користування кредитом.
Постановами від 07.07.2011 р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О., за заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», було відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» загальної суми боргу 2540380,27 грн. та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 2540380,27 грн. із забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.
09.08.2011 р. Кіровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на адресу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» направлено лист, у якому повідомляв про накладення вищевказаного арешту та просив надати інформацію щодо розміру кредитних зобов'язань ОСОБА_2
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 17 Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2)ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4)виконавчі написи нотаріусів;
5)посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7)постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8)рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9)рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1)за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2)за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3)у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4)в інших передбачених законом випадках.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Отже, 07.07.2011 р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О., за заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі та у спосіб, передбачений законом, було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2406/2010, виданого 24.01.2011 р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2538560,27 грн. основного боргу, 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2540380,27 грн.
У той же день постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.07.2011 р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. було накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 2540380,27 грн. із забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу, що також передбачено законом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах.
Статтею 54 Закону передбачено звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, в порядку виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводились дії по виявленню майна боржника ОСОБА_2, на яке могло бути звернуто стягнення, в результаті яких накладено арешт на автомобіль, про що 09.08.2011 р. державним виконавцем було повідомлено Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».
Відомості про обтяження предмета застави на користь Позивача 21.12.2007 р. внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №16201759, що підтверджується копією витягу, яка міститься у справі.
Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.
Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» є обтяжувачем з вищим приоритетом ніж Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» і не було позбавлено цього статусу на підставі постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що діями Відповідача не були порушені права Позивача як заставодержателя, а арешт автомобіля здійснено відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що Відповідач був зобов'язаний прийняти виконавчий лист до примусового виконання та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» мав право накласти арешт на майно боржника і оголосити заборону на його відчуження, та враховуючи, що цими діями не були порушені права Позивача, який є заставодержателем майна, на яке було накладено арешт, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 71, 86, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський